Після подій 23 серпня, коли Україні вдалося знищити радар та одну пускову установку С-400, у системі ППО росіян у Криму з’явилась певна «діра». Можливо, саме знищення тієї системи і відкрило можливість для удару по сухому доку севастопольського морського заводу, де великий російський десантний корабель «Мінськ» та підводний човен «Ростов-на-Дону» проходили ремонт. Російська субмарина була здатна нести 4 ракети «Калібр» і могла завдавати ударів по Україні. Українська розвідка повідомила, що ймовірно, ці кораблі чорноморського флоту РФ вже не зможуть бути відновлені внаслідок пошкоджень.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Безперечно, всі ці події мають прямий зв'язок. Після знищення цих важливих для Росії комплексів, можна чекати на наступні удари по військових об’єктах росіян у Криму. Ураження систем ППО противника дуже сильно вплине на подальші події в окупованому Криму.
Така тенденція може призвести до повного припинення існування Чорноморського флоту РФ.
Що таке С-400?
Російська армія прийняла на озброєння систему протиповітряної оборони С-400 «Триумф» ще у 2007 році. Тоді система позиціонувалась як еволюційне продовження свого попередника, радянської ЗРК С-300, але з вдосконаленими бойовими можливостями та покращеними характеристиками.
У базовій конфігурації ЗРК С-400 збереглася структура, характерна для ЗРК типу С-300. У склад системи входять пункт бойового управління, радіолокаційний комплекс виявлення цілей, багатофункціональна РЛС та до 12 пускових установок.
Кожна пускова установка містить по 4 зенітні ракети. Процес контролю та запуску ракет автоматизований і здійснюється відповідно до отриманої команди з командної машини.
Виробник АТ Концерн ВКО «Алмаз-Антей» заявляє, що система ППО С-400 розроблена для знищення стратегічної і тактичної авіації, балістичних і крилатих ракет, в умовах електронної та інших форм протидії. Російська армія запевняє, що 70% застарілих систем ЗРК С-300 були замінені на сучаснішу С-400. Усього було виготовлено близько 600 пускових установок С-400 «Триумф».
С-400 має можливість використовувати сім різних видів зенітних ракет, включаючи найновішу модифікацію 40Н6Е, яка була прийнята на озброєння у 2018 році. Як запевняє розробник, ця ракета здатна вражати аеродинамічні цілі на відстані до 380 км на висоті 30-35 кілометрів. Крім того, така ракета може збивати навіть балістичні ракети на максимальній відстані до 60 км.
Інфографіка: Богдан Тузов
Зенітні ракети 9М96Е та 9М96Е2 створені для нейтралізації літаків та тактичних балістичних ракет на ближчих відстанях, з можливістю збиття на надмалих висотах. Ракета 9М96Е має максимальну дальність ураження повітряних цілей до 40 км на висоті до 20 км. Своєю чергою, 9М96Е2, як стверджується, здатна знищувати цілі на відстані до 120 км і на висоті до 30 км. Ці ракети значно менші за 40Н6Е, тому у кожному транспортно-пусковому контейнері можна помістити аж чотири такі ракети. Отже, кожна окрема пускова установка комплексу ППО С-400 може бути оснащена 16 ракетами 9М96Е/9М96Е2.
Російська С-400 також має можливість вести вогонь не лише проти повітряних цілей, але й проти наземних координат, відповідно до можливостей свого попередника — радянської системи С-300. Для цього росіянам необхідно внести певні конструктивні зміни. Замість напівактивної системи самонаведення, яка потрібна для ураження повітряних цілей, вони встановлюють супутниковий приймач. Таким чином, ракета стає керованою і летить за заданими координатами. Також, ракета зенітно-ракетного комплексу пролітає по балістичній траєкторії на висоті понад 30 кілометрів, що значно ускладнює її збиття.
Для російської армії стало звичним використовувати далекобійні зенітно-ракетні комплекси для таких атак. Ракети ЗРК, що б’ють по наземним цілям, мають певні проблеми з точністю. Тому не рідко результатом таких обстрілів може стати зруйнований пологовий будинок або цивільна багатоповерхівка. Проте, це не зупиняє росіян і подібні удари продовжуються, зокрема, в напрямку Миколаєва та Запоріжжя. Це часто призводить до жертв серед мирного населення.
Завдяки значній кількості бойових елементів, зенітна ракета 48Н6 має високу ефективність у боротьбі з наземними об'єктами. Вага бойової частини коливається від 140 до 180 кг. Ця ракета може наносити удари по незахищених складах, військових об'єктах, автомобільній техніці та цивільних об'єктах інфраструктури.
У обох випадках, коли були уражені С-400 у Криму, спершу були знищені радіолокаційні станції цих комплексів. По суті, це призвело до того, що пускові установки стали повністю "сліпими" і безпорадними, оскільки вся необхідна інформація про цілі надходить до командного центру саме завдяки роботі радіолокаційних станцій. РЛС 92Н6Е відіграє ключову роль у роботі всієї батареї ЗРК, до складу якої входить від трьох до шести пускових установок. Вона відповідає за виявлення, супровід, ідентифікацію та подальше наведення на ціль керованої зенітної ракети. Пошкодження або знищення РЛС паралізує роботу всього комплексу.
Багатофункціональна трьохкоординатна радіолокаційна станція РЛС 92Н6Е з фазованою антенною решіткою здатна виявляти до 100 цілей та точно супроводжувати до 6 цілей на відстані до 400 км та на висоті до 30 км.
Російська пропаганда
З появою С-400, російська сторона розпочала активне просування системи на експорт. Пропаганда РФ на всіх рівнях поширювала матеріали, в яких наголошувалося, що ця система протиповітряної оборони є однією з найпотужніших у світі.
Але справжня війна виявила реальні недоліки цієї системи, особливо у протистоянні з українськими ударними безпілотниками в окупованому Криму. Практика свідчить, що заяви російської пропаганди про перевагу С-400 над американським комплексом Patriot не підтвердились, оскільки росіянам важко боротись навіть з безпілотниками.
Експерти інституту оборонних досліджень у Швеції наголосили, що Росія свідомо завищує всі характеристики С-400 з метою створення сильнішого рекламного ефекту, аби підвищити експорт цих систем до інших країн. Другою метою цієї рекламної кампанії є спроба залякування НАТО і США.
Шведські експерти висувають припущення, що реальна дальність цих ракет складає приблизно 150-200 кілометрів, що відрізняється від заявленого виробником показника у 380 кілометрів. Крім того, скандинавські фахівці висловлюють сумнів у можливості перехоплення балістичних цілей на відстані 60 кілометрів. За їхніми словами, в реальних умовах ця цифра може бути навіть меншою - близько 20 кілометрів.
Ситуація для росіян може ускладнитись, коли Україна отримає американські балістичні ракети ATACMS. Цілком можливо, що С-400 може виявитися недостатньо ефективним в цьому протистоянні з балістичними ракетами малої дальності.
