Я слухаю, що говорять наші політики про блокаду кордону, і це мене просто вражає.
Хтось ще розуміє поняття державного інтересу? Чи справді зовнішня політика і, насамперед, наша безпека, можуть бути принесені в жертву короткостроковій політичній грі?
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Одні ще продовжують фліртувати із Конфедерацією, інші мають у своїй коаліції антиукраїнських «народників» і бояться втратити їхню підтримку, а також для майбутніх домовленостей їм знадобляться симпатії Брауна та Запаловського (прим. - антиукраїнські політики Конфедерації).
Чи варто ризикувати польськими інтересами заради кількох голосів націоналістів? Тому що інтерес Польщі, безсумнівно, полягає в тому, щоб Україна виграла війну з Росію.
Якщо хтось цього ще не розуміє, то він або цинік, або божевільний, або невіглас, або піддається російському впливу.
Про якісь вимоги перевізників мова не йде, вони можуть бути і слушні.
Вимоги медсестер, вчителів, фермерів і шахтарів також можуть бути слушними, але ніхто не має права блокувати кордони країни, яка бореться за свою незалежність. А також прифронтової держави, якою, безперечно, є наша.
Що тут незрозумілого?
Чому ми вдаємо з себе ідіотів, розповідаючи про пропуск гуманітарних та військових колон?
Хто дав конфедерату Меклеру право перевіряти документи проїжджаючих транспортів? Хто дозволяє їм дізнаватися комерційні, особисті та військові таємниці? Що це значить, коли якийсь комітет ставить будівлі біля кордону? Що це означає, коли питання безпеки цього кордону вирішує війт, який видає дозвіл на проведення протесту? Серйозно, це все справді нормально?
Сьогодні я спілкувався з бійцями української аеророзвідки. Через блокаду в них закінчуються дрони та запчастини до них.
Чому фури з цими запчастинами стоять на кордоні – адже це не гуманітарна допомога, а звичайне транспортування купленої техніки, найчастіше в Польщі.
Пан Меклер і його колеги можуть легко дізнатися, яка саме вантажівка їздить за такою технікою і який її реєстраційний номер. А потім пан Меклер дивується, що він в українському чорному списку...
Мій співрозмовник з аеророзвідки прямо каже, він не дипломат: «Ви влаштували нам двотижневу логістичну затримку. Для нас це трагедія, бо і без цього росіяни мають кількаразову перевагу в безпілотниках. Ти знаєш, скільки через це ще додатково загинуло українських військових?!»
А потім черговий польський політик буде мені розповідати про невдячних українців... то прошу приїхати сюди і пояснити, чому польські перевізники заблокували кордон.
Журналісти польського походження (наші земляки-львів’яни, про яких так полюбляють говорити польські націоналісти) б’ють тривогу щодо подорожчання скрапленого газу, який зараз приходить в Україну цистернами з Польщі, або власне не приходить, бо стоїть на кордоні.
Ціни на товари в магазинах ростуть, бо багато їх привозять із Польщі...
Але поляки зі Львова Варшаві не цікаві, якщо не викрикують антиукраїнські гасла...
Найближчим часом я опублікую заяви українських вояків польського походження. Що вони думають про збитки польських транспортних компаній і обрану ними форму протесту.
Зрештою ви і самі можете здогадатися. І що, їхня безпека, їхні життя нам не важливі?
Щороку 2 грудня ми розповідаємо, як Польща першою визнала незалежність України. А я впевнений, що українці, в тому числі й польського походження, краще запам’ятають той грудень, в якому група польських перевізників відрізала їх від світу, спонукаючи до цього ще й інші країни. Ганьба.
Переклад Анатолія Курносова.
Оригінальний пост тут.
Погляди, висловлені автором у цій статті, можуть не збігатися з позицією редакції Kyiv Post.
