Прийшов грудень, а разом з ним особлива атмосфера, пов'язана з прийдешніми різдвяними святами та Новим роком. У всьому християнському світі, незалежно від того, релігійна людина чи ні, це час, коли місцеві звичаї та традиції сумлінно переглядаються разом із нещодавно запровадженими.
Поява Діда Мороза, прикрашена ялинка та звичай зустрічати Новий рік шампанським та феєрверками, зрештою, є продуктами сучасності, а разом з нею — комерціалізації, що поступово витісняє оригінальний релігійний зміст.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Мало кому відомо, що деякі з сьогоднішніх святкувань в грудні або січні — як це було в Україні, де Різдво відзначалося за старим юліанським календарем 6-7 січня, а не 25 грудня згідно з більш сучасним григоріанським календарем — засновані не тільки на християнських віруваннях, а також йдуть корінням в язичницьке минуле або натхненні міфами, легендами і звичаями, створеними в стародавні або середньовічні часи. Причина розбіжностей у датах святкування Різдва також спантеличила багатьох.
ЦПД заявив про дослідження участі РПЦ у пропаганді насильства та мобілізації в Росії
Найтемніший день року
Вперше святкування Різдва 25 грудня було зафіксовано ще в 336 році, більш ніж через три століття після того, як народився Ісус. Це було за часів Костянтина, першого римського імператора, який прийняв християнство. Його політика сприяння створенню єдиної християнської доктрини призвела до того, що з часом християнство стало офіційною релігією його величезної імперії.
Спочатку Великдень, святкування Воскресіння Христового, вважався найважливішим християнським святим днем. Його дата була встановлена на великому зібранні християнських ієрархів на Нікейському соборі у 325 році. Невдовзі після цього папа Юлій I офіційно оголосив, що Різдво Ісуса буде відзначатися 25 грудня.
Чому саме цей день? Існують різні теорії. Імовірно, 25 грудня було обрано через важливість язичницьких святкувань зимового сонцестояння — зокрема, фестивалю середини зими Сатурналій та «Дня народження» бога Мітри, якого прирівнювали до Sol Invictus (непереможного Сонця). Були також Єврейські святкування Хануки, що відзначалися в грудні приблизно в цю дату. Святкування Різдва християнського бога 25 грудня мало замінити ці давні традиції, надавши альтернативний привід для святкування.
Конкуруючі календарі
Чому 25 грудня та 7 січня? У 1582 році Папа Григорій XIII визнав, що Юліанський календар, вперше запроваджений Юлієм Цезарем у 45 році до н.е. був заснований на помилковому розрахунку та містив занадто багато днів у році. Тому він встановив свій, точніший Григоріанський календар, який включав коригування на 10 днів. Більша частина Європи врешті решт дотримувалася переглянутого календаря, зберігаючи Різдво 25 грудня. Однак православний світ, який порвав із Римом ще в 1054 році, дотримувався первісного Юліанського календаря, зберігши святкування Різдва Христового 6-7 січня.
Однак поступово деякі країни православного світу також перейшли на 25 грудня, зокрема, Грецька та Болгарська православні церкви. Тоді як Російська, Білоруська, Вірменська та Ефіопська православні церкви все ще дотримуються Юліанського календаря.
Аби підкреслити звільнення країни від залишків російської культурної та релігійної опіки на шляху до інтеграції в Європу, в Україні у 2017 році парламентом України прийнято рішення про те, що 25 грудня стане державним святом.
Цього року, під час другого року варварської війни Росії проти України, і Українська православна, і Католицька церкви, нарешті, перейшли на Григоріанський календар, тим самим підкресливши тим самим своє дистанціювання від Москви.
Святий Миколай, Дід Мороз і Санта-Клаус
Ще одна відмінність між латинською та православною церквами стосується важливості фігур Святого Миколая та його комерційного похідного, Діда Мороза, який стосується того, як і коли даруються подарунки. Святий Миколай був грецьким єпископом, який жив за часів Нікейського собору. Попри те, що залишається незрозумілим, що в його житті є правдою чи легендою, він залишається одним з головних святих для східних православних віруючих. День пам'яті Святого Миколая відзначається 5 або 6 грудня в західних християнських країнах, а у Росії — 30 грудня. 19 грудня у східних християнських країнах, які використовують Юліанський календар, традиційно дарують подарунки на знак вшанування Святого Миколая як передбачуваного щедрого дарувальника подарунків.
З іншого боку, у «латинському» християнському світі церква прагнула асоціювати дарування подарунків із Різдвом Ісуса. Тим не менш, символ Святого Миколая породив ідею Санта Клауса, і був об'єднаний з уявною фігурою Діда Мороза, з яким тепер ототожнюється ідея дарування різдвяних подарунків.
Цікаво, що перше зображення сучасного Санта Клауса, або Діда Мороза, у вигляді веселого, пухкого чоловіка з білою бородою і мішком подарунків для дітей було створено у 1881 році американським політичним карикатуристом Томасом Настом і з'явилося в Harper's Weekly.
У радянський період, коли комуністична влада прагнула боротися з релігією та ліквідувати Різдво та інші релігійні свята, вона запровадила фігуру, схожу на Діда Мороза за зовнішнім виглядом та функціями. Його звали Дід Мороз (Дед Мороз), і його завжди супроводжувала помічниця — внучка Снігуронька (Снегурочка).
У західноукраїнському фольклорі святого Миколая часто супроводжує пустотливий диявол, який служить застереженням для неслухняних дітей. У Нідерландах аналогу великодушного Святого Сінтерклаасу допомагають помічники з чорними обличчями, в яскравих костюмах, їх називають «Чорними Пітами».
Але, мабуть, найсмішнішим переплетенням традиційних християнських елементів Різдва з похмурою спадщиною забобонного минулого є відома розповідь Миколи Гоголя «Святвечір». У ній найвідоміший письменник з України, відомий під своїм російським ім'ям Ніколай Гоголь, зображує Різдво як час, коли під поверхнею релігійних свят процвітає диявольське веселощі. Він зазначає, що навіть колядки є язичницькими пережитками, що адаптовані до християнських часів. Гоголь, чуйний геній із Полтавської області України, дуже добре розумів, що за Різдвом криється набагато більше, ніж здається на перший погляд.
Це оновлена версія статті, яка вперше з'явилася в грудневому номері бортового журналу «Панорама» Міжнародних Авіаліній України за 2018 рік. Читати оригінал тут.
