Внучатий племінник Гарета Джонса, валлійського журналіста-розслідувача, який був одним із перших, хто повідомив про штучний голод в Україні 1932-33 років, відомий як Голодомор, сказав, що він дуже втішений бачити меморіальну дошку, відкриту на честь його двоюрідного діда.
Пам’ятна дошка з написами англійською, валлійською та українською мовами встановлена спільними зусиллями Фонду Темерті, Консорціуму з дослідження та вивчення Голодомору та Українсько-канадської фундації громадянських свобод.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Під час виступу в каплиці, розташованій на цвинтарі Мертір Діфан у місті Баррі, Уельс, у неділю, 30 жовтня, Філіп Коуллі сказав: «Поки ми сьогодні тут сидимо, в окупованій Україні пам’ятники Голодомору руйнуються, їх фізично знищують російські війська. Я бачив ролики російських новин, які безсоромно демонструють це. Історію намагаються стерти чи принаймні переписати. Але Гарет писав історію тієї самої секунди, коли це сталося, як очевидець. Його свідчення про Голодомор неспростовні. Тому те, що він написав з приводу тогочасних подій, ніхто й ніколи не зможе насправді заперечити. І тому, як символ цього, ця дошка є такою бажаною та важливою».
Потім Коуллі відповів на власне запитання, чому знадобилося так багато часу, щоб його двоюрідного дядька Гарета вшанували.
Він сказав: «Коли він повернувся в 1933 році зі своїми повідомленнями про голод, який лютував повсюди у Радянському Союзі, але особливо сильним та створеним штучно був саме в Україні (тепер ми знаємо це як Голодомор), прихильники Радянського Союзу на Заході почали всіляко заперечувати правдивість цих тверджень та паплюжити їх автора. І на додачу до всього, британський уряд і його колишній бос Ллойд Джордж [прем’єр-міністр Сполученого Королівства в 1916-1922 роках], хоча вони добре знали, що його звіти правдиві, замість того, щоб підтримати Джонса, відмовчувались. Відносини зі сталінським вбивчим режимом вважалися важливішими за правду, тож реальність така, що вони стали на бік Сталіна й залишили Гарета напризволяще».
Коуллі сказав, що Гарета зробила відомим його матір, доктор Маргарет Сіріол Коуллі, яка обожнювала дядька Гарета ще з дитинства, і потім, коли вона пішла на пенсію, разом з його покійним братом Найджелом вони вирішили шукати правду.
Сіріол написала про нього дві книжки, одну – офіційну біографію під назвою «Більше, ніж зерно істини», в цьому їй допоміг Найджел, який також створив чудовий веб-сайт garethjones.org, на якому розміщені статті та фотографії Ґарета.
Коуллі продовжив: «Вони вивели Гарета з темряви невідомості й повернули його світові. Вони поставили його на першу сторінку історії, де йому справді й місце. І тому я сьогодні тут, щоб віддати їм належне. Сьогодні тут повинні стояти вони, а не я. Але, на жаль, це неможливо. Для мене честь представляти їх».
На жаль, перший міністр Уельсу Марк Дрейкфорд не зміг бути присутнім на відкритті пам’ятної дошки, але він послав двох своїх міністрів представляти його на заході: міністерку соціальної справедливості Джейн Хатт і генерального радника Уельсу та міністра конституції Міка Антоніва, який має українське походження.
Джейн Хатт сказала: «Минулого року колишній мер Стеффан Вільям і радник Нік Ходжес провели для нас екскурсію кладовищем міста Баррі. Ми провели час біля могили Гарета Джонса, вірного сина та героя Баррі, згадуючи його надзвичайне життя та його внесок у справу України та її народу». Гарет Джонс продемонстрував свою солідарність з українцями, а також мужність своїми незалежними репортажами з України, але його піддавали остракізму ті, хто мав корисливі інтереси, хто не бажав знати правду і не любив її, ті, хто не сприймав критику на адресу Радянського Союзу. Але Гарет Джонс стояв твердо, і його викриття голодомору зрештою було визнано незаперечним, оскільки він продовжував шукати правду впродовж всього свого надто короткого життя».
Мік Антонів сказав: «Копію цієї дошки ми маємо намір відправити до Києва, щоб відновити цей історичний зв’язок між нашими двома країнами. 26 листопада уряд Уельсу офіційно вшановуватиме в Кардіффі 90-ту річницю Голодомору. Гарет Джонс розповів світові про Голодомор, про геноцид мільйонів українців, про злочин, який повторюється сьогоднішнім фашистським вторгненням в Україну».
Вадим Пристайко, посол України у Великій Британії, повторив деякі з важливих тез, висловлених попередніми доповідачами про історію Голодомору, і нагадав, що після повномасштабного вторгнення Путіна в його країну Уельс надав притулок понад 6000 українців.
Також Пристайко та його дружина Інна здійснили невелику прогулянку, щоб побачити місце спочинку Гарета – могилу з написом валлійською мовою «Ieithydd, teithiwr, carwr heddwch» – «лінгвісту, мандрівнику та шукачу спокою». Повернувшись до каплиці, Пристайки мали нагоду поспілкуватися з двома нещодавно прибулими біженками з України, які тепер проживають в Уельсі.
Загалом близько 40 людей були присутні на освяченні меморіальної дошки отцем Робертом Перрішем і на відкритті мером міста Баррі Хелен Пейн. Також на заході були присутні представники української діаспори та міської ради Баррі, а також Наомі Філд, партнерка покійного Найджела Коуллі, та Ешлі Дрейк з Welsh Academic Press.
Коментуючи подію, Мартін Шиптон, головний політичний редактор Western Mail, щоденної газети, з якою як репортер співпрацював Ґарет Джонс, сказав: «Дуже зворушливо бути присутнім на відкритті меморіальної дошки на честь Ґарета Джонса у каплиці на кладовищі в його рідному місті, де поховані його останки. Я ніколи раніше не був на цьому кладовищі і був здивований, дізнавшись, що воно друге за величиною в Уельсі, на ньому поховано 43 тис. людей».
Шиптон, автор нещодавно опублікованої біографії Гарета Джонса під назвою «Містер Джонс, людина, яка знала надто багато», додав: «Кілька доповідачів зауважили, що видається дивним, що знадобилось стільки часу після його смерті у 1935 році, щоб вшанувати Джонса належним чином. Це, безумовно, було упущенням, яке тепер виправлено».
Оригінал англійською тут
