Події, що відбуваються зараз у війні Росії проти України, дають підстави припустити, яким чином агресор діятиме далі. У відповідь на контрнаступ Збройних сил України Кремль суттєво змінив стратегію та тактику своєї війни проти нашої країни.
З одного боку, Росія розпочала цілеспрямовану інфраструктурну війну, метою якої є руйнування об’єктів критичної інфраструктури України. Кремль хоче заморозити та знеструмити нашу країну в період зимових холодів. Це робиться для того, щоб максимально послабити обороноздатність України, деморалізувати українців, зламати їхню волю до спротиву, спровокувати нову багатомільйонну хвилю біженців до країн ЄС, і тим самим дестабілізувати соціально-економічну та політичну ситуацію у наших європейських партнерів. На економічне ослаблення України також спрямований зрив зернової угоди.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Політична установка на це була сформульована ще півтора місяця тому. Кремль лише шукав привід це зробити. Водночас це спрямовано на розширення переговорного пакета в торгах Росії із Заходом щодо умов припинення війни в Україні. Економічним та військовим шантажем (у тому числі загрозами ядерної війни) російський очільник сподівається примусити Євросоюз та Україну до миру на своїх умовах. Тому далеко не випадковою є зовні миролюбна риторика (але з традиційною критикою на адресу Заходу та України) у виступі Путіна на Валдаї 27 жовтня, а також заяви глави МЗС Росії Лаврова про готовність до переговорів з Україною. «Примус до миру» війною та шантажем – улюблена формула російської влади.
З іншого боку, в Росії почалася поетапна масова мобілізація військовозобов’язаних, і поступове (поки що часткове та закамуфльоване) введення воєнного стану. Це стосуватиметься і економіки. Очікуються спроби нарощування виробництва різних видів озброєнь та боєприпасів. Все це говорить про те, що Кремль зробив ставку на ескалацію та затягування війни проти України. Буде зроблено спробу задавити Україну завдяки перевазі у живій силі. Але для цього треба буде мобілізувати щонайменше мільйон нових вояків, а то й більше, що можливо не раніше наступного року. Якщо російській владі вдасться це зробити, то за кілька місяців можна очікувати спроб відновлення наступу російських військ на окремих напрямках, у тому числі і з боку Білорусі з можливою участю білоруської армії.
Два напрями нової стратегії Кремля не суперечать одна одній. Зрештою, ескалація війни також спрямована на примус України до миру на російських умовах, хоча в ідеалі Путін прагне переломити хід війни на свою користь і спробувати завоювати якомога більшу частину України.
Проте питання в тому, наскільки спрацює ця нова стратегія Кремля?
По-перше, чи буде здатна до успішних воєнних дій поспіхом зібрана, майже ненавчена і погано екіпірована маса людей? Більшість цих вояків до того ж не горять бажанням воювати. А реальне зіткнення з кров’ю та жахами війни навряд чи додасть їм мотивації воювати. Риторичне питання: чи здатна перемогти армія, яка зібрана примусово? І ще одне питання на майбутнє: що робитимуть російські солдати в умовах, коли війна закінчиться аж ніяк не їхньою перемогою, а скоріше поразками, і ця озлоблена маса повернеться додому?
По-друге, Україна та Захід не будуть пасивно спостерігати за реалізацією нової російської стратегії. Вже вживаються заходи щодо посилення української системи ППО, оперативного відновлення роботи енергетичної системи, суттєво зміцнено оборону на білоруському напрямку. Тактика дій Збройних Сил України пристосовуватиметься до збільшення чисельності російського військового угруповання в Україні. Якщо до армії буде мобілізовано понад мільйон росіян, то на додаткову мобілізацію доведеться йти й Україні.
Захід посилюватиме санкційний тиск на Росію, особливо технологічні та вторинні санкції, спрямовані проти російського ВПК. Стратегія Заходу цілком очевидна і неодноразово в різних формах озвучувалася – як мінімум, не дозволити Росії виграти цю війну, а по максимуму, сприяти перемозі України та звільненню окупованих територій.
По-третє, неминуче виникнуть різні проблеми з реалізацією цієї нової стратегії Кремля всередині Росії. Вже перша хвиля масової мобілізації військовозобов’язаних в Росії, яку дуже точно назвали «могілізацією», викликала у сотень тисяч росіян шок і прагнення втекти з путінської Росії, а в більшості інших – різкий сплеск тривожності. Зросла загальна соціальна напруга, виникли різноманітні конфліктні ситуації, економічні та організаційні проблеми. Відновлення масової мобілізації, а також збільшення потоку похоронок і тяжко поранених з українського фронту лише посилять соціальну і політичну напругу, що вже виникла в Росії.
Підтвердилися прогнози про те, що російська військова система була не готова до масової мобілізації, зокрема до елементарного забезпечення мобілізованих мінімально необхідним спорядженням. Тому подальшу мобілізацію проводитимуть поетапно.
І це вже створює структурні проблеми для російської економіки. А чим більшими будуть масштаби мобілізації, тим негативніше це позначатиметься на соціально-економічному стані Росії.
Тим не менш, ескалація Росією війни в Україні може призвести до затягування воєнних дій. І до цього треба готуватись. Результат війни визначатиметься такими чинниками: ефективністю бойових дій кожної із протиборчих сторін, достатністю військово-технічної та економічної підтримки України її міжнародними партнерами, а також розвитком внутрішньополітичної ситуації в Росії.
