ПОГЛЯД: Вівці та козли України

Жорстоке вторгнення Росії в Україну змусило багатьох громадських діячів обирати, на яку сторону стати. Українці тепер значно чіткіше розуміють, хто їм насправді друг, а хто ворог.

В одній зі своїх притч Ісус описує Страшний суд як сортування душ: праведні вівці підуть праворуч, тоді як козли – неправедні, грішні – підуть ліворуч. Вівці матимуть вічне життя, а козли – вічні муки.

Ця чудернацька сільська метафора є найбільш зрозумілою у суспільстві стародавніх скотарів, у якому втілився син божий. Втім вона цілком зрозуміла і людині XXI століття.

В українців також є свої варіанти подібних сільських метафор, і дихотомія «вівця-коза» багато що говорить багатьом з нас і сьогодні.

Насправді під час цієї війни, коли Україна опинилась в центрі світової політики, не лише політиків і знаменитостей, але й наших найближчих сусідів можна легко розподілити по категоріях «праведні» і «неправедні». Вівці в очах українців вічно перебуватимуть під небесним золотим куполом, тоді як козли будуть приречені вічно страждати у потойбічному еквіваленті сибірського ГУЛАГу.

На щастя, Україна має багато праведних прихильників по всьому світу.

Без сумніву, найпопулярнішим іноземним політиком в Україні був колишній прем’єр-міністр Сполученого Королівства Борис Джонсон, який налаштувався на свого внутрішнього Черчилля та здійснив кілька несподіваних візитів до Києва під час війни. На превелике його розчарування, Джонсон не був таким же популярним серед співвітчизників.

До Джонсона приєдналися лідери країн Балтії та Польщі, яким довелося багато попрацювати, щоб спочатку присоромити, а потім надихнути Німеччину та Францію на те, щоб вони надавали Україні більше допомоги.

Серед західних інтелектуалів є такі постаті, як французький філософ Бернар-Анрі Леві, який нещодавно знову відвідав Україну, щоб побачити братську могилу в Ізюмі на Харківщині. Завжди перебуваючи на боці тих, хто повстає проти диктаторів, Леві ніколи не хитався у своїй підтримці України в її боротьбі проти спроб Росії панувати над нею. Він активно виступає на боці України принаймні з 2013 року.

Та особливе місце серед «праведних» посідають двоє американських істориків – Тімоті Снайдер та Енн Епплбаум, які послідовно й невтомно відбивають постійні залпи російської пропаганди та антиукраїнської псевдоісторіографії.

Епплбаум написала вичерпну книгу про Голодомор «Червоний голод: війна Сталіна з Україною» і регулярно ставить прихильників Путіна на місце своїми вдумливими та неспростовними аргументами в The Atlantic.

Снайдер, автор книги «Криваві землі: Європа між Гітлером і Сталіним», а також багатьох інших книжок з історії України, має отримати нагороду Героя України для науковців. Його непохитна відданість не лише справі незалежності української нації, а й боротьбі за демократію проти будь-яких авторитарних політичних систем є взірцем для багатьох.

Ще одним відомим громадським діячем, хто однозначно підтримав боротьбу України проти агресії Росії, є колишній чемпіон з шахів Гаррі Каспаров, який сказав Kyiv Post в ексклюзивному інтерв’ю: «Ми впевнені, що вільний світ має зробити все, щоб допомогти Україні перемогти. Іншого рішення немає: беззастережна перемога України – і безумовна поразка Путіна».

Інші відомі прихильники України: музикант Стінг, Леонардо Ді Капріо та екс-чемпіон з боксу у важкій вазі Майк Тайсон, чия прийомна мати Камілла Іващук була українкою походженням з Тернопільщини.

На жаль, українцям доводиться мати справу також і з козлами.

Є політики, які завжди були лакеями Путіна, як-от білоруський диктатор Олександр Лукашенко. Інші, як-от Віктор Орбан в Угорщині чи Сільвіо Берлусконі в Італії, облизують чоботи Путіна більш завуальовано та менш послідовно.

Серед інтелектуалів-«козлів» є двоє важковаговиків, чиї цитати надто часто потрапляють на знамена російської пропаганди – це Генрі Кіссінджер і Ноам Хомський. Обидва ці чоловіки припускаються однієї серйозної помилки в аналізі поточної ситуації: вони заперечують саме існування України та українського народу. Так, ніби все, що має значення – це абстрактні «великі гравці», а люди, залучені в процеси – лише малозначущі гвинтики.

Кіссінджер продовжує дивитися на світ у термінах сфер впливу і завжди автоматично припускав, що Україна є – і може бути надалі – лише сателітом однієї з цих сфер.

Зі свого боку, Хомський формулює всі свої політичні аргументи навколо одного базового припущення: яке б не було скоєне зло, в кінцевому підсумку у всьому винні США.

Протестні Майдани в Україні не вкладаються у канву бачення світової політики обома цими діячами. Тому вони просто відкидають цей факт як аномалію.

У Сполучених Штатах засоби масової інформації приділяли надмірну увагу двом особливо непристойним «козлам»: коментатору Fox News Такеру Карлсону та колишній членкині Конгресу від Демократичної партії Тулсі Габбард, які, здається, взяли за звичку відстоювати непопулярні ідеї, відкрито симпатизуючи Путіну.

У тому ж ключі діє і економіст Джеффрі Сакс, чиї конспірологічні погляди, здається, виникли в результаті схрещування ідей Хомського та Карлсона.

Хоча небагато неросійських знаменитостей бажають заплямувати свою репутацію пропутінською пропагандою, одна фігура тут виділяється: співзасновник Pink Floyd Роджер Вотерс, який формулює свого роду популістську версію Хомського: «Це все витівки Америки (і Ізраїлю)». Цитуючи Михайла Гнатишина, неповторного соціального оглядача та автора історичного роману «Шлях на Русь», «важко повірити, що хлопець, який написав більшість текстів «Темної сторони місяця», такий дебіл».

Вищезазначені особи – лише частина відомих «овець» і «козлів»  в очах українців. Але є ті, хто займає особливе місце на лінії між добром і злом.

Ніхто не відзеркалив цю прикордонну зону краще, ніж Ілон Маск. Підприємець-мільярдер відіграв вирішальну роль у підтримці збройних сил України, пожертвувавши велику кількість систем супутникового зв’язку Starlink. Але нещодавно він почав транслювати в Твіттері російські наративи про те, що Україна поступається територією та дозволяє проводити там фейкові референдуми.

Маск обертається то «козлом», то «вівцею» як перевертень, спочатку погрожуючи змусити українців заплатити за раніше подаровані Старлінки, а потім заперечує свою погрозу.

Маск – союзник Путіна чи просто обдурений ним простак? Юда чи блудний син? Тільки час покаже. Наразі він заслужив особливе місце в передпокої дантівського чистилища, де обіцянки гурій і солодких фініків змагаються з панорамами особливо неприємних кіл пекла.

Все це свідчить про те, що боротьба України проти Росії є унікальною в багатьох відношеннях, але особливо з огляду на той факт, що ми ще не спостерігали політичних конфліктів, в якому настільки чітко поставала б  головна етична дилема.

Дійшло до того, що Путін і його прихильники перестали шукати в Україні ймовірних нацистів і тепер шукають самого Сатану. Але решта світу знає, що путіністи можуть знайти його, коли уважно подивляться в дзеркало.

Оригінал англійською тут