Цього дня у 1986 році сталася найбільша технологічна катастрофа минулого століття. Аварія на Чорнобильській АЕС, можливо, так і залишиться найбільшою техногенною катастрофою в історії. Але враховуючи те, як зараз поводить себе людство як біологічний вид – надії на це мало.
Почну з того, чому цей текст дуже особистий. Тому що мій батько, Микола Жижиян, був ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС і пропрацював на станції у 1986-му році пів року, отримавши дозу радіації, після якої взагалі дуже мало хто виживає.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Я добре пам’ятаю, як батько повернувся додому. Наступні два роки стали випробовуванням для всієї родини, адже абсолютно здоровий до того чоловік просто вмирав на очах, а лікарі не хотіли визнавати прямого зв’язку між погіршенням стану його здоров’я й перебуванням на ЧАЕС.
Так, мій батько не один такий, позаяк внаслідок Чорнобильської аварії значні дози опромінення отримали понад 8,5 мільйонів мешканців України, Білорусі та Росії. Не варто забувати, що майже півмільйона людей померли від хвороб, спричинених радіацією. Також згадаймо, що із зони зараження евакуювали десятки тисяч людей, і тоді, влітку 1986 року, 81 населений пункт України обезлюдів.
Історія мого батька, як і історії тисяч людей, яких визнали постраждалими внаслідок аварії на ЧАЕС, це насамперед історія байдужості й цинізму держави.
Радянський Союз був державою, в якій життя людини не вартувало нічого. Можливо, саме після Чорнобиля мій батько, до того відданий ідеалам "совєцкого чєловєка", почав це усвідомлювати.
СРСР після Чорнобильської трагедії – це колос, що повільно вмирав, і глиняні ноги якого, зрештою, не витримали. Після аварії на ЧАЕС навіть затяті комуністи зрозуміли – Радянський Союз має припинити своє існування. Як зникають, розчиняючись у повітрі, марева ілюзій, марних сподівань, злості й ненависті. Те, що відбувалося в СРСР, не має повторитися ніде й ніколи.
Втім, останні 25 років засвідчили, навіть цей гіркий досвід нічому не навчив людство. Протягом останньої чверті століття на північному сході України постала путінська Росія, що фактично стала реінкарнацією СРСР, його ще більш збоченою версією. Ідеологія сучасної РФ – це фантасмагоричний мікс імперських комплексів, радянського цинізму, підміни понять, зневаги до людини.
З цим Левіафаном Україна воює вже 10 років. Саме це чудовисько, два роки тому захопивши ЧАЕС і Запорізьку АЕС, поставило людство на межу ще однієї катастрофи. Звільнивши Чорнобильську АЕС, Україна відвернула, принаймні, повторення страшної трагедії. Але окупація ЗАЕС все ще становить загрозу для людства. І попри це, на колективному Заході досі знаходяться ті, хто вірить в існування саме зараз «хороших росіян» і в те, що так звана «велика російська культура» здатна перемогти збочену ідеологію Путіна та його посіпак.
Але це НЕ ТАК!
Тож сьогодні, через 38 років після Чорнобильської трагедії, необхідно ще раз нагадати всім, що Росія у нинішньому її вигляді, Росія Путіна – це постійна екзистенційна загроза людській цивілізації.
І цю загрозу треба прибрати, аби людство мало майбутнє.
