Завдяки мужності та рішучості українського народу забезпечено майбутнє країни як суверенної, незалежної, європейської демократії. Залишаються величезні виклики, але Україну не перемогти. Бойові дії наразі мають визначити кордони України, а також стан російської армії та режиму РФ, який залишиться після війни.
Такого результату неможливо було б досягти без понад 15 мільярдів доларів військової допомоги США, наданої цього року, а також підтримки багатьох інших союзників. Незважаючи на повільний початок і непотрібні обмеження на цьому шляху, заслуги адміністрації Байдена у справі порятунку України справді величезні.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Проте забезпечити виживання України – це не те саме, що виробити ефективну військову стратегію та забезпечити безпеку України та Європи загалом у довгостроковій перспективі. Така стратегія потребує чіткої мети, забезпечення засобів, необхідних для досягнення цієї мети, розробки планів щодо подальших дій, пом’якшення ризиків, які все ще спричиняє Росія, а також створення структур для забезпечення такої довгострокової безпеки України та Європи.
Якою має бути мета Заходу щодо Україні? Президент Володимир Зеленський і українське керівництво вже неодноразово артикулювали свою мету: перемога України. Для безпеки Європи важливо, щоб Україна перемогла російську армію та відновила контроль над усією окупованою територією. Будь-що менше стало б винагородою Путіна за агресію та залишило б на тому ж місці російські військові сили, які згодом перегрупувались би і атакували знову.
Фашистська та імперіалістична Росія, яка готова застосувати силу для розширення своєї території та помсти за вигадану нею історичну несправедливість, є загрозою для всієї Європи, а не лише для України. Європа буде в безпеці лише тоді, коли Росія визнає, що вона повинна існувати суто в межах своїх кордонів.
Однак, незважаючи на очевидну особисту зацікавленість у такій позиції, західні лідери рідко, якщо взагалі колись формулювали цю мету достатньо чітко. Натомість, через рефлекторне занепокоєння щодо «ескалації» та «провокації» Росії, західні лідери висловлюються лише у реактивних термінах – ми, мовляв, допомагаєм Україні захищатися. Відповідно, попри значну допомогу, яка надається, немає чіткого розуміння, що саме потрібно зробити, щоб Україна перемогла. Західної допомоги наче й достатньо, але насправді аж ніяк.
Путін вже веде масштабну загарбницьку війну. Не варто вже турбуватися про те, щоб його не спровокувати. Скоріше західні лідери повинні усвідомити, що останнє, що Путін може собі дозволити, це втягувати інші країни у війну. Росіяни вже програли війну, щойно вирішили її розпочати. Розширення конфлікту просто прискорило б знищення Росії. Путін погрожує ескалацією, щоб налякати Захід, але насправді він та його війська бояться ескалації ще більше.
Щоб Україна перемогла – і щоб зробити це якнайшвидше з мінімальними жертвами – Сполучені Штати та їхні союзники повинні забезпечити постійне, безперебійне постачання боєприпасів та зброї в Україну. Але вони також повинні скорегувати свою військову допомогу таким чином:
- Припиніть обмежувати допомогу. Зокрема, ми повинні негайно надати Україні артилерійські снаряди найбільшої дальності, які тільки є в нашому розпорядженні, щоб ЗСУ могли ефективніше руйнувати російські лінії постачання боєприпасів, пального, іншого матеріально-технічного забезпечення передових командних позицій. Снаряди, що поставляються на даний момент (дальністю у 80 км) не дозволяють Україні вразити російські сили в Севастополі, в інших місцях Криму, Керченський міст та більшу частину Донбасу.
Аргумент про те, що це обмеження заважає Україні атакувати цілі в самій Росії, є хибним. Українці вже можуть атакувати територію Росії, використовуючи існуючі системи озброєння, якщо захочуть. Вони не роблять цього з поваги до настанов США та тому факту, що вони залежать від постійних постачань зі США боєприпасів і зброї. Вони так само поважатимуть побажання США щодо використання снарядів радіусом дії у 300 км.
- Забезпечити Україну бойовими літаками і танками. Завдяки далекобійній артилерії Україна поступово зможе позбавити Росію засобів утримання своїх сил на полі бою. Це ми вже спостерігали на схід від Харкова і під Херсоном. Але Україні потрібна буде воювати з росіянами у повітрі, а також просуватися вперед на бронетехніці, щоб швидко і з мінімальними людськими втратами відвоювати територію. США можуть звернутися до своїх союзників, які могли б пожертвувати Україні винищувачі радянського виробництва або надати вживані літаки F-16 і A-10. Українські пілоти мають високу кваліфікацію і легко адаптуються до різних літаків. Деякі вже пройшли навчання на західних літаках. Ще більше це стосується бронетехніки.
- Посилити протиповітряну оборону навколо українських міст. Росія вичерпала свої можливості для проведення наступальних дій задля загарбання українських території. Один із небагатьох засобів заподіяти біль українцям, який залишився у Путіна – це посилати ракети та бомби на її міста. У Росії залишилося відносно мало високоточних боєприпасів, тому вона використовує застарілі бомби, які мають невибірковий вплив та дуже шкодять цивільному населенню. Захід повинен якомога скоріше допомогти Україні встановити власний «залізний купол» навколо міст, щоб рятувати життя людей, особливо зараз, коли іранські безпілотники використовуються проти цілей в українських містах.
- Зміцнення внутрішньої логістичної мережі України. Оскільки Україна зараз відвойовує окуповані Росією території, їй потрібно буде просувати свою систему матеріально-технічного забезпечення на ці території. Це буде дедалі складніше, і західним збройним силам і підрядникам потрібно буде навчати та допомагати Україні в розбудові надійної внутрішньої логістичної мережі для виконання цього завдання.
Забезпечення відповідним обладнанням має важливе значення для того, щоб Україна могла реалізувати найкращу стратегію всіх часів для повернення своєї території, а також для відновлення роботи портів Одеси та прямого повітряного сполучення.
Україна має використовувати далекобійну артилерію та винищувачі, щоб суттєво знизити здатність Росії забезпечувати свої сили на фронті. Цієї осені Україна зможе відвоювати місто Херсон і західний берег Дніпра та досягти подальших успіхів на Донбасі. У разі порушення російських лінії постачання протягом зими, Україна опиниться у відносно сильнішій позиції, з тим, щоб повернути собі більше території наступного року.
Зокрема, Україна повинна ліквідувати російську військову інфраструктуру в Криму, яка дозволяє Росії продовжувати утримувати свій Чорноморський флот і загрожувати судноплавству в західній частині Чорного моря. Подібно до острова Зміїний на західному підході до Одеси, знищення військово-морських об’єктів у Севастополі на східному вході позбавить Росію можливості базувати та поповнювати свої військово-морські сили в цьому районі. Їм потрібно буде йти до Новоросійська на російській території для стоянки та поповнення запасів. Це дозволить Україні знову відкрити Одесу не лише для транспортування зерна, але й для будь-яких комерційних транспортних перевезень, необхідних для відновлення її економіки і забезпечення того, щоб Україна знову могла частково задовольняти світовий попит на продовольство.
Оскільки успіхи України зростають, Путін уже реагує, демонструючи явні ознаки слабкості. Купівля військового обладнання в Північній Кореї та Ірані та мобілізація 300 тис. резервістів набагато нижчої якості, ніж теперішні його регулярні сили, які вже деградували – це ознаки того, що Путін добре усвідомлює, що його армія терпить крах.
Важливо, щоб у такий небезпечний момент Захід надіслав Путіну чіткі сигнали – як це зробив 25 вересня радник США з національної безпеки Джейк Салліван – що будь-яке застосування ядерної зброї (чи іншої зброї масового знищення) матиме руйнівні наслідки для Росії. Стратегічне ядерне стримування все ще працює, оскільки будь-яке стратегічне використання ядерної зброї призведе до знищення Росії. Але російське військове керівництво повинно знати, що навіть використання тактичної ядерної зброї в Україні призведе до руйнівного впливу на звичайні військові можливості Росії.
Сам Путін обережно дав зрозуміти, що його нещодавня погроза застосувати ядерну зброю була пов’язана із захистом територіальної цілісності Росії. Хоча він намагається натякнути, що українська територія, яку він хоче анексувати після фіктивних референдумів, також буде захищена ядерною зброєю, реальність така, що він і його підлеглі знають, що це насправді не російська територія, і не варто заради її утримання ризикувати використанням ядерної зброї.
Один зідієвих способів пом’якшити вплив погроз Путіна – пробити бульбашку дезінформації, яку створює його режим. Важливо, щоб західні лідери постійно повторювали, що для самої Росії немає загрози: ніхто не нападає на Росію, не бомбить російські міста, не вбиває російських мирних жителів, не захоплює російську територію і так далі. Це Росія нападає на Україну, а на Росію ніхто не нападає і не збирається.
Так само Захід має постійно прагнути донести правдиву інформацію про війну до росіян. Інформаційна стіна Путіна насправді можна пробити. Масова втеча російських чоловіків як реакція на оголошену ним мобілізацію чітко свідчить про те, що російський народ усвідомлює, що все насправді не так, як зображує Кремль. Їм потрібно забезпечити доступ до достовірної інформації, отримання якої посилить внутрішній тиск, а це, в свою чергу, прискорить поразку Росії.
Нарешті, вже не зарано почати планувати довгострокові структури української та європейської оборони. Збройні сили України потребують значного реформування, включно з покращенням матеріально-технічного забезпечення, внутрішніх зв’язків і необхідним навчанням. ЗСУ повинні бути оснащені найкращою західною військовою технікою у повному спектрі повітряних, сухопутних і морських сил. Україні потрібно буде кардинально реформувати оборонно-промисловий комплекс, позбувшись Укроборонпрому, її державного виробника оборонної продукції, ліцензуючи та залучаючи спільні підприємства для військового виробництва в Україні та ліквідувавши корумповані або малоефективні структури оборонної промисловості. Західна допомога тут також є критично необхідною.
Нарешті, з рішень Швеції та Фінляндії приєднатися до НАТО стає зрозумілим, що нейтралітет у Європі більше не є життєздатним варіантом. Україна потребуватиме чітких гарантій безпеки на майбутнє, і єдина гарантія, яка довела свою ефективність, це НАТО. Ще надто рано робити якісь кроки на шляху до членства України в НАТО, але залежно від того, як закінчиться війна, Сполученим Штатам і Європі доведеться по-новому подумати про це.
Це друге із серії з чотирьох есе, в яких окреслюється стратегія Заходу щодо України на найближчі місяці та роки. Вони стосуються: відбудови української економіки; перемоги у війні; довгострокової перспективи щодо Росії; і довгострокової перспективи завершення створення цілісної Європи, вільної та безпечної.
(Частина 1 – Відбудова української економіки )
Посол Курт Волкер є почесним науковим співробітником Центру аналізу європейської політики (CEPA). Провідний експерт із зовнішньої політики та політики національної безпеки США, він обіймав посаду спеціального представника США на переговорах щодо України у 2017-2019 роках, а також посла США в НАТО 2008-2009 р.
Передруковано з дозволу автора від CEPA. Дивіться оригінал тут
