ЗСУ наступають, і лише кілька днів тому Росія заявляла, що не проводитиме “референдуми” на окупованих територіях, але щойно виступив Путін, як її політика різко змінилась: тепер, навіть під час бойових дій, ці “референдуми” відбуваються. Люди намагаються знайти інше слово для цього нонсенсу, який є пропагандистським заходом, якщо не гірше.
Те, що відбувається, краще розглядати як дійство, влаштоване для ЗМІ. Немає не тільки жодних юридичних підстав для того, щоб називати його “референдумом”, а й фактичних підстав для того, щоб називати його навіть “псевдореферендумом”. Псевдо є псевдо, але така практика все ж існує. Те, до чого зараз вдається Росія, є нічим іншим, аніж медійним заходом з метою формування громадської думки щодо окупованих територій України.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Проведення референдумів під час збройного конфлікту і під загрозою застосування сили є незаконним. І вже це є причиною для того, щоб повністю ігнорувати такий медійний захід. Проте це лише видима частина проблеми. Ці референдуми, якщо вони відбудуться, будуть дійсно незаконними, але тут треба бути уважним: навіть кажучи “незаконний референдум”, ми не заглиблюємося в суть і можемо переконати себе, що якесь там голосування відбулось із якимись там порушеннями.
Для голосування потрібна інфраструктура. Там її немає. Звичайно, нам показуватимуть картинки, на яких бабусі тримають у руках якісь папірці, але жоден журналіст не має права назвати це “голосуванням”. Ба більше – навіть якби в росіян і була така інфраструктура на окупованих територіях, і навіть якби вони спробували змусити людей голосувати, вони не можуть цього зробити, оскільки фактично не контролюють повністю жодну з окупованих областей.
Ні про яке голосування не може бути й мови. Українці і їхні голоси тут ні до чого. Тут справа в тому, що потрібно Путіну. Росія програє війну, і Путіну потрібна нова стіна ілюзії. Як і всі тирани в усі часи, він припустився фатальної помилки, тож наостанок він зробить так, що вона стане фатальною для власного народу. Путін змушений відправляти в Україну резерви, і йому треба знайти причину, чому він це робить, не визнаючи того, що його війна – це помилка, і що Росія в ній програє. Треба розказувати, що його війна на знищення України – це захист батьківщини, а для цього йому потрібні такі медійні заходи.
Путін знає, що більшості росіян до України байдуже – окрім тих, хто любить дивитися війну в телевізорі. Але справи на цій війні йдуть так погано, що й телебаченню складно щось вигадувати. Путіну треба, щоб росіяни встали з диванів і пішли воювати, тож він оголосив “часткову мобілізацію”. Для того, щоб російські чоловіки пішли на війну, а їхні родини не бунтували, він змінив назву: “спеціальна військова операція”, яка мала знищити Україну за три дні, тепер називається “великою битвою на захист цивілізації”. Але ж “захищатися” росіяни мали б на власній території.
А тому Путіну треба представити окуповані території України, які відвойовують українці, як російські території, а для цього йому треба, щоб медіа зробили вигляд, що “референдуми” відбулися, і що українці на цих територіях зажадали приєднатися до Росії. Трюк по-російськи: бажання тирана – кілька слів на російському телебаченні – кілька рядків посилань на російських веб-сайтах – і вуаля – це вже російські території! Така неоковирна постмодерністська імпровізація не переконає нікого за межами Росії, ба навіть росіян. Але раз так вирішив Путін, то ЗМІ мусять старанно працювати на підтримку цього задуму.
В якийсь момент російські ЗМІ просто оголосять, що до РФ хочуть приєднатись (скажімо) 97% мешканців Донецької області, 96% – Луганської, 86% – Запорізької, 80% – Херсонської. Протоколи “голосування” з цими взятими зі стелі цифрами вже готові. З таким же успіхом я міг би написати, що 97% мешканців Брукліна хочуть, аби він увійшов до складу штату Міссісіпі.
Не варто навіть і говорити, що такі відсотки просто нереальні. Знаючи, що щось є вигадкою, ми чомусь все одно постійно запитуємо себе, чи могли б ми в неї повірити. Вигадка, яку зараз поширюють російські ЗМІ, нездійсненна, і вони самі це знають. Як працює російська електоральна пропаганда? – Людям брешуть про щось, і всі знають, що це неправда, а потім їх силою змушують зрозуміти, що альтернативи життя з цією неправдою немає. Ось так і з’являються такі відсотки, як у Північній Кореї, тому що так працює система. Ось така сміхотворна медійна кампанія. Але це не смішно. Це огидно.
А як щодо загиблих? Як щодо більше 100 000 українців, яких росіяни вбили в Маріуполі? Як ми маємо думати про їхні “голоси”? Як щодо понад три мільйони насильно вивезених до Росії українських громадян, багато з яких зараз у таборах? В тих областях, де проводиться ця медійна кампанія, Росія знищувала місто за містом. Російські окупанти всюди залишають по собі братські могили. Коли два тижні тому я був в Україні, я бачив одну таку могилу і побував у людей, які втратили своїх рідних. Тоді українська армія звільнила майже всю Харківщину, і стало відомо про ще більше масових поховань, зокрема в Ізюмі.
Ось у такому світі проходить ця медіа-кампанія. Коли Росія заявляє, що буцімто переважна більшість українців – за приєднання до Росії, це означає, що вони хочуть до ями, щоб їх катували і депортували, щоб їхні будинки руйнували, і щоб їхні міста рівняли з землею.
Ці “референдуми” – кричуща непристойність. Коли в російських ЗМІ оголосять намальовані “результати”, Москва буде розказувати, як українці бажають відсвяткувати власний геноцид, приєднавшись до країни, яка його чинить. Така спроба приниження народу просто ганебна, і ця медійна кампанія – не більше і не менше, ніж один із воєнних злочинів, які коїть Росія.
Тімоті Снайдер – відомий американський інтелектуал і дослідник історії Європи. Його книги “Про тиранію” і “Землі крові” перевидані у 2022 році. Його праці надихають композиторів, їх зачитують на акціях протесту в усьому світі.
Погляди автора статті можуть не відображати позицію Kyiv Post.
