ПОГЛЯД: Тиждень України: про стратегічну ініціативу та плани на майбутнє

Цього тижня на фронті було «гаряче»: ЗСУ звільнили більше 30 населених пунктів, 2500 км² української території, просунулись на 70 кілометрів углиб ворога на Харківському напрямку.

Серйозні події відбувалися й на міжнародній арені – нові імпульси після Рамштайну-5 отримав процес військово-технічної допомоги.

Про це читайте у щотижневому аналізі експертів Інформаційної оборони.

СТРАТЕГІЧНЕ БАЧЕННЯ

Головнокомандувач ЗСУ генерал Валерій Залужний разом із заступником голови Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, колишнім командувачем Десантно-штурмовими військами Михайлом Забродським опублікували статтю «Перспективи забезпечення воєнної кампанії 2023 року: український погляд». У програмному дописі шановні автори окреслили перспективи російсько-української війни та стратегію ЗСУ.

Стаття була оприлюднена на офіційному державному сайті за авторством головнокомандувача та народного депутата, що свідчить про її статус та про єдність у поглядах військових, виконавчої влади та значної частини патріотичних, професійних парламентарів. Це, своєю чергою, дає надію – викладені плани не залишаться на газетному папері, а знайдуть підтримку в парламентській залі.

Програмна стаття, яку ми рекомендуємо до уважного прочитання, містить кілька важливих сигналів, спрямованих українському суспільству, нашим партнерам та російським окупантам.

СИГНАЛИ УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВУ

Генерали переконані в перемозі України, однак російсько-українська війна не завершиться у 2022 році, а буде досить тривалою.

Останнім часом серед частини політичного керівництва та й суспільства розповсюдилися бравурні настрої щодо швидкої та легкої перемоги.

Україна переможе, у цьому немає ніяких сумнівів. Але, на жаль, шлях до перемоги буде важким та довгим – з болем, сльозами та втратами.

Україна та її Збройні Сили готові до застосування ядерної зброї путінською росією.

Україна не буде капітулювати, навіть у разі застосування рашистами зброї масового ураження. Ми готуємся до такого розвитку подій у повній взаємодії зі своїми західними партнерами.

Україна буде продовжувати боротьбу, адже іншого виходу в нас немає. У разі поразки у нас одна перспектива – фізичне знищення української нації та української держави.

Військові загрози є реальними по всій протяжності фронту – від Києва до Херсону.

Протяжність усього фронту складає приблизно 1300 км, а якщо брати потенційно можливі ділянки наступу рашистів, наприклад під Києвом, то й усі 2500 км. Потенційні загрози існують у разі наступальних дій російських окупаційних військ і під Херсоном, і під Запоріжжям, і на Донеччині, і навіть під Києвом.

Всю цю довжелезну, навіть за мірками Другої світової війни, лінію військового протистояння ЗСУ необхідно «тримати». Це потребує достатньої кількості військової техніки, озброєння та професійного особового складу.

Для перемоги Україна повинна мати власне виробництво сучасного озброєння та підготувати як мінімум 20-30 оснащених та навчених за натівськими стандартами бригад.

Україна та її армія повинні бути самодостатніми та спиратися  переважно на власну економіку. Тому вкрай важливо налагодити виробництво української сучасної військової техніки.

Сподіваємося, що один трильйон гривень, які були анонсовані президентом Володимиром Зеленським на фінансування сектору оброни і безпеки, будуть спрямовані саме на розробку та виробництво української зброї.

Її повинні використовувати високопрофесійні, підготовлені за натівськими стандартами українські військові, які необхідно звести у принаймні 20-30 бригад.

І наостанок: військове керівництво країни планує звільнення всієї території України.

Автори знімають будь-які сумніви щодо стратегічних цілей України у російсько-українській війні. Головна мета ЗСУ – звільнення від російських окупантів усієї території України. А на 2023 рік планується стратегічна наступальна операція зі звільнення тимчасово окупованого Криму.

Військове керівництво країни розуміє, що навіть за умови повного звільнення території України від російських окупантів у перспективі зберігаються загрози національній безпеці нашій держави і нової російської агресії.

СИГНАЛИ НАШИМ ПАРТНЕРАМ

Різниця у спроможностях між Україною та росією не дозволяє ЗСУ завдати швидкої та остаточної поразки російським окупаційним військам. У наших Збройних Сил немає такої кількості засобів вогневого ураження, артилерії, літаків, гвинтокрилів, іншої військової техніки, які є у російських окупантів. Досить швидко подолати цю диспропорцію можливо лише за рахунок постачання західної зброї та техніки до України.

На фронті переламним моментом стала Куп’янсько-Ізюмська наступальна операція. На фронті військово-технічної допомоги таким переламом став Рамштайн-5. І справа зовсім не у кількості зброї та техніки, які наші партнери на цій зустрічі зобов’язалися надати Україні.

Справа у докорінній зміні філософії постачань.

По-перше, США як основний надавач військово-технічної допомоги у 2023 фінансовому році переходить до постачання військового обладнання через ленд-ліз.

По-друге, запаси зброї на складах у західних країнах закінчуються, і вони переходять до замовлення зброї та військової техніки у виробників.

По-третє, військово-технічна допомога західних країн буде спрямовуватися не лише на забезпечення поточних потреб, а й на переоснащення ЗСУ за стандартами НАТО.

Це вже робота на перспективу, на післявоєнний мир, на сучасні професійні Збройні Сили нашої країни.

По-четверте, військово-технічна допомога буде надаватися не лише нашій державі, а й тим країнам Північноатлантичного альянсу, які зараз переоснащують свої збройні сили.

Це, своєю чергою, підсилює спроможності України, адже мова йде про східний фланг блоку.

СИГНАЛ путінській росії

Путінська росія почуває себе безкарною, а більшість її населення взагалі особисто не відчуває ні перебігу, ні наслідків війни. Безкарною, внаслідок фізичної віддаленості та відсутності в Україні засобів вогневого ураження військових об’єктів на території росії, з яких завдаються удари.

Про це, до речі, експерти Інформаційної оборони писали в одному зі своїх попередніх дописів після ракетного удару по російському аеродрому поблизу Євпаторії.

Рано чи пізно війна буде перенесена на територію росії, на якій ЗСУ будуть вражати військові об’єкти. Для цього нам знову таки потрібна сучасна зброя – наприклад, ті ж ракети HARPOON та ATACMS.

СИГНАЛИ З ФРОНТУ

Попри всі серйозні сигнали, які ми отримали протягом тижня від військово-політичного керівництва та від західних  партнерів, основні новини все ж надходили з фронту. Зараз ми не будемо аналізувати, як саме проходить Куп’янсько-Ізюмська наступальна операція – це завдання Генштабу ЗСУ та суто військових експертів.

Натомість експерти Інформаційної оборони вказують на наступні наслідки останніх подій:

Перше: Збройні Сили України впевнено перехоплюють стратегічну ініціативу. Тепер саме вони будуть нав’язувати ворогу свою волю, стратегію та операційні райони наступів та оборони.

Друге: Відбувся каскадний обвал фронту не лише на Куп’янському напрямку, а й на всій Харківщині. Перерізані логістичні ланцюжки Ізюмського угруповання рашистів та створена загроза силам окупантів, які намагаються наступати на Слов’янськ та Бахмут.

Третє: 25-тисячне угрупування ворога на правому березі Дніпра поблизу Херсона заблоковане та «виключене з гри». Агресор позбавлений можливостей для оперативного маневру резервами і не може перекидати звідти частини до більш загрозливих районів бойових дій.

Четверте: Українське суспільство нарешті отримало такі довгоочікувані новини про серйозні успіхи на фронті, що значно зміцнить наш бойовий дух та віру в перемогу.

Західні партнери ще раз наочно побачили – ЗСУ здатні професійно воювати та отримувати стратегічні перемоги над ворогом.

ЗСУ на практиці продемонстрували одночасні стратегічні удари на декількох операційних напрямках. Війна вступила у свою третю фазу, де, сподіваємося, стратегічної ініціативою будуть володіти Збройні Сили України.