На міжнародній арені знов «спалахнули» відносини між Азербайджаном та Вірменією стосовно Нагірного Карабаху.
Вірогідно, Азербайджан вирішив розпочати третю Карабахську, яка повинна поставити крапку у питанні стосовно цього регіону.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Насправді таким чином Туреччина показує всьому світові, як неядерна країна може протистояти ядерній.
Річ у тому, що 5 серпня у Сочі повинна відбутися зустріч президента Росії Володимира Путіна та президента Туреччини Тайїпа Ердогана. Де вони обговорять міжнародний порядок денний і двосторонню співпрацю, а також торкнуться питання ефективності роботи механізму вивезення зерна з українських портів.
Й наразі своїми діями на міжнародній політичній арені Ердоган посилює позиції Туреччини перед майбутніми перемовинами. На сьогодні президент Туреччини доволі впевнено себе поводить у відношенні до Путіна. Адже він протистоїть Росії у Лівії, Сирії та Карабасі, «викручуючи» з президента Росії умови, що вигідні для Туреччини.
Зараз Туреччина не «дивиться у бік Росії» зі страхом і тим паче не чекає згоди від неї, а робить те, що вигідно турецькому уряду. У свій час у 2015 році вона збила російський літак Су-24 поблизу сирійсько-турецького кордону. Цього року Туреччина закрила повітряний простір для російських літаків, а військовим кораблям заборонили прохід у Чорне море.
19 липня у Тегерані на саміті президентів Туреччини, Ірану та Росії чітко стало зрозуміло, що Ердоган не йтиме на поступки Росії, зупинивши спеціальну військову операцію в Сирії. У зв‘язку з цим Росія вирішила здійснити чергову спробу тиску на Ердогана через його партнерів азербайджанців. Тому Іран почав масове перекидання техніки до кордонів із Азербайджаном. Втім, ситуація не є новою, адже так було під час другої Карабахської у 2020 році. Отже, це може означати, що Іран просто вирішив убезпечити свої кордони про всяк випадок.
Вже 3 серпня Азербайджан оголосив про захоплення в Карабаху кількох панівних висот у результаті спеціальної військової операції під назвою «Відплата». Крім того, у заяві міністерства оборони Азербайджану йдеться про повну демілітаризацію Нагірного Карабаху. Крок за кроком азербайджанці повертають регіон собі.
Наразі відомо про те, що вже тиждень триває мобілізація азербайджанських резервістів. 3 липня була оголошена мобілізація у вірменській частині Карабаху. За даними, 3 серпня почалися невеликі бої у районі Лачинського коридору.
І все це відбувається за підтримки Туреччини, ба більше у 2021 році було підписано об‘єднання турецької та азербайджанської армій.
На думку політолога та публіциста Андрія Піонтковського «Ердоган тримає кремлівського диктатора «за яйця» одразу у трьох місцях: Нагірному Карабасі, Лівії та Сирії. У цих місцях Путін доволі залежить від турецького лідера».
«Це ж показово, що він змусив Путіна чекати на саміті в Тегерані. Він показав, хто в їхній парі є «альфа-самцем». Звичайно це Ердоган, тому що Путін злякався йти на війну з ним на Південному Кавказі, коли Ердоган надав масштабну підтримку азербайджанській армії. Азербайджан виграв війну проти путінського союзника — Вірменії, до якої він побоявся прийти на допомогу. Тепер ми бачимо, чому він побоявся», — зазначив публіцист в ефірі Апостроф TV 27 липня.
Приклад Вірменії, яка обміняла свої інтереси на довіру Росії та підписання з нею договорів, слугує показовим прикладом того, що Росії довіряти не можна. Адже Росія має власні інтереси через які Вірменія наразі залишається сама по собі. Росія вивела свої війська з Карабаху в Україну, тому вірмени повинні розуміти, що РФ не зможе допомогти своєму партнерові з ОДКБ. Крім того, Росія не визнає Карабах, а вважає його спірною територією.
У той час, як для азербайджанської армії миротворці РФ не вважаються «загрозою». Ще й з огляду на те, що вірменська база «Гюрмі» порожня, азербайджанці можуть впоратися з силами РФ та Вірменії без підтримки Туреччини.
Адже азербайджанська армія стрибнула вперед і тепер має мінімум один Akinci, бойовий досвід і генералів, який вміли ще 2020 року показати найвищу майстерність тактики. На фоні цього Вірменії значно поступається силами.
Успіхи Азербайджану показують, що Росія не така вже «могутня та велика» й боятися її не потрібно. За рахунок цього інші країни, яка мають напружені відносини з Росією почали заявляти про себе. Так, наприклад, Казахстан все гучніше відстоює свої інтереси та позицію.
Для України другий фронт, де Росія проявляє слабкість — на руку. Адже слабкість Росії дорівнює слабкості Путіна. Це проявляється у тому, що дедалі зрозуміліше стає очевидним помилковий курс Росії. З огляду на це представники керівництва країни рано чи пізно можуть задуматися, чи не настав час змінювати лідера. Адже влада у РФ трималася на силі, а наразі «імперія фактично збувається», тому це вигідним для України.
Погляди висловлені автором в статті можуть не збігатися з поглядами Kyiv Post.
