ПОГЛЯД: Тиждень України: «Корисні ідіоти Путіна» або як Росія воює проти України

На фронті операційна пауза, йдуть важкі локальні бої, а Росія продовжує тероризувати мирні міста та намагається організувати наступ на інформаційному фронті, використовуючи «корисних ідіотів Путіна».

Хто переможе в інформаційних боях без правил?

Минулого тижня конгресвумен українського походження Вікторія Спартц заявила про корупційні оборудки з американською допомогою, про необхідність відставки російського «крота», голови Офісу Президента Андрія Єрмака та про те, що американську зброю, яку постачають до України, українці можуть перепродавати до Росії, Сирії або навіть Мексики.

Ефект від такої заяви нагадував вибух навіть не атомної, а водневої бомби у декілька десятків мегатонн. Український політикум, який і так ледь демонструє публічну єдність, розколовся на два непримиренних табори: затятих прихильників і не менш затятих опонентів Спарц.

У протилежних таборах опинилися експерти, політики і громадські діячі, яких я особисто знаю та поважаю, і яких досить важко віднести до таємних агентів Росії.

Борис Філатов розповідав про поїздки Вікторії Спартц на фронт, про те, як вона лобіювала американську допомогу та її справжність. А відомий експерт міжнародник Сергій Сидоренко відверто заявив, що це єдина жінка, на яку він підвищив голос під час інтерв’ю.

Далеко за гранню дипломатичного фолу були заяви віце-прем’єр-міністерки Ірини Верещук та прес-секретаря МЗС Олега Ніколенко.

До чого я так докладно розказую про всю цю історію?

У багатьох українців цей затятий обмін заявами та контрзаявами викликав лише розпач, біль та розуміння, наскільки сьогоднішня публічна єдність є крихкою та на публіку позірною. Складалося враження, що ми повернулися до довоєнних часів, коли «замочити» опонента було «справою честі».

Ми ще раз пересвідчилися: як легко, вибачте за сленг, нас «розвести» на протистояння та на гру за правилами росіян. Як легко нас «натравити» на союзників, від яких ми критично залежні у постачанні зброї. Як легко зруйнувати крихку єдність перед обличчям ворога.

Не лише Вікторія Спартц, а й ми всі, задіяні в скандалі та в інформаційних боях, колеги, яких я поважаю, і яких поважаю не дуже, виявилися «корисними ідіотами» Путіна, які грають на перемогу Росії. 

Що відбувалося за лаштунками скандалу?

Уважний аналіз дозволяє створити таку собі 3D американсько-українсько-російську модель інтересів, мотивів та ризиків.

Вікторія Спартц готується до перевиборів у Конгрес, які відбудуться восени цього року. Українська тема, постачання зброї та контроль за використанням допомоги є у тренді американської політики і досить серйозним аргументом для отримання довіри на виборах. Недарма Вікторія у своєму вже знаменитому інтерв’ю декілька раз повторила, що всі її дії спрямовані на задоволення інтересів американських виборців.

До речі, конгресвумен Спартц, яка є відвертою прихильницею екс-Президента Трампа, грає у свою гру проти діючого президента Джо Байдена. Колишній президент Світового Конгресу Українців Аскольд Лозинський досить рельєфно описав її (не) роль в українській діаспорі у США.

В Україні аналогічна історія. Як вважає більшість українських політиків, єдність єдністю, а вибори все ж таки рано чи пізно відбудуться, і забувати про власні рейтинги та рейтинги опонентів не варто.

А тут така прекрасна можливість: конгресвумен українського походження розповідає про вражаючі корупційні оборудки української влади! Та ще з чим і ким? З американською зброєю, яка не доходить до фронту та про зрадника в Офісі Президента – його керівника Андрія Єрмака.

З інтересами Росії ситуація абсолютно зрозуміла. Вже декілька тижнів поспіль росіяни через західні мас-медіа розповсюджують фейки про недолугість українців у використанні сучасної західної зброї, про захоплення Росією американської техніки та її продаж українцями «наліво».

Напевно, вперше з початку широкомасштабної війни склалася ситуація, коли ми стали програвати на інформаційному фронті. Дійшло до виправдовувань міністра закордонних справ Нідерландів Вопке Гукстра. Він наголосив, що немає жодних ознак того, що зброя, яку постачають союзники по НАТО в Україну, потрапляє в інші руки або використовується для скоєння злочинів війни. Аналогічні заяви зробили Пентагон та ЄС. Міністр оборони України Олексій Резніков розповів про систему електронного контролю за пересуванням американської зброї.

Але здається, поки що вірять інспірованим російським публікаціям. Російським пропагандонам не залишається нічого іншого, аніж роздмухувати український скандал, масштабувати його та потирати  руки у захваті від «цих тупих хохлов, які самі себе нищать».

Трохи аргументів та емоцій

Скандал навколо заяв Вікторії Спартц викликав потужну емоційну хвилю. Багато з її тез резонувало із суспільними настроями у патріотичній спільноті, особливо щодо ролі керівника Офісу Президента Андрія Єрмака. У політичному істеблішменті України пам’ятають про його роль у «вагнергейті» – провалі операції з арешту бойовиків ЧВК «Вагнер».

Президент Володимир Зеленський може вирішити проблему одним розчерком пера, підписавши указ про звільнення Єрмака. Для цього потрібно  лише політична воля і більше нічого.

Така ж політична воля потрібна і для вишення іншої проблеми,  від якої залежить не лише боротьба з корупцією, а й вступ України до ЄС. Володимир Зеленський здатен розблокувати процес призначення керівника САП протягом одного дня. Якщо захоче.

Дещо детальніше про інші звинувачення.

Київ не готується до війни?

Можливо, конгресвумен у чомусь права. Постійно спілкуючись із товаришами, які приїжджають з фронту, розумію, що у нас далеко не все ОК, і є багато проблем. Однак, нехай шановна американська законодавиця розкаже про це «другій армії в світі», яку ЗСУ відігнали від столиці, а зараз стримують на Донбасі.

Про можливості свідомого продажу західної зброї ворогу я вже писав. Лише додам: будь-які натяки на фронті щодо таких оборудок призведуть до швидкої «денацифікації» та «демілітаризації» ініціаторів, незважаючи на займані посади та звання.

Також хотів би звернутися персонально до Вікторії Спартц: хто в Україні або США персонально виступає проти створення механізмів контролю за використанням західної зброї? Назвіть їх, тому що у будь-якої проблеми є прізвище та ім’я.

Зрозуміло, що не все так гладко із розподілом міжнародної допомоги. По-перше, це пов’язано скоріше не з офіційними постачаннями з країн-союзників, а із діяльністю псевдо-волонтерів, чиновників, які шахрайським шляхом обдурюють тих, хто цю допомогу готовий надати.

По-друге, апарат глави держави намагається поставити під монопольний контроль отримання та розподіл фінансових ресурсів для відновлення країни.

Мери, зрозуміло, проти. Думаю, що міського голову Чернігова Атрощенка саме з цих причин не випустили за кордон на конференцію з відновлення у Лугано.

І все ж, чому я вважаю, що вся ця історія не на користь Україні?

Моя країна втратила більше, ніж набула. Росія виграє, розповсюджуючи наративи про корумповану державу, яка таємно продає західну зброю своїм ворогам.

Хто ж після цього буде допомагати Україні?

Гострих та болючих питань до української влади накопичилося дуже багато. Я, а також тисячі моїх товаришів, мільйони співвітчизників хочуть почути після перемоги чесні відповіді.

І повірте – ми доб’ємося, щоби нам ці відповіді надали.

Погляди, висловлені в цій статті, є авторськими і можуть не співпадати з поглядами редакції Kyiv Post.