Що пов’язує шведського короля-воїна Карла XII і французького філософа Вольтера? Ну, між іншим, те, що обидва ці великі європейці визнали прагнення України бути незалежною державою і звільнитися від московського панування.
Почнемо з Карла XII. Він був затятим ворогом московського імперіалізму і воював проти царя Петра І. У 1709 році він уклав союз із українським гетьманом Іваном Мазепою, але, на жаль для Швеції та України, їхні війська були розбиті того року москалями в битві під Полтавою.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Проте Карл продовжував підтримувати українську справу та наступника Мазепи Пилипа Орлика. Нам щойно нагадали, наскільки сильною була ця підтримка.
Під час свого візиту до Києва прем’єр-міністерка Швеції Єва Магдалена Андерссон передала копію листа короля Карла ХІІ зі шведського архіву, який Володимир Зеленський назвав історичним. Зміст документа підтверджує визнання Запорозької Січі як держави, а також те, що Карл ХІІ особисто слідкував за врахуванням інтересів України під час перемовин з Османською Імперією.
В документі наголошується, що посол повинен зробити все, що в його силах, щоб включити до опрацювання “ту Статтю”, яка гарантує “Україні і всім Запорожцям свободу” таким чином, щоб вона негайно набула чинності. (пункт 5 в листі)
Уривки з листа Карла ХІІ до посла Швеції у Константинополі Томаса Функа від 14 вересня 1711 року
“Королівська Величність має зараз на меті надіслати свою Довірену Особу, Полковника і Надзвичайного Представника, Шляхетного і Заможного Томаса Функа, до Великого Візира для того, щоб укласти з ним договір…
2: Що вже давно було очевидним, що такі складнощі були б створені, і що це вже давно продемонстрували Великому Візирю; але він ніколи не хотів роздумувати над цим і лише довіряв пустим словам і вказівкам Московитів, чиє шахрайство зараз стає все більш очевидним, зважаючи на те, як вони всупереч підписаному договору відмовляються повертатися додому у свою країну і лише розповсюджуються у Польщі, і планують залишатися там протягом зими….
5: Водночас він має наполягати на тому, щоб ця Стаття, яка затверджує свободу України і всіх Запорожців, негайно ж і повністю стала чинною, щоб таким чином вся Україна і Військо Запорозьке в повному обсязі отримали давні свободи і вольності, а також отримали власність землею у своїх давніх кордонах під керівництвом теперішнього гетьмана Пилипа Орлика; так, щоб народ, який описаний вище, одразу ж отримав статус незалежної Держави, і більше ніколи і жодним чином не був під послухом Царя чи його протекцією….
Надано у Бендерах 14 вересня 1711.
Карл”
( Автор перекладу Марина Траттнер, дослідниця шведського архіву )
А тепер до Вольтера. Мало хто знає, що перша книга, яку він опублікував у 1731 році, була не про філософію чи літературу, а історичним твором. Це була біографія Карла XII.
А в описі життя та досягнень шведського короля француз, який став втіленням епохи європейського Просвітництва, дуже симпатизував Мазепі та боротьбі України за незалежність.
В «Історії Карла XII» Вольтера є такі рядки, якi варто знати кожному українцю та нагадувати сучасним європейцям:
“L’Ukraine a toujours aspiré à être libre – Україна завжди прагнула бути вільною; але оскільки вона оточена Московією, державами Великого Сеньйора [Туреччини] та Польщею, вона була змушена шукати покровителя, а отже, і господаря, в одній із цих трьох націй. Перш за все, вона віддала себе під опіку Польщі, яка ставилася до неї занадто як до залежної особи; потім віддалася москалю, який щосили намагався поневолити її. По-перше, українці користувалися привілеєм обирати князя, відомого як їхній гетьман [але незабаром їх позбавили цього права, а їхні гетьмани призначав московський двір].”
Тож сьогодні, коли Українa знову бореться за право повернутися до своєї європейської родини, приклади поглядів Карла XII і Вольтера мають велике значення. І пам’ятаймo, що обидва вони визнавали існування України як європейської нації, що прагла незалежної державності, коли Московія-Росія, точніше Російська імперія, тільки виходила з Азії.
