Питання про «хороших росіян» в українському інфопросторі постає вже далеко не вперше. В кінці травня до Києва та Одеси завітала російська пропагандистка Марина Овсяннікова, яка протягом всієї своєї кар’єри на «Першому каналі» транслювала антиукраїнські тези. І яка після шоу з плакатом «нет войне» на федеральному каналі очолила альтернативний проєкт ФСБ «хороший руський», націлений на західну аудиторію, мета якого – відокремити «простих росіян» від влади та послабити санкції.
Логічне припущення, що її поява схожа на спробу розколоти українське суспільство або на спробу перекинути «місток» між українцями та росіянами. Щоб після того, як Росія втратить царя, у неї була заздалегідь підготована картинка — «не всі росіяни погані, от бачите, є і хороші». Однак після бурхливої реакції українського суспільства на появу цієї «зірки» Марина запустила запасну тезу про те, що вона «дивом ледь живою вибралася з України». Отже, питання хто і навіщо запросив агента ГРУ/ФСБ до України залишається відкритим.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
У той час, як Київ закликає Захід до жорсткішої політики стосовно росіян, до нас не тільки приїздять пропагандисти, а деяким навіть надають громадянство. Мова йде про Александра Нєвзорова (хоча після доволі негативної реакції суспільства процедуру спрощеного отримання громадянства поки призупинили), проте українці перші потуги запам‘ятали. Комплекс меншовартості, нав’язаний московитами, сьогодні зумовлюється незрозумілим тяжінням до осіб, які становлять небезпеку для нашого суспільства.
Александр Нєвзоров — журналіст, який почав свою кар‘єру в СРСР, знімаючи сюжети, які були лояльними до системи як радянської влади, так і потім російської. Також на початку його діяльності простежувалося приниження України та приниження незалежності країн Балтії, де він був оголошений “персоною нон ґрата”. Ічкерія у боротьбі за незалежність теж зазнала ряд принижень з його боку. Більше того, Нєвзоров був довіреною особою Путіна на виборах у 2012 році.
І той факт, він критикував владу, не означає, що він щирий у своїх намірах. Тут слід розуміти, що таке інфільтрація та яким чином вона здійснюється. Інфільтрація — це приховане «просочування» у суспільство опонента шляхом трансляції того, що хоче чути суспільство тієї країни, в яку треба проникнути.
До цього додається цілком логічне питання, щодо недоторканності Нєвзорова в ті часи, коли переважна більшість незалежних журналістів зазнала репресій. Інформація про декотрий компромат на Путіна не виглядає правдивою. На сьогодні Нєвзоров більше схож на «людину Путіна», яка успішно інфільтрується в українське суспільство. На додачу питання: за які ж заслуги Александру планують дати українське громадянство? Чи перевершують вони заслуги хоча б тих білоруських бійців, які пішли воювати за Україну в 2014-му і в 2022-му, та яким досі не дають громадянство?
Врешті-решт, все це виглядає або як диверсія проти іміджу України в очах її партнерів (Литва збирала всією країною 5 мільйонів євро на Байрактар, а за кілька днів Україна вирішила надати громадянство Нєвзорову) або як відвернення уваги українського суспільства від того, що значна частина колаборантів та «кротів» і далі перебуває на своїх посадах.
Ось, наприклад, депутати партії ОПЗЖ залишаються у Верховній Раді, тільки під новою назвою «Платформа за життя та мир» на чолі з Юрієм Бойко. Або московський патріархат, який досі успішно продовжує свою діяльність в Україні. До речі, після вторгнення Росії до Грузії в 2008 році саме російська церква послугувала таким собі «містком примирення двох народів».
На думку критиків і очільника ПЦУ Епіфанія, Собор УПЦ МП нічого не змінив. Метою його проведення була лише корекція ставлення до УПЦ з боку українського суспільства. До того ж, на Соборі був присутній російський олігарх, протодиякон та меценат УПЦ МП Вадим Новінський, а також інші захисники РПЦ — Митрополит Запорізький Лука та настоятель Києво-Печерської лаври Павло, які завзято відпрацьовували всі кремлівські завдання.
Але у будь-якому разі є позитивні зміни в парафії, дедалі більше представників та прихожан виступають за повний розрив відносин із ворожою для України російською церквою. Та за зближення з автокефальною ПЦУ і за анафему Гундяєву за його антиправославні дії.
Погляди висловлені автором в статті можуть не збігатися з поглядами Kyiv Post.
