ПОГЛЯД: Невзоров і колективна відповідальність росіян

«Не існує хороших росіян» – ця думка нещодавно знайшла широкий відгук в українському суспільстві після того, як поширилася новина про отримання українського громаданства Олександром Невзоровим – російським опозиційним журналістом, який різко критикував Путіна та його політику.

Отже, чи варто засуджувати колективно всіх росіян за  варварську війну проти України, чи все ж доцільно робити винятки?

Розгляньмо три найактуальніші прецеденти.

Олександр Невзоров

Невзоров –  один із російських журналістів, що різко і відверто виступають проти Путіна. Через загрозу переслідування він змушений був покинути Росію.

Свою кар’єру на ленінградському телебаченні розпочав у 1985 році. У 1993 році вперше був обраний депутатом Державної Думи Російської Федерації. Після цього його тричі переобирали позафракційним народним депутатом. Залишався народним обранцем до виборів 2007 року, коли час яких були скасовані одномандатні виборчі округи.

У 1994 році Невзоров підтримав Першу Чеченську війну, але потім його погляди змінились, і він відмовився від російського імперіалізму та своїх попередніх шовіністичних ідей.

У 2021 році він передбачив, що можливе вторгнення Росії в Україну закінчиться трагедією і приниженням для Росії. Він також спрогнозував запеклий опір українців.

22 березня 2022 року Невзорову висунули звинувачення у «поширенні неправдивої інформації» після того, як він заявив, що російські війська обстріляли пологовий будинок у Маріуполі. За цим законом, прийнятим 4 березня, йому загрожує до 15 років позбавлення волі.

Невзоров дуже активно підтримував Україну і продовжує різко критикувати агресивну імперську політику Росії та особисто Путіна.

Стратегічні мотиви української влади очевидні – імперська Росія завжди загрожуватиме територіальній цілісності та безпеці України, тому підтримка людей, які допомагають підірвати систему Путіна зсередини, є важливою.

Але бурхлива реакція українського суспільства на справу Невзорова стала досить неочікуваною. Українські блогери та лідери думок раптом згадали про всі «гріхи» Невзорова з 90-х, стверджуючи, що хороших росіян не існує.

Марина Овсяннікова

Схожа ситуація склалася з візитом до Києва російської журналістки Марини Овсяннікової, колишньої їредакторки російського «Першого каналу».

14 березня під час випуску новин на російському ТБ Овсяннікова вибігла за спину телеведучої, тримаючи в руках плакат із написом: «Ні війні. Зупиніть війну. Не вірте пропаганді. Тут вам брешуть. Росіяни проти війни».

Згодом Овсяннікова переїхала до Німеччини. Там вона почала просувати ідею зняття санкцій з Росії. За її словами, «росіяни не повинні нести колективну відповідальність за те, що відбувається в Україні».

Овсяннікову запросили на прес-конференцію в Києві, заплановану на 1 червня. Про це повідомила агенція «Інтерфакс=Україна»..

Подія називалася «Викриття від Марини Овсяннікової: як працює російська пропаганда». Але після негативної реакції українського суспільства прес-конференцію скасували.

Її візит обурив багатьох українців, які не забули, що вона роками працювала на російську пропаганду, допомагаючи готувати підґрунтя для військового вторгнення Путіна в Україну, і лише зараз «прозріла».

Ігор Волобуєв

Інший приклад – це справа колишнього топ-менеджера Газпромбанку Ігоря Волобуєва, батько якого живе в Україні. Після початку повномасштабної війни Росії проти України Волобуєв виявив бажання вступити до лав української територіальної оборони.

Багато українських журналістів скептично відреагували на заяви Волобуєва. Висловлювались навіть припущення, що він агент Кремля. Проте українська влада надала Волобуєву можливість, про яку він просив. Він вступив до Легіону «Свобода Росії», що входить до складу ЗСУ.

Приклад Волобуєва має велике значення для росіян, які наразі бояться боротися з путінською системою. Українцям також важливо бачити, що деякі росіяни дійсно готові активно боротися з режимом Путіна та захищати незалежність і територіальну цілісність України.

Приклад нацистської Німеччини

Відсутність довіри та негативне ставлення до росіян в українському суспільстві зрозумілі. Українці наполягають на тому, що російський народ повинен понести колективну відповідальність, так само як і німці, що підтримували нацистів, вважалися колективно відповідальними за всі злочини, скоєні їхньою країною.

Оскільки російське суспільство допустило нинішню жахливу війну, і більшість росіян, вочевидь, її підтримують, паралель стає очевидною.

Після поразки нацистського режиму окупаційна адміністрація союзників здійснювала денацифікацію та перевиховання німецького народу. Німці змушені були відвідувати місця масових страт і братські могили в’язнів концтаборів. На інформаційних плакатах про нацистські злочини було написано: «Ці звірства — ваша провина!»

Аргументи на кшталт «Ми не знали», або «Що ми могли зробити?» не приймалися: всі вважалися винними як співучасники чи безпосередні виконавці цих злочинів.

У 1946 році німецький філософ Карл Ясперс прочитав курс лекцій, які пізніше опублікував у книзі під назвою «Питання провини». Ясперс вивів основні принципи, яких німці повинні дотримуватися, оцінюючи своє нацистське минуле. По-перше, він виділив чотири види провини: кримінальну, політичну, моральну та метафізичну. Кримінальна провина – це безпосередньо скоєння злочинів. Політична провина – бути громадянином країни, яка скоювала злочини. Моральна – виконувати незаконні накази. Метафізична провина полягає у неспротиві злу.

Принцип колективної відповідальності за війну в Україні та злочини, вчинені росіянами на окупованих територіях, має застосовуватись до всіх росіян. До них також треба донести інформацію про їхню особисту відповідальність.

Такі настрої переважають в Україні, і українці очікують, що їхні союзники та друзі також будуть керуватися цим принципом.

Пооте винятки, безсумнівно, потрібно визнавати, вітати та підтримувати. Справжніх російських демократів, борців за свободу та антиімперіалістів, таких, якими свого часу були Герцен і Сахаров, слід заохочувати до того, щоб вони служили цивілізованою альтернативою та справжньою совістю свого підлого і ласого до нашесть народу.

Позиція Зеленського

Український президент, схоже, поділяє цю думку. 6 червня він сказав журналістам: «Ми повинні розхитати владу Росії, якщо маємо таку можливість».

За його словами, Україні необхідно застосувати всю можливу зброю проти російського ворога. «Я вважаю, що це наша зброя теж — люди будь-якого громадянства, які виступають за Україну та проти російського уряду».

Зеленський додав: «Є люди інших національностей, що підтримують Україну, люди, що втрачають громадянство іншої країни, дисиденти й ті, хто зараз переховується в Європі, в тій чи іншій країні, і хочуть підтримати Україну. Я думаю, наша влада може розглянути можливість надання їм громадянства».

Оригінал англійською тут.