Те, як Дональд Трамп умиротворяє Владіміра Путіна, робить Невілла Чемберлена принциповим і сміливим реалістом. Принаймні, Чемберлен намагався запобігти великій європейській війні, а Трамп діє в її розпал. «Мюнхен» Трампа (синонім угоди 1938 року, за якою Британія і Франція продали Чехословаччину нацистській Німеччині) відбувається напередодні великої конференції з питань безпеки в столиці Баварії, де його емісари зустрінуться із західними союзниками.
Мюнхенська конференція з безпеки має стати початком рішучої відповіді Європи, яка має винести уроки з власної трагічної історії, щоб уникнути її повторення.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Наступний крок, який пропонує Трамп, – це фактично нова «Ялта» (мається на увазі саміт США, СРСР і Великої Британії в лютому 1945 року в Ялті, який став синонімом того, що наддержави вирішують долю європейських країн над їхніми головами). У цьому випадку він хоче, щоб США і Росія вирішували долю України за мінімальної участі України та інших європейських країн.
США пропонуватимуть Генасамблеї ООН власний проєкт резолюції щодо річниці російської війни
Але цього разу очільники Білого дому і Кремля планують зустрітися спочатку в Саудівській Аравії, а потім у своїх столицях, а власне Ялту і весь Крим, схоже, хочуть віддати Росії. Адже в чудовому новому світі Трампа і Путіна існує лише право сили, а територіальна експансія – це те, що роблять великі держави, будь то Росія щодо України, США щодо Канади і Гренландії або Китай щодо Тайваню.
Всі історичні аналогії мають свої межі, і аналогії з «Мюнхеном-1938» і «Ялтою-1945», можливо, виглядають дещо перебільшеними. Але тут, цього разу, вони справді доречні – якщо підкреслити як відмінності, так і схожість.
Протягом кількох тижнів після обрання Трампа ми мали слабку надію на те, що в питанні України його адміністрація дотримуватиметься проголошеного гасла «мир через силу», розуміючи, що сила – це єдина мова, яку розуміє Путін. Зараз ми бачимо, що Трамп не лише залякує друзів своєї країни, а й підлабузнюється до її ворогів.
Цей так званий сильний чоловік насправді слабкий, коли справа доходить до протистояння з ворожими автократами цього світу. Лише за один день він зробив чотири великі, непотрібні та шкідливі поступки.
По-перше, він не просто ініціював пробні переговори з Путіним через посередника, що можна було б виправдати, а особисто надав російському диктатору повне й підлабузницьке визнання як світового лідера. «Ми обидва роздумували над великою історією наших народів», – написав Трамп у своїй соцмережі. після довгої телефонної розмови з Путіним. Вони говорили про «велику користь, яку ми колись матимемо від спільної роботи. Але спочатку, як ми обидва погодилися, ми хочемо зупинити мільйони смертей, що відбуваються у війні з Росією/Україною».
Уявіть собі, якби в 1941 році, замість того, щоб вступити у війну проти нацистської Німеччини на боці Британії та інших союзних європейських країн, президент США подзвонив Гітлеру, поговорив про «велику історію наших народів», а потім про спільне припинення «війни з Німеччиною/Британією».
По-друге, він запропонував російському лідеру двосторонні американо-російські переговори через голови українців – саме таку нову «Ялту», якої завжди хотів Путін. І потім, по-третє і по-четверте, він заявив, що Україні майже напевно доведеться поступитися територією, і що США не підтримають її членство в НАТО.
Все це вже деякий час звучало в приватному порядку у Вашингтоні та інших західних столицях, але публічно визнати таке наперед – це майстер-клас того, як не треба практикувати «мистецтво домовлятися». (Щось подібне він зробив на переговорах із талібами щодо Афганістану, розпочавши, а не завершивши їх графіком виведення американських військ). Історики тепер мають у своєму розпорядженні нотатки і спогади близьких до Гітлера людей, які задокументували його захоплення угодою, яку він виторгував у Чемберлена. Колись ми отримаємо подібні докази особистої радості Путіна з поступок Трампа.
Це не означає, що найближчим часом відбудеться щось, що можна буде назвати «миром». Перший публічний коментар Кремля після телефонної розмови Трампа і Путіна був дуже обережним: «Необхідно врегулювати причини конфлікту».
Ймовірно, ідеальним сценарієм для Путіна було би продовження мирних переговорів з Трампом через серію неквапливих самітів у Саудівській Аравії, США та Росії, в той час як Росія продовжуватиме просуватися вперед на полі бою, руйнувати енергетичну інфраструктуру України та підривати її економіку, суспільство та політичну єдність іншими способами. (Відповідаючи на запитання про залучення України до переговорів, Трамп згадав про необхідність проведення там президентських виборів, тим самим повторивши російську лінію атаки на легітимність президента Володимира Зеленського).
Існує одна величезна різниця між Європою часів перших Мюнхенської та Ялтинської конференцій і Європою сьогоднішньою. Сьогоднішня Європа – багата, вільна, демократична і тісно інтегрована спільнота партнерів і союзників. Так, вона також розділена і розгублена щодо найкращого шляху для України, і це демонструє нещодавнє опитування Європейської ради з міжнародних відносин.
Але з достатньо рішучою коаліцією охочих і спроможних країн – безумовно, таких, як Британія, Європа все ще може дозволити Україні стабілізувати лінію фронту, вистояти економічно і врешті-решт почати переговори з позиції сили, а не слабкості. Ось чому Мюнхенська конференція з безпеки, що відбудеться цими вихідними, має стати початком європейської відповіді на Мюнхен Трампа.
Передрук з дозволу автора з The Guardian. Переглянути оригінал можна тут.
Погляди, висловлені в цій статті, належать автору і не обов’язково відображають точку зору Kyiv Post.
