Після обрання Дональда Трампа в листопаді деякі прихильники України в усьому світі зневірилися, відчули себе безпорадними і, що ще гірше, опустили руки.
Одні перестали дивитися новини. Інші покинули соціальні мереж. Українці дуже добре розуміють такі почуття. Нікого піднесення Трампа не занепокоїло і не зачепило більше, ніж їх. Але українці не можуть дозволити собі відступити. Як вони можуть, коли на кону їхнє існування?
Вже три роки українці попереджають, що якщо не зупинити сили тиранії в Україні, то наступними будуть західні демократії. Вони мають рацію. Фашистам не потрібна була військова сила, щоб прийти до влади. Вони діяли тонше – брехнею і маніпуляціями.
Рішення таке ж, як і раніше: якщо ви хочете воювати за демократію у себе, її треба захищати в Україні – там, де розпочалася ця глобальна війна.
Фінська партія зняла з виборів кандидатку, яка назвала Україну “частиною РФ”
У січні російські війська зазнали вражаючих втрат – 148 вбитими й пораненими на один квадратний кілометр захопленої території.
Кожна шоста російська втрата сталася після 5 листопада
Українці потребують вашої підтримки більше, ніж будь-коли. Військова допомога США під питанням. Трамп призначив на найвищі посади в уряді симпатиків Росії, а диктатор-геноцидник Путін посилив свої «м’ясні штурми» та повітряні удари до небаченого рівня. У січні Україна втратила ще 325 квадратних кілометрів території. Щодня українці гинуть у своїх домівках від дронів, бомб і ракет.
Але Україна продовжує боротися – ефективніше, ніж будь-коли. За даними Генерального штабу України, від дня виборів у США – 5 листопада – російська армія втратила 140 000 вбитими й пораненими. Це шоста частина загальних втрат ворога за час повномасштабної війни.
Терористична держава купила свої успіхи шокуючою ціною. У січні її сили зазнали вражаючих втрат – 148 вбитих і поранених на квадратний кілометр захопленої території. Це в 100 разів більше, ніж у Першій і Другій світових війнах, і в 1 000 разів більше, ніж за час радянського вторгнення в Афганістан.
Згідно з даними аналітика Володимира Даценка, втрати Путіна, по суті, є найгіршими в будь-якій сучасній війні у відсотковому відношенні до захопленої території.
75-90% безпілотників купуються на пожертви
Особливо прикметно, що знищення російської військової машини досягається значною мірою завдяки пожертвам. За даними OSINT-аналітика Ендрю Перпетуа (Andrew Perpetua), 80-90% або більше візуально підтверджених бойових втрат росіян – на рахунку українських FPV-дронів.
За словами українського журналіста і військового оглядача Юрія Бутусова, за пожертви закуповуються 75% цих FPV-дронів, а також 90% розвідувальних дронів, критично важливих для нанесення ударів.
За три роки війни пожертви допомогли Україні створити найбільшу і найсучаснішу на планеті індустрію військових безпілотників. Українські виробники безпілотників завалені проханнями від країн НАТО і бізнесу поділитися технологіями і ноу-хау.
Пожертви допомагають утримувати лінію фронту
На фронті українські солдати розповідали мені, що без донатів на дрони та інші засоби лінія фронту вже давно би посипалася.
Навіщо Україні пожертви, якщо вона отримує багато іноземної військової допомоги? Справа в тому, що ця допомога навіть близько не покриває потреби країни, проти якої воює наддержава, схильна до геноциду, а обіцяна іноземна допомога надходить дуже повільно.
У лютому 2024 року група країн так званої «Коаліції дронів» пообіцяла надіслати Україні мільйон безпілотників. За рік надійшла лише незначна кількість.
Замість того, щоб підтримати українських інноваційних розробників безпілотників та їхні бойові технології, Захід надає перевагу відправці невеликої кількості своїх власних, часто неефективних дронів. Тим часом, дві третини українських потужностей з виробництва безпілотників згорнуті через брак коштів.
Солдати йдуть у бій на власних автомобілях
Під час нещодавнього візиту до українських захисників я зустрівся з висококваліфікованими фахівцями, які захищають один із найважливіших об’єктів. Вони їхали на бойові позиції на власних автомобілях. Солдати віддають свою зарплатню на купівлю спорядження та знімають відеоролики з проханням про пожертвування.
Ми з волонтером доставили на фронт дрони, які завдяки пожертвам виготовили «Дикі Шершні» – одна з найбільших команд волонтерів України. Наші волонтери збирають кошти, продаючи сувенірну продукцію, проводячи лотереї та інші акції. Ця підтримка дозволила «Диким Шершням» завдати ворогу збитків на суму 1,44 мільярда доларів і створити революційні технології, такі як найшвидший у світі бойовий безпілотник.
«Дикі Шершні» не унікальні. Інші волонтерські групи, такі як HeroCar і 69-а розвідувальна бригада, закупили сотні транспортних засобів та іншого критично важливого обладнання для фронту. Україна бореться за своє існування значною мірою завдяки щедрості та рішучості звичайних людей з усього світу. Коли таке траплялося раніше?
Я не зустрічав жодного українця, який би сказав, що хоче здатися.
Тисячі рятувальників ризикували своїм життям
Я побачив цей дух, коли був у Києві в липні. Ми з волонтером поверталися з екскурсії руїнами північного передмістя столиці, яке все ще відбудовували після місяця російської окупації у 2022 році.
Пролунав сигнал повітряної тривоги. Раптом у небі з’явився клубок диму і почувся глухий удар. За висотками здіймався дим. Ми дізналися, що російська крилата ракета влучила в київську лікарню “Охматдит” – найбільшу дитячу медичну установу України. Ми були за 600 метрів від місця.
Десять тисяч киян допомагали рятувальникам витягати з-під завалів дітей, які плакали й кричали, і приносили медикаменти. Ризикуючи своїм життям, вони залишалися там навіть після того, як знову завила сирена, попереджаючи про нову атаку.
Українці надихають
У грудні, коли я знову опинився в Києві, майже щодня і неодноразово звучали сигнали повітряної тривоги і було чутно роботу ППО. Ці повітряні удари є частиною геноцидного плану Путіна, який хоче знищити енергетичні об’єкти України, зробити життя нестерпним і змусити українців повернутися до московської в’язниці.
Коли температура падала, електрики не було по кілька годин. Але я не зустрічав жодного українця, який би сказав, що хоче здатися. Натомість я бачив, як люди продовжували жити своїм життям, відвідували неймовірні київські ресторани та кафе, робили пожертви чи ставали волонтерами, щоб підтримати Збройні сили України.
Думаючи про долю світу, пам’ятайте про дух і мужність українців, для яких боротьба за демократію є питанням життя і смерті. Кожен з нас може вплинути на ситуацію. Ми можемо бачити докази цього в Україні щодня.
Погляди, висловлені в цій статті, належать автору і не обов’язково відображають позицію Kyiv Post.
