ПОГЛЯД: Росія продовжує поглинати Білорусь, Лукашенко боїться збройного повстання

Білоруський диктатор Олександр Лукашенко вже давно вважає білоруських добровольців, які воюють за Україну, загрозою своєму правлінню – таврує їх як терористів і переслідує по всьому світу. Нещодавня екстрадиція з В’єтнаму Василя Верамейчика, білоруського солдата, який воює за Україну, відображає рішучість режиму вистежувати і карати тих, хто наважується кинути йому виклик.

Верамейчик, який служив у полку імені Кастуся Калиновського – білоруському добровольчому підрозділі, що воює разом з українською армією – був викрадений у В’єтнамі в листопаді 2024 року і екстрадований до Білорусі.

Офіс Світлани Тихановської, головної білоруської опозиціонерки, написав: «Екстрадиція Василя Верамейчика є прямим наслідком репресивної політики режиму Лукашенка, який продовжує переслідувати опонентів і поширювати свої репресії за межі Білорусі».

Більше по темі

Фінська партія зняла з виборів кандидатку, яка назвала Україну “частиною РФ”

Позиція партії щодо війни в Україні залишається стоується підтримки оборонної боротьби українського народу.

Верамейчика змусили виступити на державному телебаченні в пропагандистському сюжеті під назвою «Сповідь бойовика» і зізнатись у тому, що нібито планувалося вторгнення в Білорусь, і що Служба безпеки України (СБУ) брала активну участь у таємній змові з метою вторгнення в Білорусь за підтримки Заходу.

Тим часом білоруські державні ЗМІ намагалися зобразити українських військових корумпованими і дезорганізованими, а Верамейчик сказав у так званому інтерв’ю, що командування полку Калиновського вимагало у солдатів їхні гроші.

Його випадок не унікальний – режим Лукашенка чітко дав зрозуміти, що білоруських бійців, які воюють за Україну переслідуватимуть у будь-якому куточку світу.

У листопаді 2022 року міністр внутрішніх справ Білорусі Іван Кубраков заявив в інтерв’ю державному телеканалу СТВ, що влада встановила особи близько 160 білорусів, які на той час брали участь у бойових діях в Україні. Він попередив, що вони будуть притягнуті до відповідальності за білоруським законодавством, посиливши погрози режиму на адресу білорусів за межами країни.

Для Мінська ці бійці становлять подвійну загрозу

По-перше, вони є живими символами опору – білорусами, які обрали боротьбу проти російського імперіалізму замість того, щоб підкоритися правлінню Лукашенка. По-друге, їхній бойовий досвід і зв’язки з західними союзниками роблять їх потенційними лідерами майбутніх повстань проти білоруської диктатури. Режим боїться, що ці загартовані в боях добровольці можуть одного дня повернутися додому і зіграти свою роль у поваленні Лукашенка – подібно до того, як українські добровольці допомогли своїй армії захистити Україну від російського вторгнення в 2014 і 2022 роках.

Павло Слункін, позаштатний науковий співробітник Європейської ради з міжнародних відносин, попередив про ризики, з якими стикаються ці добровольці: «Випадок Василя підкреслює вразливість білоруських добровольців. Вони не мають достатнього соціального та правового захисту від українського уряду, і жоден інший уряд не може підтримати або допомогти їм, в той час як білоруський режим полює на таких людей, як Василь, по всьому світу. На жаль, коли немає країни, яка може захистити таких людей, як він, існує серйозний ризик того, що втрутиться білоруський КДБ або російська ФСБ і зробить це у свій жахливий спосіб».

Страх Лукашенка перед організованим опором не позбавлений прецеденту. Юліана Шеметовець, офіційна представниця групи білоруських кіберпартизанів (яка підтримує прямий контакт і співпрацює з полком ім. Кастуся Калиновського в Україні), вважає, що він засвоює уроки минулих повстань і конфліктів.

«Він бачив такі приклади, як марш Пригожина і ситуація в Сирії, – пояснила вона. – Він розуміє, що навіть кілька сотень добре організованих бійців за підтримки населення і професіоналів на місцях можуть повалити його режим».

Шеметовець підкреслила, що вибір Лукашенком Верамейчика є попередженням для інших, хто розглядає можливість приєднатися до боротьби України проти Росії: «Він хоче залякати інших, хто може розглянути можливість воювати в Україні. У випадку з Василем Лукашенко посилає сигнал колишнім представникам режиму – оскільки Василь раніше служив у білоруській армії – про те, що «зрадники» будуть спіймані».

За словами Шеметовець, окрім перебіжчиків, Лукашенко також намагається залякати демократичну опозицію Білорусі: «Він хоче посіяти параною серед білоруських демократичних сил, змусити їх відчувати себе в небезпеці, де б вони не були».

Параноя Лукашенка лише поглиблюється, оскільки він стає все більш залежним від Росії, яка робить Білорусь стартовим майданчиком для війни проти України. За даними Інституту вивчення війни, фактична анексія Білорусі Росією наближається до завершального етапу, що знаменує собою кульмінацію десятиліть зусиль Кремля з поглинання свого сусіда. Це назавжди посилить військовий та економічний потенціал Росії, посиливши її здатність реалізовувати реваншистські амбіції проти України, НАТО і США.

Втім, попри все більшу залежність від Москви, Лукашенко, схоже, розраховує хоч на якісь відносини з Заходом. 12 лютого делегація США на чолі з заступником помічника держсекретаря Крістофером В. Смітом провела неоголошену зустріч із білоруськими посадовцями. Як пише The New York Times, це може свідчити про спробу перезавантаження відносин. Повідомляється, що США ведуть переговори про послаблення санкцій, накладених на білоруські банки і компанії-виробники калійних добрив в обмін на звільнення політичних в’язнів, причому щонайменше троє, у тому числі один громадянин США, вже звільнені.

Лукашенко, який перебуває під західними санкціями після розгону масових протестів у 2020 році, запевнив Сміта, що готовий зменшити внутрішні репресії і зменшити залежність Білорусі від Росії.

Тим не менш, репресії Лукашенка проти білоруських бійців у вигнанні відображають його відчайдушне прагнення усунути будь-які внутрішні загрози, водночас доводячи свою лояльність Путіну. Лукашенко боїться цих бійців, тому що вони представляють той самий опір, який одного дня може його повалити.

Однак залишається незрозумілим, що ще Лукашенко може зробити з ними. Хоча режим, безсумнівно, ненавидить їх, йому наразі бракує засобів для будь-яких рішучих дій.

Тарас Кузьо, професор політології Національного університету «Києво-Могилянська академія», сказав: «Я здивований, що білоруські добровольчі батальйони не увійшли до Білорусі... Я підозрюю, що це пов’язано з таємною угодою між Лукашенком і Зеленським – Україна не дозволяє їм перетинати кордон з Білоруссю в обмін на те, що Лукашенко не дозволяє використовувати свою територію для запуску ракет і дронів по Україні».

У нещодавньому подкасті з Лексом Фрідманом президент України Володимир Зеленський заявив, що Лукашенко зателефонував йому після повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого 2022 року і вибачився за ракети, запущені з території Білорусі. «Він сказав мені: «Це не я, це Путін запустив ракети з моєї території»», – пригадав Зеленський.

Лукашенко заперечив, що вибачався перед Зеленським, а його прес-секретар заявив, що «не було за що вибачатися». Лукашенко визнав, що дзвінок мав місце, але пояснив його емоційною реакцією свого сина, що суперечить твердженню Зеленського про те, що Лукашенко звинуватив Путіна у запуску ракет з білоруської території.

У відповідь на заяву Зеленського Лукашенко звинуватив його у спробі втягнути Білорусь у війну і сказав, що білоруська диктатура краща за українську демократію.