Широко розрекламована телефонна розмова Трампа і Путіна 18 березня була подана Вашингтоном як дипломатичний прорив, як дуже важливий перший крок до миру в Україні. Яка була головна поступка? – «Готовність» Путіна призупинити удари по українських енергетичних об’єктах на 30 днів. Але розвіймо туман: це не прогрес – це російська хитрість, і виграє від цього Путін, а не Україна.
Пауза в ударах по енергетиці звучить благородно, доки ви не усвідомлюєте, що це насправді рятівне коло для російської військової машини. Високоточні удари українських безпілотників і ракет по російських нафтопереробних заводах і енергетичній інфраструктурі – є найефективнішою зброєю Києва. І Путін це знає.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Ці атаки, часто вглиб російської території, спалили нафтобази, підірвали логістику і перетиснули економічні артерії Москви. Кожний влучний український удар відбивається на російській економіці та її здатності підтримувати фронтову м’ясорубку. Погоджуючись на цю паузу, Путін не демонструє добру волю – він купує перепочинок для свого побитого енергетичного сектору, захищаючи його від невблаганної відплати з боку України. Російські війська залежать від цього пального, і кожен день, коли Україна не зможе позбавляти їх пального, – це зайвий день для перегрупування Москви.
Євротема: Який найкращий курс для європейської оборони?
Тим часом, Білий дім заявляє про «прогрес», вказуючи на заплановані переговори в Джидді та якусь «дорожню карту» до ширшого припинення вогню. Але реальність на місцях показує іншу картину.
«Пауза» Путіна в ударах по енергетиці не означає мир – це означає, що поки його власні критичні активи матимуть тайм-аут, він битиме по українських містах, цивільному населенню і моральному духу.
У вівторок, 18 березня, Росія вдарила по українських містах, запустивши понад 80 ракет і безпілотників – спочатку крилаті та балістичні ракети, а потім дрони, які націлилися на рятувальників і співробітників служб швидкого реагування. Київ, Одеса та Харків зазнали ударів, були руйнування об’єктів цивільної інфраструктури (улюблених цілей Путіна), знову були людські жертви.
Це був не поодинокий випадок. Це був сигнал. «Пауза» Путіна в ударах по енергетиці не означає мир – це означає, що поки його власні критичні активи матимуть тайм-аут, він битиме по українських містах, цивільному населенню і моральному духу. Правила гри Кремля не змінилися: невелика поступка, потім - ескалація. Добре, якщо Вашингтону вистачить розуму розгадати цю путінську шараду.
Трамп може вважати це своєю перемогою, черговою сходинкою на своєму кар’єрному шляху, але факти свідчать про протилежне. Атаки Росії не припиняться (це доводить вчорашній наліт), і послужний список Путіна кричить про його ненадійність.
Факти такі: Путін порушив кожне перемир’я, кожну обіцянку, від Будапешта до Мінська і Сирії. Дипломатія з ним – це міраж, гра дзеркал, у якій він тягне час, маніпулює і завдає ударів.
Трамп з його зухвалим оптимізмом може вважати себе рівним Путіну за хитрістю, але історія російського диктатора свідчить про те, що він грає в довшу, темнішу гру. Тривалий мир для України не буде укладений, як угода з нерухомістю. Ставки набагато, набагато вищі не лише для України, а й для країн Балтії, Європи і навіть, зрештою, для інтересів безпеки США.
Боротьба України висить на волосині, і цей «прогрес» може бути нічим іншим, як затишшям перед наступною бурею. Довіряти Путіну на свій страх і ризик? – Київ знає це краще, ніж будь-хто інший.
