Воєнна машина Путіна усвідомлює усю силу віри і тому свідомо намагається знищити українські церкви. Обидві сторони цієї жахливої війни застосовують християнські мотиви під час бойових дій: Путін – щоб виправдати те, що не має виправдання, а Зеленський – щоб надихнути українську націю твердо стояти перед лицем переважаючого супротивника. Однак знищення церков, схоже, є частиною стратегії Путіна, як і ігнорування сакральності святинь Різдва, що наближається. Навмисне націлювання зброї на священні місця, безперечно, є воєнним злочином.
Протягом тисячоліть історії численні армії та терористи використовували руйнування історичних місць, щоб вселити страх у противників і знищити їхню культурну спадщину. Шкода, нанесена об’єктам культурної та історичної спадщини, спричиняє величезні наслідки для громад, історія яких може бути втрачена.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Релігійні об’єкти відіграють ключову роль у формуванні колективної ідентичності громади. Саме у подібних сакральних місцях зберігається культура, історія та вірування окремих людей і цілих націй, не кажучи про те, що такі місця є об’єктами поклоніння та паломництва.
Докази знищення росіянами української релігійної спадщини накопичуються, як і руїни навколо знищених релігійних святинь. Станом на листопад 2022 року ЮНЕСКО підтвердила пошкодження 92 таких місць. Хоча вже ця цифра вражає, співробітники Conflict Observatory при Єльському університеті та Смітсонівського інституту задокументували набагато більше пошкоджених релігійних місць в Україні. Згідно з їхніми дослідженнями, Росія вже пошкодила або знищила 500 релігійних об’єктів, що становить приблизно третину всіх культурних об’єктів, постраждалих під час війни.
В той час як цей список продовжує зростати, цілком ясно одне: бомбардування українських церков росіянами через те, що вони не люблять Україну, є явно незаконним. Міжнародні договори, підписані як Росією, так і Україною, зобов’язують їх «поважати» та «охороняти» культурні цінності під час конфлікту, серед іншого й релігійні об’єкти.
Основне правило тут просте: не руйнуйте об’єкти людської спадщини без військової необхідності під час активних бойових дій.
Росія ж робить навпаки. У нещодавній доповіді Українського інституту релігійної свободи зазначено, що «Росія знищує духовну спадщину України ракетними ударами, обстрілами та пограбуванням культових споруд без виправдання жодною військовою необхідністю». Там задокументовано, що «найбільше церков, мечетей і синагог [було] зруйновано в Донецькій області, і особливо багато в майже повністю зруйнованому Маріуполі. Друга за кількістю зруйнованих культових споруд – Київська область».
У відповідь на ці жахаючі руйнування 27 країн виступили із заявою на Лондонському саміті свободи віросповідання, критикуючи «руйнівний вплив вторгнення Росії на релігійну культурну спадщину в Україні» та закликали «вжити заходів, щоб притягнути до відповідальності винних у цих порушеннях».
А 30 листопада Європейський Союз закликав створити спеціальний трибунал ООН «для розслідування та судового покарання злочину агресії Росії», хоча й не згадав окремо про знищення культурної спадщини.
Перелік пошкоджених або знищених церков красномовно свідчить про дійсні наміри Росії: церква Воскресіння Христового, церква Різдва Пресвятої Богородиці, церква святих Іллі та апостола Андрія Первозванного, Свято-Вознесенський собор, церква Хреста, церква Преображення Господнього та багато інших. За даними Інституту релігійної свободи, більшість пошкоджених церков належать православній конфесії Московського патріархату, а також католицьким, протестантським, іудейським і мусульманським громадам.
Сполучені Штати та Велика Британія разом зі своїми міжнародними партнерами надали Україні сучасне військове обладнання та економічну допомогу, водночас у дипломатичний спосіб розробляючи санкції щодо РФ, щоб відрізати Путіна від світової економіки.
Окрім загального переліку викликів, що постали під час війни, ми також маємо допомогти Україні захистити її культурну спадщину, її церкви та інші святині. Союзники можуть забезпечити притягнення винних до відповідальності, збираючи докази для судового розслідування воєнних злочинів, пов’язаних із знищенням спадщини.
Крім того, ми можемо допомогти постраждалим релігійним громадам ресурсами та досвідом для відновлення їхніх релігійних святинь і захисту досі вцілілих від можливих пошкоджень.
Церкви та інші місця поклоніння повинні бути святилищами миру, особливо під час Різдва. Адже їх руйнування створює глибокі рубці на людських серцях, які повільно заживають. Сестра-бенедиктинка Фаустина Ковальська після повернення до свого звільненого села Киселівка багато розповідала про свою зруйновану парафію.
«Коли ми прибули на місце, то побачили купу уламків». Оплакуючи втрачене, вона додала: «Одразу розумієш, що зло не виносить того, що є святим… і це зло застряє в нашій землі і руйнує все».
Поки Росія намагається заморозити Україну до смерті цієї зими, б’ючи по українській електричній мережі, інший російський напад прагне заморозити Україну духовно, знищивши її релігійні святині. Такі дії додатково ускладнять досягнення міцного миру.
З наближенням Різдва ми не можемо дозволити Росії нищити святині та місця поклоніння в Україні. Навіть збереження України в цілому, в той час як її історичні та релігійні пам’ятки втрачені, залишило б глибокі шрами та завдало б непоправної шкоди її багатій культурній і духовній спадщині.
Рехман Чішті є членом британського парламенту (представляє Gillingham & Rainham) і колишнім спеціальним посланцем прем’єр-міністра Великобританії з питань свободи релігії та переконань. Нокс Темз працював спеціальним радником Державного департаменту США з питань релігійних меншин під час адміністрацій Обами та Трампа.
