Постанова КМУ від 30.12.2022 р. № 1495 “Про внесення змін до особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі”, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування” викликала навколо себе багато суперечок. Закупівельна спільнота була обурена через закритість та непрозорість рішення Міністерства економіки, яке було ініціатором цих змін на засіданні Кабміну. Міністр Юлія Свириденко не залишила можливості постфактум пояснити країні що відбулось.
Я висловлю свою приватну думку до зазначених змін, адже у 2015-2016 рр. мав честь очолювати відділ правового регулювання держзакупівель юридичного департаменту МЕРТ. Тільки для того, щоб об’єктивно оцінити реалізовані зміни сьогодні, пропоную короткий екскурс у минуле, коли країна провела перші дві реформи (держзакупівлі та поліції), але лише держзакупівлі я і мої однодумці вважаємо дійсно проведеною.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Почну з того, що «Prozorro» — це електронна платформа, яка об’єднує понад 35 тис. державних та комунальних органів влади та підприємств (замовники товарів, робіт та послуг), близько 250 тис. комерційних компаній (постачальники). Абсолютно всі державні (публічні) кошти повинні витрачатись замовниками виключно через дану платформу. Це сотні мільярдів гривень щороку. Саме тому будь-які зміни у підходах, нормативній базі та результатах закупівель є дуже чуттєвими та важливими, як індикатор лояльності чи нелояльності влади до корупції.
У травні 2016 року тодішній перший заступник очільника Міністерства економічного розвитку Максим Нефьодов написав на своїй сторінці в Facebook: "Вчора ми отримали в Лондоні нагороду World Procurement Awards 2016 у номінації публічних закупівель! ... Сьогодні в світі найкрутіші саме ми! ...".
Відтоді пройшло понад 6 років і система Prozorro «прижилась», до неї звикла країна і вона довела свою корисність з точки зору безпрецедентної прозорості та можливості публічного контролю.
Перейдемо до найбільш цікавої складової «тендерної революції» - економія державних коштів.
Неодноразово свідомі представники бізнесу, державники та інші, хто намагався розібратись у сотнях мільярдів «економії державних коштів» зазначали, що жодної «економії» немає, це «фейкономія» та піар. Ці слова повністю були підтверджені документом «Звіт про результати аналізу стану публічних (державних) закупівель у 2017 році» Рахункової Палати України, яка оформлена Рішенням 13-1 від 31.05.2018р. Рішення РП від 31.05.18 №13-1 (rp.gov.ua). Там зазначено: «Встановлено також, що у ІТС «Prozorro» відсутні модуль «економія коштів» та методологія розрахунку економії використаних бюджетних коштів. Таким чином, один із основних показників фінансово-економічного виміру ефективності (економія коштів) не містить розрахунку порядку його здійснення та оціночних критеріїв результату. Отже, при створенні ІТС «Prozorro» не було забезпечено повного дотримання державних інтересів для забезпечення ефективності здійснення публічних закупівель».
Т.з. «економія» рахувалась наступним чином: було створене абсолютно дивне, не передбачене законом, здоровим глуздом та міжнародним досвідом міфічне створіння – «очікувана вартість закупівлі» (ОВЗ). Єдине завдання цього непорозуміння – визначити максимальну ціну (стеля), з якої починається 3-кроковий аукціон вниз (редукціон). Саме завдяки захмарно (спеціально чи ненавмисно) визначеній ОВЗ, а потім редукціону до ринкових цін ми бачили 600%, 700% і навіть більше відсотків «економії державних коштів». Весь секрет успіху фокуса з економією – це неналежне виконання функцій із моніторингу ринку та встановлення самої ОВЗ: бездарність, халатність або злочинні наміри, які стали відомі завдяки прозорості закупівельного процесу. Але аж ніяк не завдяки самим редукціонам системи Prozorro.
Мій улюблений приклад з «економії» у Prozorro наступний: оголошуєте закупівлю коробки сірників і ставите ОВЗ у 1 млрд грн. Приходить багато учасників (бо ж мільярд грн) і торгуються. Переможець дає ринкову ціну у 5 грн та виграє тендер. В результаті – держава отримує свої сірники за 5 грн, продавець намучився, продає таки сірники за 5 грн, хоч і витратив 3400 грн за участь, купив банківську гарантію та на сканування документів тощо. А ще – купу часу. Але основне тут – це «економія державних коштів завдяки системі «Prozorro» у розмірі 999 млн 999 тис. 995 грн» та «перемога», про яку писатимуть у всіх спільнотах ФБ.
Багаторазові звернення до МЕРТ та ДП «Прозорро» щодо скасування ОВЗ для того, щоб не давати жодних підказок щодо цін постачальникам, щоб постачальники одразу ставили реальні ціни без ігор в аукціони та щоб не обмежувати стелю у високоволатильних товарів, завжди отримували одну відповідь: «НІ. Так побудована Система!». Насправді ж, скасування ОВЗ призвела б до ще одного явища, про яке команда «Прозорро» мовчала – неможливості ведення статистики «економії», яка була головним піар-ефектом запуску системи «Prozorro».
Тепер, повертаючись до сьогодення та вищезазначеної Постанови, виявилось, що змінити алгоритм роботи системи не так вже й важко, було б бажання та/або вказівка.
Саме тому, мотивуючи міфічними «численними зверненнями бізнесу» щодо минулих та потенційних загроз блекаутів, але не надавши жодного свідчення цьому, закупівельна команда Мінекономіки разом із ДП «Прозорро» взяли і не придумали нічого краще, аніж взагалі скасувати всі редукціони у системі, мотивуючи це піклуванням про бізнес.
Але виникають наступні питання:
- чому не порадились з ринком? чому не показали звернення бізнесу?
- якщо система або її учасники можуть так сильно постраждати від блекаутів, то чому ДП за майже рік війни не організувало технічні можливості для протистояння цим викликам?
- навіщо тоді взагалі торги, якщо можна продовжити прямі договори або публікацію маркетингових досліджень постфактум?
На мою скромну думку, відповідь на всі ці та багато інших запитань дуже проста і коротка – Державне підприємство «Прозорро». Пояснюю.
Разом із прийняттям ЗУ «Про публічні закупівлі», введенням в дію після пілотного проєкту системи «Prozorro» та поширенням її на всіх замовників, для підтримки функціонування, життєдіяльності та розвитку системи, було створено ДП «Прозорро», яке належить до сфери управління Мінекономіки України. В законі та підзаконних актах зазначено, що учасники (постачальники) можуть брати участь у тендерах виключно на платній основі. Вартість – від 17 грн до 3400 грн за кожні торги, в залежності від ОВЗ. Адміністратором збору коштів виступає ДП «Прозорро», і за ці кошти утримує своїх співробітників (за результатами 2021 року їх було 60 осіб), витрачає кошти на розробку, підтримку. За результатами фінансового звіту за 2021 рік чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) склав 139,146 млн грн, валовий прибуток – 44,177 млн грн, чистий прибуток 7,322 млн грн. Витрати на зарплату: адміністративні виплати (зарплата керівництва та незадіяних у виробництві працівників) – 30,244 млн грн, оплата праці – 45,161 млн грн.
Проаналізувавши фінансові документи, здається, що ДП «Prozorro» стало тією тихою гаванню, про яку мріє кожен чиновник, який задумується про пенсію або просто втомився. Саме тому туди перекочувала частина Департаменту публічних закупівель Мінекономіки. І все було б непогано, якби не війна.
Наостанок, висловлю свою особисту думку щодо тимчасового (як запевняє Мінекономіки, на 6 місяців), скасування аукціонів та пропозиції щодо покращення ситуації з практичного досвіду.
Це рішення є абсолютно провальним через відсутність комунікації міністерства із бізнесом, замовниками та закупівельним середовищем, та таким, що виконує абсолютно декоративну роль, не вирішуючи питання по суті, адже справжня ціль Постанови – утримання на плаву ДП «Прозорро». А з точки зору цифр, у більшій частини випадків, скасування аукціонів не вплине суттєво на рівень закупівельних цін, адже учасники швидко зрозуміють нові правила гри та змінять тактику, одразу здійснюючи фінальну ставку.
Пропозиції:
1. Для досягнення реальних результатів, з метою зменшення кількості змов та передбачуваних ставок, на додаток до скасування редукціонів потрібно нарешті скасувати основний інструмент піару – очікувану вартість закупівлі. Справжня ціна повинна бути відома виключно виробнику і саме вони повинні брати участь та перемагати, а не працювати «за миску супу» на посередників, а система повинна перестати рахувати «фейкономію».
2. Справедливі поступки бізнесу – це скасування плати за подачу заявок. Або встановлення символічної 1 грн. Якщо ДП «Прозорро» не може реалізувати захист рівних прав учасників через загрозу блекаутів, витрачаючи десятки мільйонів гривень щороку на технічну підтримку, то за яку послугу вони братимуть ці кошти, коли редукціони скасовано?
3. У разі, якщо ДП «Прозорро» та Мінекономіки не погодяться реалізувати пункт 2, передати систему «Prozorro» у адміністрування та утримання Міністерству цифрової трансформації України, уніфікувавши всі сервіси із «Дією», позбувшись послуг приватних майданчиків, перевівши весь процес подачі документів та контролю за редукціонами у смартфон, переглянувши або скасувавши тарифи за подачу документів та ліквідувавши ДП «Прозорро» як таке, у функціонуванні якого втрачено актуальність.
