ПОГЛЯД: Різдво в Україні з відмінностями

Багато хто в Україні і цього року святкує Різдво 6-7 січня, хоча більшість християн світу святкували його 25 грудня. Чому так? І яке відношення це має до поточних політичних проблем, загострених війною Росії проти України? І що ще важливіше, що робить цьогорічні Різдвяні свята інакшими, незабутніми і надихаючими?

Спочатку звернемося до основ. Багато західних медіа машинально, не вникаючи в тонкощі та не перевіряючи факти, легко переймають російський наратив про те, що святкування на початку січня є «православним» Різдвом. Це помилкове бачення, і від цього потрібно відмовитися раз і назавжди.

Так, деякі країни, в тому числі Росія, і на даний момент більшість християн в Україні, включно з вірянами впливової та поширеної по всій країні греко-католицькою церкви, святкують Різдво в ці дні. Поряд з Білоруссю, Молдовою, Грузією, Вірменією, Сербією, Чорногорією, Македонією та Ефіопією. Але в інших традиційно православних християнських країнах їхні церкви, включно з церквами Греції, Болгарії, Румунії та Кіпру, у 20 столітті перейшли на святкування Різдва 25 грудня.

В Україні спроба Росії з кінця лютого 2022 року знищити Україну як державу та захопити її землі, культуру та спадщину неминуче загострила внутрішню дискусію щодо того, чи у церковних справах і далі дотримуватись «старого» календаря (що підтримує Москва), чи приєднатися до більшості християнського світу, а також і більшості великої української діаспори і святкувати Різдво 24-24 грудня.

Звідки взялась ця розбіжність у датах? Вона походить від стародавніх римлян і їхніх спроб точно виміряти плин часу. Понад 2000 років тому римський лідер Юлій Цезар реформував календар, щоб усунути очевидні його недоліки. Значно пізніше, у 1582 році, папа Григорій XIII запровадив те, що стало відомо як «Григоріанський» або «Новий» календар. Реформа передбачала переведення календаря на кілька днів уперед, що мало запобігти появі у майбутньому математичним та астрономічним відхилень, які були виявлені вченими у «юліанському» календарі.

Не всі країни прийняли новий календар, у деяких країнах цю реформу вважали лихим задумом Ватикану або, як, наприклад, у Британії, позбавленням людей 11-ти днів життя. Православні церкви, посилаючись на традиції та зневагу до Риму, дотримувалися «старого» або «юліанського» календаря і продовжували святкувати Різдво 6-7 січня.

А тепер кілька слів про українське християнство. Християнську віру Київська Русь перейняла від Візантії наприкінці Х століття, тобто приблизно за півстоліття до розколу християн на католиків і православних.

Залишаючись відкритими для зв'язків з Римом, православні християни України визнали своїм духовним главою Константинопольського патріарха. Наприкінці шістнадцятого століття, після захоплення Константинополя турками, деякі українські православні приходи перейшли під юрисдикцію Папи Римського за умови збереження православного обряду та права священників одружуватись. Так народилася Українська Греко-Католицька Церква – так звані «уніати». У Західній Україні в ХІХ-ХХ століттях Греко-Католицька Церква відіграла важливу роль у активізації українського національного руху.

Тим часом наприкінці XVII століття московити зміцнили свій контроль над Східною Україною та Києвом і віддали тамтешню церкву під контроль Московського патріарха. Згодом, у складних політичних умовах російського, а потім радянського правління, Українська Православна Церква відважно намагалася відродити свою виразну спадщину та ідентичність, пов’язану з Константинополем, але зазнала переслідувань і репресій. Коли Радянський Союз отримав контроль над Західною Україною, він заборонив Українську Католицьку Церкву.

З розпадом Радянського Союзу та втратою ним контролю над неросійськими територіями, який раніше здійснювали переважно Комуністична партія та КДБ, православна церква стала одним із головних засобів розповсюдження російського впливу в сусідніх країнах, над якими був втрачений контроль.

Після здобуття Україною незалежності проросійські представники п’ятої колони, які видавали себе за доморощених «українських» священнослужителів та ієрархів, залишалися дуже активними в країні, яку Москва мала намір розділити та послабити за регіональними, мовними та релігійними ознаками. Крім того, вони зберігали контроль над ключовими символічними релігійними центрами в Україні, зокрема над Києво-Печерським монастирем (Печерська Лавра) з його надвисоким доходом від паломництва та туризму та над Почаївською лаврою на заході України.

У 2018 році тодішній президент України Петро Порошенко, відчайдушно прагнучи бути переобраним на другий термін, зробив ставку на український патріотизм та спромігся здійснити масштабний переворот у релігійній сфері. Йому вдалося переконати Константинопольського патріарха Варфоломія визнати Православну церкву України (ПЦУ) і надати їй автокефалію (самоврядування). У січні наступного року ПЦУ вітали з поверненням у лоно «матері-церкви». Відтак вона остаточно розірвала зв’язки з Московським Патріархатом.

Незважаючи на цю серйозну невдачу, проросійська православна церква – «Православна церква України Московського патріархату (УПЦ МП) все ж залишалася потужною силою в Україні, як і її однодумці з числа олігархів і політиків країни та з контрольованих ними ЗМІ. Новий президент країни Володимир Зеленський пішов на обмеження їх впливу в ім’я національної безпеки.

Жорстокий напад Росії на Україну 24 лютого та активна підтримка його з боку Московського патріарха Кирила, вірного союзника Путіна, неминуче призвели до посилення в Україні безпекових внутрішніх контрзаходів. Хоча ієрархія УПЦ МП і намагалась дистанціюватися від позиції Кирила, нікого це не ввело в оману, всі розцінили цей крок як суто тактичний хід.

Українські силовики провели серію обшуків серед проросійських ієрархів і священнослужителів і, як повідомлялось, виявили численні докази їхньої підривної діяльності. На початку грудня президент Зеленський оголосив, що українська держава не дозволить діяти «релігійним організаціям, пов’язаним з центрами впливу в Російській Федерації», і тоді були впроваджені санкції проти низки проросійських священнослужителів.

Уряд вирішив не продовжувати з проросійською церквою договір оренди частини Києво-Печерської лаври, який закінчився 1 січня. Це дозволить ПЦУ вперше провести в цьому сакральному для українців місці історичне різдвяне святкування 7 січня, що є важливим символічним жестом.

Іншою подією, яка викликала обурення Москви та її релігійних прихильників в Україні, стало те, що минулого місяця ПЦУ вперше дозволила своїм 7000 приходів самостійно обирати, святкувати Різдво 25 грудня чи 7 січня.

Архієпископ ПЦУ Євстратій Зоря сказав Politico, що «починаючи з 2017 року, коли 25 грудня стало державним святом і вихідним днем в Україні, відчувається поштовх до змін. Багато прихильників української церкви підтримують відхід від юліанського календаря, якого дотримується Російська православна церква».

Так, справді, це Різдво в Україні знаменує історичну віху. Це релігійне свято та святкова пора відбуваються на тлі жахливої війни, розв’язаної проти України Росією, яка прискорила подальше звільнення українського православ’я від панування Москви та зміцнення політичної та культурної ідентичності української нації.