З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну волонтер Костянтин Кястутісович допоміг врятувати понад 300 людей у Київській області, зокрема у Бучі, Ірпені та Ворзелі. Він став свідком багатьох звірств, скоєних окупантами, у тому числі вбивств дітей.
В ексклюзивному інтерв'ю Kyiv Post Костянтин розповідає про пережите, а також висловлює свою думку щодо того, чи не є ця жорстокість окупантів наслідком відповідного наказу президента Росії Володимира Путіна.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Як вам вдавалося рятувати людей, чому росіяни вас пропускали на окуповані території?
Головну роль зіграв мій паспорт - я громадянин Казахстану, і це печаль для мого народу, що моя країна в союзі, зокрема й військовому, з Росією. Казахстан в ООН голосує проти України, але це все диктаторська влада - народ Казахстану підтримує Україну.
Тобто росіяни приймали вас за свого?
Так, я не був українцем, і до мене було зовсім інше ставлення. Вони прийшли саме вбити українців. Були ситуації, коли я вивозив людей з українськими паспортами і бачив, як Росія ставиться до українців. Вони прийшли сюди з конкретною метою - знищити українську націю.
Скільки поїздок ви зробили?
Я не рахував, перша моя поїздка була в день початку повномасштабного вторгнення. З Ясногородки (село в Київській області) мені вдалося врятувати сім'ю з дітьми і жінкою на 8-му місяці вагітності. Зараз у неї народився хлопчик, і я йому став хрещеним батьком. Всі люди, які побували в моїй машині і яких я вивіз, стали мені рідними.
Фактично ви теж ризикували своїм життям. Яка у вас мотивація?
Я був змушений покинути свою країну в 2019 році через політичні переслідування. Коли почалося російське вторгнення, я подумав: “Скільки можна бігати, далі я не побіжу”.
Які порядки і правила запровадили росіяни на окупованих територіях? Як там виживали люди під окупацією?
Перше, що вони почали робити - це обходити будинки і перевіряти на наявність зброї, мобільних телефонів, Потім вони встановили комендантську годину і час, коли люди могли виходити з дому: з 10.00 до 12.00. В ці години мешканці могли вийти хоча б набрати води, тому що все відключили. Буча, Ірпінь - це містечка, це не села, там немає колодязів, тому люди шукали воду в джерелах.
Спочатку росіяни їхали сюди на парад, я дуже багато знаходив після окупації парадної форми, яку вони привезли з собою, але тут вони одразу стали отримувати відсіч, дуже багато було партизанської війни.
У Бучі був дідусь, який щоночі виходив на полювання на росіян, і вони боялися ночувати в техніці. Вони ховалися в каналах, тому що він їх відстрілював, як відстрілюють звіра на полюванні.
Такі вчинки викликали в росіян агресію, і вони починали безладно вбивати людей, які виходили на вулицю. Росіяни постановили правило, що українці мали ходити з білими пов'язками на руках. Як в ґетто колись було у фашистів, так і росіяни запровадили ті самі порядки. Потім окупанти сказали, що мешканці повинні писати на парканах, скільки людей живе в кожному будинку.
Після деокупації Бучі відкрилися жахливі речі. Що ви бачили?
Мені доводилося ховати людей, вже був березень, теплі дні, і просто їдеш вулицею, а там лежать люди вбиті, було багато тварин, яких люди змушені були залишити, їх не брали в евакуаційні автобуси. Ці собаки розтягували, об'їдали обличчя мертвих.
Я пішов у штаб ФСБ у Ворзелі і попросив дозволити ховати людей, адже ми не знали, коли це закінчиться. Спочатку мені відмовили. Потім через якийсь час я знову зустрів цього ФСБшника і сказав йому: «Ну як же так, зараз потепління, це все почне розкладатися, дозвольте ховати». Він відповів: «Добре, закопуйте там, де знайдете».
Яка історія вас найбільше шокувала?
Історій багато, але, напевно, найстрашніше, коли ти везеш дитину поранену, а тебе півтори години тримають на посту і хочуть стерилізувати, вбити цю дитину, щоб їхати нікуди не треба було. А дитина лежить без свідомості з осколковим пораненням, семи років дівчинка.
Я став тоді на коліна і сказав солдатам: «Якби це була ваша дитина, я теж би за нею поїхав, це ангел. Вона виросте, і сама прийме рішення, ви не маєте права позбавляти її життя».
А він каже: «Вона бандерівців народжувати буде». І це не якийсь там кадировець, це казав росіянин, якому 20 років.
Чи багато дітей, над якими вчинили насильство?
У мене було кілька історій, коли я після евакуації не міг кілька днів навіть заснути. Заплющуєш очі і бачиш очі цієї дитини.
Ми нещодавно були в Бучі, вітали людей з днем святого Миколая. І помітили, настільки закриті були діти. Коли в них Миколай питає: «Є у тебе мрія?» - вони відповідають: «Ні». У цієї війни - дитяче обличчя. Ці діти пережили таке.
Питання, а чи можна це пробачити? Я не пробачу ніколи. Ніхто з моїх близьких не загинув на цій війні, але те, що я бачив... Коли їдеш вулицею - це було в Бучі, вулицею йшла сім'я, і снайпер спершу вбив чоловіка, потім вбив підлітка, а потім дивився, як жінка над ось цими тілами просто ридає. Це не війна, це геноцид. Він убив їх заради забави, люди йшли в білих пов'язках, намагалися врятуватися, а він їх убив.
Ось такі в них радості, радіють, коли бачать біль такий страшний. Для мене було важко, тому що я не міг зупинитися. Я розумів, що якщо я зупинюся, то загину і я, і ті, хто в мене в машині.
Ви спілкувалися з росіянами, навіщо вони чинили такі жахливі речі? Хто саме чинив злочини?
Я серед них не зустрічав хороших, не зустрів жодного, хто б проявив хоч якусь людяність до українців, яких я вивозив. Був випадок, коли ми нарвалися на колону, нас витягли на землю, приставили до голови стволи і запитали - що скажете? Я відповів, що готовий був померти, коли їхав сюди, і тоді росіянин вистрілив над моєю головою. У перший момент не розумієш, я думав, що він вистрілив у мене.
Думаєте, це Путін віддав наказ знищувати, вбивати настільки жорстоко? Чи це їхня власна ініціатива?
Багато про це запитують. Можу сказати, що Росія - це не Путін. Це народ, який народжує Путіних. Скільки хлопців молодих загинуло на майдані 2014 року, щоб тут не було Путіна, а там у Росії народ підтримує те, що Росія творить в Україні, і це не через телевізійну пропаганду.
У мене там багато знайомих, навіть є родичі, які мене прокляли. Бабуся, яка мене з дитинства знає, сказала: «Будь ти проклятий за те, що ти допомагаєш бандерівцям». Це не Путін, це російське суспільство ненавидить українців за те, що вони живуть не так, як вони.
