Майя Мендель пропрацювала дитячим лікарем у Херсоні близько 35 років. Коли в березні 2022-го вона побачила, як у її рідне місто заїжджають російські БТРи й танки, вона знала, що має робити – рятувати дітей.
Їй довелося мати справу з агентами ФСБ, які хотіли вивезти дітей з її лікарні до Росії.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
“Ми залишилися на місці. Мої діти говорили нам, щоб ми їхали, але такий варіант ми не розглядали, – 62-річна Мендель розповідає в інтерв'ю Kyiv Post. – Ми тут живемо. Тут народилися й виросли всі в нашій родині. Я більше ніде не можу жити. Тут у мене діти, про яких треба піклуватись”.
Під час окупації Херсона, що тривала майже дев'ять місяців, Мендель разом зі своїми колегами продовжувала лікувати маленьких пацієнтів Херсонської обласної дитячої лікарні, де працювала з 2009 року.
“Коли ми вирішили залишитись, ми знали, що треба бути готовим до всього. Треба було прийняти те, що "ми ось тут", і маємо робити все, що можемо. Під час окупації всі допомагали одне одному хто чим міг – у великому й малому, наприклад, доглядали за чужими домашніми тваринами”, – розповідає Мендель. Її дочка Юлія працювала в Адміністрації Президента.
Бувало, Мендель понад тиждень не могла зв'язатися з рідними, які були не в Херсоні, в якому до війни жило близько 300 000 людей.
“Війна – це важка робота. Треба вставати і йти туди, де мусиш бути. Працювати. Щоб діти були ситі і в теплі, коли в місті зникло світло і опалення після того, як росіяни перед відступом зруйнували всю інфраструктуру”, – говорить Мендель.
“Війну не можна зробити невидимою, але треба робити все для дітей. Не знаєш, що трапиться далі, тож просто робиш те, що треба зараз”.
“Під час окупації місто продовжувало чинити спротив і займало дуже патріотичну позицію”, – говорить Мендель. – Були протести. Люди виходили на вулицю і ставали просто перед машинами і важкою технікою. Партизани теж робили свою роботу”.
Вона розповідає, як у вересні до лікарні приходили агенти ФСБ і казали, що маленьких пацієнтів треба “евакуювати” до Росії на лікування. Дотепер до Росії було депортовано до 300 000 українських дітей, і це є умисним воєнним злочином, у якому звинувачується Володимир Путін.
“Ми стояли на своєму і, звісно ж, навіть не думали віддавати дітей. Через це агенти стали нервувати і зрештою припинили ці спроби”.
9 листопада ЗСУ просунулись на південь і успішно звільнили Херсон і все правобережжя Херсонщини.
“Я не могла повірити, хоча завжди знала, що це буде. Мої медсестри сказали мені: “Наші тут!”. Ми всі кричали “Слава Україні! ”, а потім пішли на Площу Свободи. Там зустріли багатьох людей, з якими познайомились на протестах, – згадує Мендель. – Люди танцювали, плакали, сміялись, було стільки емоцій… В нас була велика єдність і велика віра в наших захисників”.
На запитання Kyiv Post про майбутнє Мендель відповіла, що зараз реальність така, що російські війська продовжують регулярно обстрілювати Херсон.
За два дні після цього інтерв'ю, як повідомила міська влада, російські війська 54 рази обстріляли Херсон із поки окупованого лівого берега Дніпра. Під удар потрапили, серед іншого, п'ять мікрорайонів. Всього з мінометів, РСЗВ, артилерії, танків і безпілотників було випущено 319 мін, снарядів і ракет. Одна людина загинула і двох було поранено.
“Ми, як і раніше, віримо, що лівобережжя також буде звільнене. А поки ми просто маємо працювати, вірити, залишатися в робочому тонусі і рости”.
“У цій війні ніхто не може стояти осторонь. Вона не локальна. Вона глобальна. Путін думає не тільки про Україну”, – каже Мендель.
“Кожний має працювати на перемогу і мир, і заради цієї мети треба відсунути вбік усі інші цінності й пріоритети”.
