Знущання з культури за державні кошти?

Ситуація у легендарному театрі вже давно набула статусу катастрофічної. Це видно не тільки по вигляду занедбаної історичної будівлі у самому центрі Львова, а й по панівній гнітючій атмосфері в середині театру. 7 червня 2023 року Національний академічний театр імені Марії Заньковецької отримав нового генерального художнього керівника.

Цієї історичної зміни чекав майже весь театральний бомонд. Kyiv Post вирішив провести власне розслідування та поспілкуватися з працівниками театру, які поділилися шокуючими фактами. Ніхто з колег не відгукується схвально про попереднього директора Андрія Мацяка. Водночас за ним шлейфом тягнуться підозри в участі у корупційних схемах, розкраданні державних коштів та неправомірних діях, які привели до тотального занепаду театру за увесь час його існування. 

Будівля театру, на першому поверсі знаходяться гримерки. Фото: Марічка Паламарчук 

Замість того, аби представляти львів’янам та гостям міста, яке наразі прихистило десятки тисяч втікачів від війни, яскраві вистави за найліпшими українськими п’єсами, найкращі актори пішли з театру, а більшість аншлагових постановок були скасовані.

 
Фото: Марічка Паламарчук

Андрій Олександрович Мацяк обіймав посаду директора театру ім. М. Заньковецької з 1996 року, з 2008 року став генеральним директором, а у 2018-му - отримав  посаду гендиректора та художнього керівника театру. На цю посаду його затвердила комісія з 9 осіб, хоча 90% працівників театру були категорично проти його кандидатури. Як стверджують співрозмовники Kyiv Post, згодом з «незгодними» директор почав розправлятися, не продовжуючи контракти саме тим, хто задавав багато незручних питань. 

Спочатку Мацяк припинив контракт провідного актора театру Ярослава Кіргача, за плечима якого 74 блискучих ролей на сцені й багатолітнє служіння театру. Кіргач спитав, чому зарплатня в їхньому театрі на 30% менша, ніж в акторів інших театрів, та чому не робиться ремонт в історичній будівлі, на який держава неодноразово виділяла кошти.  

Після того, як проти звільнення Кіргача почали активно виступати актори, виходячи з плакатами й промовами до глядачів після спектаклів, директор вдався до масових звільнень. У немилість до Мацяка потрапила низка корифеїв української сцени. 

Народний артист України Федір Стригун, актор та режисер, який протягом 30 років ставив вистави. Юрій Чеков, заслужений діяч мистецтв України, актор вищої категорії, який на сцені зіграв понад 20 головних та епізодичних ролей, викладач акторської майстерності та сценічної мови, доцент Львівського національного університету імені Івана Франка (4 випуски акторів, серед яких 7 заслужених артистів України). Сніцарчук Андрій (понад 60 ролей у театрі), який зараз воює у лавах Збройних сил України, звільнений під час війни. Та Юхницький Януш - народний артист України, зірка театру, провідний майстер сцени, виконавець головних ролей, під якого режисери ставили вистави та писали ролі, і багато інших митців.

Актори висловили свою думку після вистави. Фото з вікритих джерел.

Щобільше, студентам 5 курсу акторської майстерності, які висловились на підтримку звільнених акторів, було категорично заборонено проходити практику в театрі. 

Замість того, щоб зосередитися на розвиткові культури в країні, де вона зараз актуальна як ніколи, митці вимушені ходити по судах у намаганнях відновити справедливість. Актори та режисери, невдоволені керівництвом театру, понад 10 разів зверталися до Міністерства культури й особисто до міністра культури.

Працівники театру почали масово подавати позови до суду з приводу дій керівника ще у 2016 році. Своєю чергою директор створив у театрі юридичний відділ для супроводу у цих судових справах. На цей час театр програв вже 16 таких справ, витративши понад мільйон гривень бюджетних коштів. Разом з тим рішення суду про поновлення на посаді незаконно звільненого начальника електричного цеху Мацяк не виконав. 

Без уваги не варто лишати факт, коли у 2014 році Андрій Мацяк відсудив сам у себе, як у директора, 300 тисяч гривень. Очікувано, апеляцію на це рішення він не подавав. І це в той час, коли в Україні почалася війна, а актори театру вимушено («за згодою») йшли в неоплачувану відпустку. 

Фігурує він і в кримінальній справі щодо зловживань керівництва театру, відкритій 29.08.2017 року; у справі, розпочатій прокуратурою по факту проведеного аудиту від 16.07.2019; у справі щодо підробки документів від 23.10.2020 року. Крім того, очільника театру підозрювали й у перебуванні за кермом у стані алкогольного сп'яніння. Показовим є і те, що в команді Мацяка працювала головна бухгалтерка, за якою з 2019 року тягнеться кримінальне провадження №461/5931/19 за давання хабаря. 

Деякі працівники розповідали, щоб виправдати звільнення досвідчених акторів, директор прибрав з репертуару вистави, в яких вони грали і які полюбляла публіка: «Ісус, Син Бога Живого», «Марія Заньковецька», «Украдене щастя», «Соло для мідних труб», «Останній гречкосій» та інші. 

Через 12 років після прем'єри була знята з репертуару вистава «Криза», яка проходила в театрі з аншлагом близько 200 разів. Натомість впродовж останніх трьох років в театрі майже кожна вистава знімається, не витримавши й 10 показів після прем'єри. І аншлагів вони чомусь не збирають, відгуки не дуже позитивні, а глядачі нерідко залишають залу, не дочекавшись кінця дійства.

Співбесідники розповіли Kyiv Post, що керівництву було вигідно ставити нові вистави, бо чим більше нових декорацій, костюмів та закупівель - тим більше коштів можна було привласнити. Дані про роздуті витрати доступні на офіційному сайті театру. Йдеться про погоджені документи щодо закупки матеріалів для костюмів майбутніх вистав на 2023 рік з загальним кошторисом у 690 800 грн. 

Ціни на деякі позиції перевищують середньоринкові (навіть не гуртові, а роздрібні) у 7 разів. Зі слів робітників, половина позицій взагалі не закуповується. Лише на один елемент декорації «Півглобус» до вистави «Ідилія» витратили 199 000 грн. На офіційному сайті державних закупівель ProZorro.gov.ua можна знайти багато цікавих кошторисів, затверджених директором: від 20 000 на ґудзики до 4 600 000 гривень на нову апаратуру.

Начальника електричного цеху, який наголошував, що половина погоджених директором закупок проведена за значно завищеними цінами, а половина - взагалі не потрібна театру, теж звільнили. Багато сумнівних витрат залишаються за лаштунками в той час, як в країні точиться повномасштабна війна. Наприклад, рахунок від 12 квітня 2023 року на оплату 17 000 літрів палива, коли в театрі всього дві службові автівки. До речі, одна з них - OPEL Combo Life EDITION - була придбана 30 квітня цього року за 940 000 грн. 

Актор театру, який попросив не називати його ім’я, розповів про цікаву схему директора – «25, 50 та 75%». За словами джерела, актори числяться у штаті театру, але можуть не ходити на роботу, а зарплатню за негласною домовленістю отримують з вирахуванням «комісії». Актор каже, що вирахувані із зарплатні кошти йшли у так званий «Фонд економії заробітної плати», а потім з нього нараховувалися премії для бухгалтерів, юристів та робітників, які підтримують керівника. 

Крім того, діяла схема з вільними ставками. Головного режисера в театрі немає, хоча установа отримувала гроші на його утримання з державних коштів. Загалом у театрі існувало близько 13 вакансій, і зарплатня по цих позиціях теж перераховувалася у «фонд». У той час як працівники театру постійно отримували зарплатню з затримкою в 1-2 тижні.

Чималі прибутки керівник отримував від здачі приміщень в оренду гастролюючим театрам чи під концерти, а відбувалося це мінімум двічі на тиждень. Один режисер на умовах анонімності розповів Kyiv Post, що офіційна ціна за постановку п’єси на сцені театру ім. М. Заньковецької відрізнялася від «чорної» майже на 50%, а всі проплати відбувалися тільки готівкою.

«Навіщо відкривати бомбосховище, 2-3 дні й все закінчиться», - таким чином головний розпорядник Мацяк відповів на прохання працівників відкрити бомбосховище в театрі в перший день повномасштабного вторгнення. 

Така ж ситуація відбулася з відкриттям волонтерського центру. Лише після погодження з обласною радою Мацяк дозволив діяльність волонтерського центру, створеного акторами. Але після фото з заступником міністра Карандєєвим та інтерв’ю у ЗМІ центр перенесли спочатку на камерну сцену, а потім - у маленьку кімнатку поза театром, зауважують співрозмовники Kyiv Post.

Реставрація театру 

Найчутливішим питанням у цій справі лишається ремонт театру, який тягнеться десятиліттями. Хоча, судячи з вигляду будівлі театру, здається, що він не починався взагалі. Реставрацію починали при кожному з пʼяти президентів незалежної України, за каденції 12 міністрів культури, 11 прем’єр-міністрів, 16 голів ОДА, 10 голів обласної ради та за 3 мерів міста. На ремонт будівлі кошти виділяли також і небайдужі меценати. 

Однак станом на цей час історична будівля площею 10230.8 кв.м, яка займає цілий квартал і є однією з візитівок міста, виглядає занедбаною. Попри те, що з державного бюджету постійно виділяються кошти на утримання театру, проводяться численні благодійні акції, вистави для збору коштів на ремонт, замовляється проектна документація на мільйони гривень та створюються структури для управління цим грандіозним проектом. Фактично ж відреставровано невеличку частину фасаду, що зробили ще до Євро-2012. Ще частина відреставрована за програмою Великого будівництва президента Володимира Зеленського (до того ж частково за кошти орендаторів).

 Фото: Марічка Паламарчук

Ряд суттєвих питань лишаються без відповіді. Куди насправді пішли кошти, передбачені на реставрацію? Чому колишній головний інженер вчинив самогубство у приміщенні театру? Кому перейшли приміщення, які колись належали театру, і чому деякі договори оренди не зафіксовані у звітності? Чому бутафорський цех на першому поверсі перетворився на ресторан «Білий лось» і хто дав дозвіл прибрати старовинні автентичні вікна й встановити там двері до закладу. Хто допустив спотворення пам'ятки архітектури загальнонаціонального значення? До слова, у ресторані зробили капітальний ремонт, на відміну від самого театру.

  Тераса ресторану Білий Лось Фото: Марічка Паламарчук   

Театрали з прикрістю згадують, як у 2015 році після концерту «Потап та діти» посередині камерної сцени розійшлися дошки над 2-х метровою оркестровою ямою. Туди провалилися 20 учасників концерту, серед яких були й діти, і дорослі, зокрема мама з 7-річною дитиною на руках. На щастя, тоді ніхто серйозно не постраждав. А одного разу під час ранкової вистави на дітей впав чималий шмат штукатурки з балкона. Знову ж таки, дивом обійшлося без постраждалих.

Вище зазначені факти не свідчать на користь Мацяка. Колеги по цеху нарікають, що він прийшов до театру не розвивати культуру, а привласнювати держкошти та карати тих, хто має сміливість відкрито говорити про корупцію у театрі ім. М.Заньковецької. На жаль, Міністерство культури на ці порушення багато років жодним чином не реагувало.

Співрозмовники Kyiv Post запевняють: за 27 років перебування на посадах керівника театру Мацяк не виконав жодної своєї обіцянки, а будівлю легендарного театру та його акторів безкарно використовував для власного збагачення. На переобрання керівника театру він не з'явився, одразу почавши збирати підписи за поновлення його на посаді. Однак охочих виявилось дуже мало.

Службова записка з планом покращення театру, складена в 1994 році адміністратором Андрієм Мацяком.

Актори наразі сподіваються, що корупція у театрі буде подолана, як і гнітючий застій у творчій діяльності колективу. Вони очікують, що з появою нового керівника театр відкриє яскраву сторінку своєї творчої історії. Але тут постає важливе питання, чи буде проведений незалежний аудит фінансової діяльності колишнього керівництва театру? І чи буде ця діяльність належно перевірена правоохоронними органами? 

Діячі культури сподіваються, що розслідування цієї справи стане показовою для сфери управління закладами культури та освіти України. Вони підкреслюють, що якщо ми не здатні захистити нашу культуру та історичну спадщину від внутрішніх ворогів, то як ми маємо захищатися від зовнішнього ворога?

Тут є доречною цитата видатної актриси, на честь якої названий театр: "Я вірю у кращу будучність народу, я вірю, ні, я певна, що вільний геній цього народу створить нову вільну національну штуку, і ця штука буде стояти в глибокому органічному зв'язку з інтересами народних мас, буде допомагати їх різнобічному розвитку, їх боротьбі за кращу будучність, за красивого духовно і сильного чоловіка" — Марія Заньковецька, 1908 рік.