Оскільки президенти Путін і Лукашенко нещодавно заявили, що Москва почала переміщення тактичної ядерної зброї до Білорусі, а яструби в Кремлі посилили свою ядерну риторику, загроза застосування ядерної зброї досягла найвищого рівня з часів Кубинської ракетної кризи 1962 року.
Це, у поєднанні з низкою нераціональних дій, до яких вдався Путін з початку війни, змушує Київ та його західних союзників побоюватися, що він дійсно може застосувати тактичну ядерну зброю (ТЯЗ).
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Kyiv Post хоче детальніше розглянути цю загрозу, зокрема з’ясувати, чи логічне використання такої зброї на цьому етапі війни? Чого можна досягнути внаслідок її застосування? Які існують системи цієї зброї та які їхні можливості?
Що таке тактична ядерна зброя?
Тактична ядерна зброя (англійською TNW) або нестратегічна ядерна зброя (NSNW) – це ядерна зброя, призначена для використання на полі бою. Будь-яка зброя може бути використана як система доставки ядерної боєголовки, зокрема плануючі авіаційні бомби, ракети «земля-земля» (SSM) або «повітря-земля» (ASM), артилерійські снаряди, міни, глибинні бомби, підривні заряди та торпеди.
Кремль пообіцяв відповісти на перший удар України далекобійними ракетами
В контексті війни в Україні, ймовірно, йдеться про ракети малої та середньої дальності, такі як SSM малої дальності «Іскандер-М», про передачу яких Білорусі Росія оголосила в квітні.
«Іскандер-М» на пусковій установці. Фото: WikiСommons.
Як і багато інших російських систем доставки снаряду до цілі, «Іскандер-М» є ракетою подвійного призначення, тобто вона може нести як звичайну, так і ядерну боєголовку. Наприкінці травня білоруська армія провела навчання на своїх ракетах «Іскандер». 14 червня Лукашенко заявив, що країна вже почала отримувати ядерні боєголовки з Росії.
«Іскандер-М», відомий НАТО як SS-26 – це мобільний балістичний ракетний комплекс малої дальності. Ракета, випущена з нього, досягає висоти 50 км і має дальність дії до 500 км. На завершальній фазі польоту вона стає гіперзвуковою, рухаючись зі швидкістю 6-7 Махів (2100-2600 м/с).
Існують ядерні боєголовки з потужністю в діапазоні від 5 до 50 кілотонн. Кілотонна – це міра, еквівалентна одній тонні звичайної вибухівки в тротиловому еквіваленті, хоча ефект від її застосування передбачає не лише ті наслідки, до яких призводить звичайний вибух тієї ж потужності. Ймовірні наслідки вибуху потужністю 50 кілотонн показані на діаграмі нижче.
На додаток до ядерних боєголовок, ракети «Іскандер» можуть бути оснащені низкою звичайних боєголовок, включаючи осколково-фугасні, касетні боєприпаси, паливно-повітряну вибухову речовину з посиленим ефектом, антибункерний проникаючий пристрій і антирадіолокаційні електромагнітні пристрої.
Де розміщена ця ядерна зброя?
Ми не знаємо точно, скільки ТЯЗ зберігає Росія, але, за деякими оцінками, їх близько 2000 у порівнянні з приблизно 200 у США, половина з яких базується в Європі (під контролем США). Розміщення Вашингтоном ТЯЗ на території країн-союзниць було використано Москвою як привід розмістити таку зброю в Білорусі.
Хоча ані Росія, ані Білорусь не повідомили, де зберігатиметься передана РФ зброя, Федерація американських вчених використала геолокацію білоруського телевізійного випуску новин і визначила, що, ймовірно, російські ядерні ракети розміщають на авіабазі Ліда в західній Білорусі, розташованій неподалік від колишнього радянського сховища ядерної зброї.
Вважають, що окрім Білорусі, Росія вже раніше розмістила ракети «Іскандер-М» в Калінінградській області РФ, на узбережжі Балтійського моря між країнами-членами НАТО та ЄС Польщею і Литвою. Хоча не було підтверджено, що ТЯЗ зберігається в цьому російському анклаві, Путін погрожував розмістити там ядерні та гіперзвукові ракети у відповідь на приєднання Фінляндії та Швеції до НАТО.
Ракети, запущені з Калінінграда чи Білорусі, здатні досягати будь-якої точки західної частини України, а також значної частини країн Європи, як показано на схемі нижче.
Іскандер-М на пусковій установці. Фото «WikiСommons»
Підготовка до застосування
Оскільки, як вже зазначалось, «Іскандери» є ракетами подвійного призначення, це потенційно ускладнює виявлення підготовки до ядерного удару. Спостереження з боку Заходу зосереджено на моніторингу місць зберігання російських ядерних боєголовок. Це робилося і раніше, але стало особливо важливим після початку вторгнення РФ в Україну.
Найімовірніше, підготовка до ядерного удару виражатиметься у підвищеній активності навколо складів, оскільки потрібно буде вжити заходів для переміщення боєголовок. Електронне спостереження також використовуватиметься для виявлення будь-якого збільшення комунікацій між російськими військовими, які наполягають на тому, що контролюватимуть ТЯЗ, як і білоруських військових, що опікуватимуться цими ядерними зарядами, місцями зберігання боєголовок і розміщення ракет.
Чи дійсно Путін здатен застосувати цю (чи іншу) ТЯЗ?
Побоювання полягає в тому, що зіткнувшись із перспективою нескінченного конфлікту або, що ще гірше, поразкою на полі бою в Україні, Путін може дійти висновку, що використання одного чи кількох ТЯЗ врятує його та його режим від приниження та ганьби.
Цілком логічно, що на думку Заходу немає жодного сенсу робити це ні з тактичної, ні зі стратегічної точки зору. Хоча використання ТЯЗ було б руйнівним для будь-якої цілі, воно не гарантувало б «перемогу» Путіну і було б дуже ризикованою стратегією, на яку Захід відповів би не зустрічним ядерним ударом, а конвенційними засобами своїх збройних сил, які значно перевершують в потужності занепалу з початку нападу на Україну російську армію.
США вже дали зрозуміти, що використання ядерної зброї Путіним в Україні матиме для нього «катастрофічні наслідки».
Інша, і, ймовірно, головна причина, яка може його стримувати – це позиція Китаю. Президент Сі заявив, принаймні публічно, що використання ядерної зброї є неприйнятним. Тому, якщо Путін віддасть наказ про нанесення ядерного удару, хоча б і тактичного, його стратегічне партнерство з Китаєм опиниться під серйозною загрозою.
Москва нагадувала світові, що вони можуть вдатися до ядерного варіанту, з початку війни. Більшість вважала це лише намаганням Росії припинити постачання західної зброї Києву, а не реальним ультиматумом. Розгортання ТЯЗ у Білорусі, що є першим випадком, коли Кремль передав ядерні ракети за межі Росії, знаменує черговий етап педалювання Москвою ядерної риторики.
Яким би божевільним Захід не вважав Путіна, який розглядає можливість використання ядерної зброї, ще місяць тому ніхто не вірив, що він настільки божевільний, щоб підірвати Каховську дамбу на півдні України та затопити тисячі квадратних кілометрів території з велелюдними містами та селами.
Розміщення TЯЗ поблизу кордонів трьох країн НАТО та значне зростання загрози, яку становить непередбачувана людина, що ризикує програти не лише війну, а й усе що має – це загроза, яку не варто ігнорувати.
