Росія вкотре взяла Одесу під приціл. Після розриву так званої "зернової угоди" 17 липня, Одеса стала об'єктом масованих ракетних ударів. Протягом п’яти ночей – з 18 липня Росія, майже щоночі, завдавала ударів по портовій інфраструктурі міста та по самому центру Одеси.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Цього разу росіяни атакували ракетами Х-22, Х-59, Калібр, та Онікс. Інфраструктура портів Одеси та Чорноморська, які брали участь у зерновому експорті, зазнала значних пошкоджень, також було знищено 60 тисяч тонн готового до відправки зерна. Також росіяни знищили склад з горохом. Удари по цивільній інфраструктурі, портам і зерновим терміналам є черговим воєнним злочином Росії в Україні.
Історія створення
Ракети "Онікс" були розроблені ще на початку 1970-х років у Радянському Союзі. За планом розробки, нова ракета мала стати універсальною зброєю для підводних човнів, кораблів, катерів, літаків та берегових пускових установок. За своєю універсальністю "Онікс" мав перевершити американський ПКР «Harpoon». Вже тоді радянська ракета була здатна завдавати ударів по цілях на відстанях до 300 км.
Протикорабельна ракета "Онікс" мала стати універсальною не лише завдяки сумісності з авіацією, флотом та сухопутними військами, але й через можливість вести вогонь не тільки по кораблях, а й по наземних цілях. Подібна система присутня у радянському комплексі ППО С-300, де ще з моменту розробки передбачено можливість уражати цілі як у повітрі, так і на землі.
У 2019 році Росія провела модернізацію ракети "Онікс", створивши покращену версію - "Онікс-М". Ця удосконалена крилата ракета отримала покращену точність ураження надводних та наземних цілей, а також здатність здійснювати польоти на максимальну відстань до 800 кілометрів. Так само важливим є те, що ракета отримала підвищення стійкості до впливу засобів радіоелектронної боротьби.
Онікс — що це за зброя, на що вона здатна?
Протикорабельна ракета має широкий спектр налаштувань, різні траєкторії польоту, повну уніфікацію з будь-якими носіями, а також стійкість від засобів радіоелектронної боротьби. "Онікси" працюють за принципом «вистрілив-забув». Після пуску ракета набирає висоту до 14 кілометрів, на якій і долає основну відстань. На маршевій ділянці ракета використовує інерціальну систему наведення та розвиває максимальну швидкість у 2.6 М (3200 км/год). При наближенні до цілі ракета знижується до висоти у 10-15 метрів, тут у дію вступає головка самонаведення, яка може захопити обрану ціль на відстані до 80 км. При русі на кінцевій ділянці маршруту ракета зменшує швидкість до 2 М (2450 км/год).
У сукупності, всі ці характеристики роблять ракету "Онікс" дуже важкою ціллю для нашої ППО. Висота польоту на рівні 10-15 метрів є надто низькою, що ускладнює вчасне виявлення цілі радарами. Це, своєю чергою, залишає досить мало часу на збиття ракети після її виявлення. Також варто враховувати значну швидкість "Онікса", яка перевищує швидкість "Калібру" майже втричі. Українські комплекси ППО С-300, здатні помітити ціль такого розміру на висоті до 15 метрів лише з відстані 21 кілометра. "Онікс" подолає цю дистанцію приблизно за пів хвилини.
Для точніших обчислень необхідно додати час на виявлення досить невеликого об'єкту, його захоплення, час на прийняття та обробку рішення, а також час на запуск самої зенітної ракети, та час за який вона долетить до цілі. Важливо враховувати також канальність ЗРК, тобто кількість об'єктів, які комплекс може одночасно атакувати, а також загальну кількість засобів ураження. – повідомляють Defense Express.
Росія почала активно використовувати ці ракети саме через їх характеристики, зокрема велику швидкість та наднизьку висоту польоту, ці фактори у сукупності забезпечують низьку помітність для систем протиповітряної оборони. На жаль, у спадок від Радянського Союзу, Росія отримала значну кількість цих ракет.
Залежно від певної модифікації та призначення, маса бойової частини ракети "Онікс" може змінюватися. Наприклад, у найпоширенішій версії протикорабельної ракети "Онікс", маса бойової частини становить приблизно 200 – 250 кілограмів.
Хоча "Онікс" у першу чергу позиціонується як протикорабельна ракета, її ніколи не використовували для ураження водних цілей. Замість цього, ракети застосовуються для нанесення ударів по наземним об’єктах.
Як ефективно протистояти Оніксу?
Юрій Ігнат, речник командування Повітряних сил України, зазначив, що "збити ракету, що летить з такою швидкістю на такій малій висоті, навряд чи можливо наявними у нас засобами". Він також зауважив, що на роботу цієї ракети можна "впливати засобами радіоелектронної боротьби" та додав, що не всі ракети досягають своєї цілі.
Є велика ймовірність, що проти ракет "Онікс" можуть бути ефективними ЗРК "Patriot" та французька система протиракетної оборони SAMP/T. Попри те, що SAMP/T була розроблена у першу чергу проти балістичних цілей, вона також успішно може протидіяти низьколітаючим крилатим ракетам. Ці комплекси ППО вже успішно продемонстрували свою ефективність, знищуючи гіперзвукові "Кинджали" та "Іскандери".
Протягом трьох ночей - 18, 19 та 20 липня, Одесу обстрілювали ракетами, що запускалися з берегових ракетних комплексів "Бастіон" російськими силами з Криму. Ці комплекси були розміщені Росією на території анексованого Криму, ще у 2015 році.
Україні відоме приблизне місце розташування російських "Бастіонів", а також бази їх обслуговування, переозброєння та базування. Схоже на те, що ефективніше нейтралізувати загрозу на землі, ніж перехоплювати її у небі. Таким чином, можна знищити весь пусковий комплекс або склад ракет на землі. Для досягнення такої мети, Україні необхідні далекобійні та високоточні засоби, а також дані з супутників.
Отже, єдиним рішенням для підвищення ефективності знищення російських ракет є збільшення числа потужних засобів ракетної оборони у Збройних Силах України. Речник повітряних сил зазначає, що необхідно підсилити саме південні регіони та портові міста, зокрема засобами проти балістики, такими як системи Patriot чи SAMP/T. Це допоможе розв'язати проблему знищення таких складних цілей, як, "Онікс" та Х-22.
