23 серпня зазвичай усі пишуть про День державного прапора України. Цього дня 1991-го року народні депутати внесли синьо-жовтий стяг до сесійної зали Верховної ради. Проте це не єдина важлива подія, що сталася 23 серпня. Через 7 років – 1998-го, тодішній президент Кучма запровадив звання Героя України. Ця державна нагорода є найвищим ступенем відзнаки і присвоюється громадянам за здійснення героїчного вчинку (вручається орден “Золота Зірка”) та за визначні трудові досягнення (вручається орден Держави). За 25 років ним удостоїли близько 800 людей.
Першим, кого удостоїли званням Героя України, був Борис Патон – президент Національної академії наук України. В документі про його нагородження йдеться: “за самовіддане служіння науці, визначні досягнення в галузі зварювання та спеціальної електрометалургії, що сприяли визнанню й утвердженню авторитету вітчизняної науки у світі”. Відповідно відзнаку йому вручили з орденом Держави. Ця подія сталася 26 листопада 1998. А от орденом “Золота Зірка” вперше був нагороджений льотчик-випробувач Авіаційного науково-технічного комплексу імені Антонова Олександр Галуненко. Званням Героя “за особисту мужність та героїзм” його удостоїли 21 серпня 1999 року.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Загалом же станом на початок серпня 2023 року було відомо про 773 удостоєних цим званням – 418 із них нагородили за життя, 355, на жаль – посмертно. Втім це лише ті, кого можна порахувати, тобто оприлюднені накази про присвоєння звання Героя України. Впродовж останніх півтора року (з початку повномасштабного вторгнення) було кілька наказів, які не публікували, оскільки імена Героїв з тих чи інших причин називати не можна.
Нагороджують цим званням виключно громадян України. Єдиним винятком став учасник Революції Гідності Михайло Жезневський, який загинув під час збройних протистоянь.
Окрім сучасників, званням героя нагороджували і тих, хто помер задовго до проголошення незалежності України. Це, зокрема, громадські та політичні діячі, військові і поети. Нагородження званням героя затверджує президент України, після того як отримує подання від певного органу. Найменшу кількість нагород вручив зрадник та втікач Віктор Янукович – всього 40. За Віктора Ющенка відбулося 114 нагороджень, за Леоніда Кучми – 132, за Порошенка – 163. І найбільшу кількість людей званням Героя удостоїв Володимир Зеленський – 324.
Цьогоріч у травні Зеленський підписав указ про те, що відтепер попередньо подання про присвоєння найвищого державного звання розглядатиме експертна група при Комісії державних нагород та геральдики. За словами президента, така необхідність виникла через велику кількість звернень та електронних петицій, які потребують упорядкування.
Скандали навколо присвоєння звання Героя України
Більшість скандалів, пов’язаних із присвоєнням звання героя, виникли після початку повномасштабного вторгнення. Найчастіше мова йшла про те, що хтось із нагороджених начебто не достойний цього почесного звання. Або ж навпаки, через те, що достойні не отримували нагороди. Одним із цікавих випадків є випадок із одіозним депутатом і лідером забороненої партії Юрієм Бойком. Його нагородили званням Героя України в 2004-му, і він досі його не позбавлений. Так само останнім часом виникали питання і щодо деяких інших державних та політичних діячів. Приміром, пропонувалось скасувати присвоєння звання героя України Степану Бандері та Роману Шухевичу. Більше того, в обох випадках відповідне рішення вже прийняв суд, проте указу про скасування так і не було видано. Дискусії нерідко виникали і щодо того, що нібито деякі із нагороджених не зробили нічого особливо “героїчного” – зазвичай мова йшла про політиків, працівників різних підприємств нижніх ланок, поетів або народних артистів.
За 25 років звання героя позбавили лише трьох лавреатів: генерального директора Національного виробничо-аграрного об'єднання «Масандра» Миколу Бойка, генерального директора акціонерного товариства «Мотор Січ» В'ячеслава Богуслаєва та голову правління акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання імені М. В. Фрунзе Володимира Лук’яненка. Підставою для позбавлення стало те, що ці особи потрапили під санкції.
На думку політолога та історика Петра Долганова, через те, що звання Героя України часто надавалося безпідставно, повага до нього почала втрачатись. Крім того, як пояснив експерт Kyiv Post, це звання, на думку Долганова, є певним пержитком радянщини. Приміром, нічого подібного не знайти у більшості високорозвинених демократичних країн. А якщо й існує подібне звання, то до удостоєння ним ставляться дуже зважено й відповідально.
«Коли ми говоримо про героїв, то часто канонізуємо людей, позбавляємо їх людського єства, підносимо їх до п'єдесталу напівбогів. У цьому є певна небезпека. Багато недемократичних країн глорифікували своїх політичних лідерів таким чином, говорячи, що вони бездоганні і їхня думка завжди правильна. Проте вони такі ж люди, вони також схильні помилятися в певних ситуаціях. Це варто розуміти й з історичної перспективи – не можна проголошувати певних людей «святими». Це позбавлятиме нас у майбутньому критичного переосмислення минулого, обмежуватиме свободу слова істориків, бо в нашій спільноті ми часто знаходимо в документах суперечливі рішення, які ухвалювали ті, кого глорифіковано героями», – наголосив Долганов.
Щодо сучасносного періоду, вважає історик, важливіше сконцентруватися на ефективній підтримці Героїв після повернення їх з фронту.
«Присвоїти їм статус «Героя» і забути про них – це ще одна небезпека, яку таїть у собі це звання. В Україні дуже часто робили саме так – дати людині символічну нагороду, поаплодувати і все, будь задоволеним. Також важливий гендерний аспект цього поняття – чому «Герой», а не «Героїня». Якщо вже культивувати цей статус, варто якось позбавити його патріархального змісту вже в сенсі самого звучання цього слова, оздобити його фемінітивом».
Нині справжніх Героїв в Україні доволі багато. Про когось із них напишуть у книжках, про когось ми ніколи не дізнаємося. Але в наших руках – зробити все можливе, аби через чиїсь дії та зловживання звання «Героя України» ніколи не знецінювалось.
