Україна та її боротьба з корупцією

Останнім часом у міжнародній пресі багато пишуть про корупційні скандали в Україні, пов’язані з закупівлями для армії, з хабарництвом, з відкатами, з тіньовими бізнес-угодами, до яких причетні олігархи, що досі працюють за старими схемами.

Мабуть, для адміністрації Зеленського боротьба з глибоко вкоріненою в державній системі корупцією – друга за важливістю справа після війни проти російського загарбника, адже Україна – кандидат на вступ до НАТО та ЄС. Без очевидних успіхів у боротьбі проти корупції в органах влади шанси України на вступ до них знижуються, і Зеленський це добре знає.

Оскільки президент серйозно налаштований довести це питання до ладу, його адміністрація через державні антикорупційні органи, зокрема Державне бюро розслідувань (ДБР), Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) та Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру (САП), почала активну боротьбу проти корупції на державному рівні та в приватному секторі.

Скандали з хабарями

Мабуть, найбільшого резонансу набула справа голови Верховного суду України Всеволода Князєва. У травні його було заарештовано за звинуваченням в отриманні хабаря в 2,7 млн доларів за винесення вироку на користь компанії, що належить магнату гірничодобувної галузі Костянтину Жеваго, підозрюваному в розкраданні коштів. Також Князєв був ініціатором схеми підкупу суддів у цій справі, адже мав заплатити їм частину грошей за «правильний» вирок.

У лютому було заарештовано керівницю податкової служби Києва (ім’я якої поки що не називають) за звинуваченням у масштабній шахрайській схемі приховування значних статків від податкової. Співробітники ДБР виявили та заарештували майно підозрюваної, зокрема чотири квартири, великі суми готівки в різній валюті, золото, ювелірні вироби, автомобілі та інші коштовності. В результаті цього розслідування кілька високопосадовців були змушені подати у відставку.

Приблизно в той же час було розпочато розслідування схеми ухилення від сплати податків найбільшим нафтовидобувним підприємством України «Укрнафта» та нафтопереробною компанією «Укртатнафта». Наразі тривають розслідування. Через звинувачення у завищених цінах на продукти харчування для військових був змушений піти у відставку заступник міністра оборони, і приблизно в той же час заступника міністра інфраструктури заарештували за розтрату близько 400 тис. доларів, виділених на придбання генераторів сім'ям, які через російські атаки залишилися без тепла.

Ще одна резонансна справа пов’язана з арештом бізнесмена Ігоря Коломойського – одного з найбагатших людей в Україні, а також друга і головного прихильника майбутнього президента Зеленського в 2019 році. Можливо, саме ця справа символізує численні труднощі на шляху боротьби з корупцією, яка поширювалася країною задовго до становлення сучасної української держави.

Коломойський розбагатів, ставши магнатом у банківському та медіа-бізнесі, – це проторований шлях до статків та влади як у пострадянській Росії, так і в Україні. Ті, хто отримав контроль над фінансовими ринками та ЗМІ (особливо в Росії та Україні) в часи хаосу після розпаду Радянського Союзу, стали найкращими друзями лідерів нових демократичних націй. В той період невизначеності й нестабільності багато бізнесменів, таких як Коломойський, заробили свої статки, налагодивши корупційні схеми та перекачуючи державні кошти в свої зростаючі приватні імперії.

Однак Коломойський – лише один із багатьох, хто нарешті зазнав дії антикорупційних заходів адміністрації Зеленського. І, безсумнівно, він – не останній.

Проте жоден із цих випадків не допоміг покращити імідж України як перспективної демократичної країни, яка намагається позбутися репутації колишнього осередку корупції.

Багатообіцяюче майбутнє

Нинішня українська нація молода – їй лише 32 роки. 24 серпня 1991 року Україна успадкувала залишки колишньої радянської республіки, яка була просякнута корупцією протягом майже 70 років.

Навряд чи хтось із тих часів пам’ятає про вільну торгівлю, свободу слова чи демократію. До проголошення незалежності України хабарництво в радянській системі сприймалося як належне – так само, як сьогодні в Росії.

Після здобуття Україною незалежності олігархи, які збагатилися біля державного корита за рахунок пересічного українця, продовжили збільшувати свої статки. Завдяки прямим зв’язкам із представниками влади вони контролювали майже всю промисловість. Позбутися настільки вкоріненої системи нелегко для будь-якої нації, але Україна доклала величезних зусиль у цьому напрямку. За президента Зеленського посилилися антикорупційні заходи, про що свідчать нещодавні розслідування та арешти високопоставлених урядовців.

Головна антикорупційна структура – САП є яскравим прикладом посилення боротьби з корупцією на всіх рівнях у державному та приватному секторах. Попри те, що САП, як і будь-яка нова організація, має певні недоліки, останнім часом вона успішно розкрила кілька резонансних справ. Із збільшенням фінансування та підтримкою Офісу президента її ефективність лише зростатиме.

Тож я закликаю західні країни – навіть ті, що мають сотні років досвіду роботи з демократичними інституціями, – проявити гідність та свободу від корупції. На мій погляд, Україна як молода демократична держава стала джерелом натхнення для всього світу не лише завдяки героїчній боротьбі за виживання попри неймовірні труднощі, але й залізній рішучості подолати залишки багатолітньої радянської корупції, аби стати найсучаснішою демократією в світі.

Стаття містить авторські погляди, які можуть не збігатися з поглядами редакції Kyiv Post.