Віталій Кім, голова Миколаївської обласної військової адміністрації, є політиком, якого війна зробила популярним. Два роки тому, коли розпочалось повномасштабне вторгнення Росії в Україну, він став улюбленцем українців - підбадьорював своїми щоденними відео в той час, коли росіяни намагалась окупувати Миколаїв та нещадно його обстрілювали.
Під час одного з таких обстрілів російська ракета влучила в будівлю Миколаївської обласної адміністрації. Частина була зруйнована, зокрема, й кабінет самого Кіма.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
З того моменту він поступово зменшував свою медійну присутність, особливо на тлі чуток про можливі президентські амбіції. Але Кім досі залишається в трійці лідерів за рейтингом довіри серед українців – йому довіряють 64% українців.
У розмові з Kyiv Post Віталій Кім розповів про поточну ситуацію в області, боротьбу з російською пропагандою та мобілізацію в Україні.
Зеленський розкритикував реакцію партнерів на війська КНДР у Росії
Розкажіть, яка зараз ситуація в Миколаєві та області? Як часто росіяни здійснюють обстріли?
Під обстріли росіян щодня потрапляють дві громади, які наближені до тимчасово окупованої Кінбурнської коси (територія півострова окупована з березня 2022 р.). Також щодня відбуваються прольоти російських ракет чи дронів через Миколаївську область. Інколи їх тут «приземляють».
Якщо говорити про жертви, то їх набагато менше. Хоча днями були поранені через обстріли.
Тому ситуація набагато краща, ніж була у 2022 році. Але якщо порівнювати з іншими областями, у нас відчувається щоденний терор з боку росіян.
Чи залишається Миколаїв стратегічною ціллю росіян?
Безумовно. Згідно зі стратегічними планами росіян, які ми бачили, у 2022 році вони планували захоплення півдня і відрізання країни від Чорного моря. Та дякуючи нашим Збройним силам, дякуючи, що в нас багато річок в області, реалізація цих планів майже неможлива.
Але загроза залишається?
Звісно, я завжди кажу, що вірогідність зустріти крокодила за рогом 50%: можна зустріти, можна ні. Тому загроза залишається.
Росіянам потрібен час, щоб підготуватися до наступальних дій. Ця підготовка займає великий проміжок часу. Якщо почнуться якісь рухи, ми одразу побачимо це. Наразі такої підготовки ми не бачимо.
Розкажіть, яка ситуація в області з навідниками та зрадниками? Чи багато кожного дня ловлять людей, які передають дані Росії?
За 2023 рік Служба безпеки України затримала 18 людей за статтею про державну зраду. Окрім цього було затримано 59 осіб-колаборантів. Тобто робота в цьому напрямку нарощується.
Якщо поділити кількість цих людей на кількість людей в області, то в нас зрадників дуже мало. А якщо оцінювати, скільки один зрадник чи колаборант може наробити шкоди, то це дуже багато.
Тому робота триває, ми їх тут ловимо. Скажімо так, колаборанти і зрадники не дуже хочуть працювати агентурно у Миколаєві.
Здебільшого, це завербовані, ображені, хворі люди, чи прихильники Радянського Союзу. Тобто вони не розуміють, що роблять. Наприклад, один з них вирішив, що він «агент 007». В нього дуже сумне життя, і він вирішив знайти собі адреналіну. Тепер за те, що погрався в «агента 007», він буде 10-15 років перевиховуватись, бо «агенти 007» бувають лише в кіно.
Наскільки Миколаївська область чутлива до російської пропаганди?
Перше, росіяни масово готуються до дуже масштабної нової хвилі дезінформації. Вона розрахована на кінець березня, на квітень.
Друге, росіяни програли глобальну війну щодо пропаганди. «Руській мір» не спрацював. Тобто, на загал люди кажуть: йдіть зі своїм «руськім міром»...
Тому росіяни змінили тактику, вони почали використовувати питання, які чутливі для українців. І їх закидають через наш медійний простір. Наприклад, звільнення полонених, що держава нічого не робить з цього приводу. Це неправда, держава багато робить, і в нас дуже великі обміни. Ми пояснюємо це, але тема чутлива. Це гра на почуттях наших українців російським ІПСО.
Миколаїв ставиться до цього доволі спокійно. У нас також є великий медійний ресурс – телеграм-канал «Миколаївський Ваньок». Він працює на те, щоб не дати росіянам виграти цю інформаційну війну, скажімо так. Ми тримаємо руку на пульсі.
Але при цьому емоційно, дійсно, ми всі втомилися. І через втому люди починають реагувати на такі речі.
Що зараз відбувається з Миколаївським портом? Чи він взагалі працює і наскільки зруйнований?
Він не працює, а щодо руйнувань не хотів би казати. Я відповім по-іншому: якщо росіян вибити з Кінбурнської коси, то ми готові відкривати порт завтра-післязавтра. Ми готові працювати, інфраструктура в області відновлена на 99%. Але зараз немає безпекової можливості.
Як багато область втрачає через закритий порт?
Приблизно 30-40% економіки регіону було пов'язано з логістикою порту. Тому 30-40% у нас просто не працює. Люди, які втратили роботу тут, переводяться в інші порти. Ми втрачаємо дуже багато: людський потенціал, напрацювання, контракти і багато іншого.
Цього року буде річниця, як росіяни підірвали Каховську ГЕС, залишивши тисячі людей без домівок та створивши велику екологічну небезпеку на півдні України. Наразі Миколаївська область досі потерпає від цієї трагедії?
При підриві Каховської ГЕС постало питання з водою. Миколаїв вже страждав рік через проблеми з водою після російських обстрілів. Тому ми були вже готові. У нас була напрацьована логістика, тому ми за пару місяців ці наслідки ліквідували, забезпечили всіх людей водою.
А що з приводу екології? Як постраждала природа в області?
Найбільше екологія постраждала через військові дії. Тому що вибухівка в собі має кислоти, які під час вибуху шкодять навколишньому середовищу. Це збитки на сотні мільярдів гривень, коли будуть рахувати після війни.
Що стосується підриву Каховської ГЕС, нашій області пощастило. Тому що в зоні її підтоплення не було могильників, складів зі шкідливими речовинами. І тому прямої шкоди не відбулося.
Поговорімо про приємне - відбудову Миколаївської області. Ви неодноразово розповідали, що є вже допомога від партнерів. Деякі країни навіть відкривають офіси в області та налаштовані підтримувати. Розкажіть, як відбувається відновлення? І чи реально область відбудовувати, враховуючи, що бойові дії відбуваються не так далеко?
Ми дійсно відновили близько 30% зруйнованої інфраструктури за допомогою міжнародних партнерів та нашої держави. Наприклад, з 20 зруйнованих мостів 19 вже відбудовані повністю. Люди бачили, що міст зруйновано, підірвано, думали, що це 10 років будуть відновлюватися. Ми відновили деякі за 2-3 місяці.
Заходять міжнародні компанії, які супроводжують міжнародних представників для того, щоб ми могли пропрацьовувати тут бізнес-проєкти, попри те, що йдуть воєнні дії. Але для того, щоб підготувати до старту проєкт, потрібно півтора-два роки. Тому ми цей процес починаємо зараз, бо ми віримо в нашу перемогу найближчим часом.
Ми готуємося до того, щоб відбудовувати не тільки область, а й південь України. Прораховуємо, що для цього треба зробити нам як владі.
Ви більше очікуєте допомогу від внутрішнього бізнесу чи від міжнародних партнерів?
І так, і так. Річ у тому, що міжнародні партнери працюють за своїми програмами, які існують в їхніх державах. Це в основному соціальні проєкти, які допомагають людям, бізнесу, для того, щоб вони могли працювати. Тобто міжнародні партнери будуть допомагати нашим підприємствам відновлювати економіку в своєму регіоні.
Назвіть, будь ласка, з якими країнами зараз найбільш активна співпраця?
У нас співпраця з 20 країнами. Але наші друзі - це, безумовно, Данія. Данія відкрила своє представництво посольства в Миколаєві. Вона дійсно дуже тісно з нами співпрацює. І ми саме з Данією працюємо над майбутньою взаємодією «Європейський Союз та Україна». Щоб ми могли використовувати переваги один одного і в майбутньому відбудовувати нашу область разом із Данією. Щоб усі проєкти були не тільки дотаційні, а й продуктивні.
Чому саме Данія зацікавилася? Чим ви їх так привабили?
Президент Володимир Зеленський запропонував прем'єр-міністру Данії Метте Фредеріксен працювати з Миколаєвом, і вони погодились.
Далі моє особисте завдання - виконувати розпорядження президента. Тому ми працювали, як я вважаю, якісно. Президент це відзначив.
Чи була розмова про те, щоб пропонувати жителям Данії переселятися в Миколаївську область?
Таких розмов не було, але я точно знаю, що переселення не відбувається просто так. На податки данців відбувається відбудова області. Їх треба заохочувати їхати до нас і подивитися, що таке Миколаївщина, що таке Україна. Ми будемо їх тут зустрічати. Тому туристичне питання після війни теж важливе.
Ви вже згадали про Зеленського, який відзначив Миколаївщину як один з найкращих прикладів співпраці з міжнародними партнерами. Розкажіть, у чому ваш секрет?
Ми організували систему, яка дуже відкрита до данців, до місцевої влади, до територіальних громад. Вона прозора, як на долоні.
Додатково, в нас створена велика команда. Це не я тут посміхнувся партнерам, і робота почалась. Велика команда людей, яка щодня має багато телефонних дзвінків, відеодзвінків. Тобто, це робота, яку виконують багато професіоналів.
Ви кажете, що маєте велику команду, яка допомагає налагоджувати відносини з нашими партнерами щодо відбудови Миколаївської області. І це на тлі того, що Україна втратила багато людського потенціалу через війну. То як вам вдалося зберігати велику команду?
Дійсно, це надкритично для нас. Ви розумієте, що для певних сфер після війни буде непросто відновлюватися без потрібної кількості людей.
У нас в області наразі на 100-200 тис. людей менше проживає, ніж до повномасштабного вторгнення. Але все одно у нас проживає майже така сама кількість людей, як і до російського вторгнення за рахунок переселенців з Херсонської області.
Щодо команди. Усі приймали рішення 24 лютого 2022 р. Ми зібралися і говорили, що хто хоче, можете їхати. Але всі вирішили залишитися. Тому після такого складного рішення 24 лютого змінювати це рішення зараз немає сенсу.
У нас область ресурсна така, що ці люди повертаються першочергово не за грошима, а тому, що їм тут подобається. Дуже багато людей повернулося до Миколаєва, до Миколаївської області. І це мотивація правильна, тому що ми тут живемо.
Чи у вас є відповідь на питання, як повертати людей?
Ні, немає цієї відповіді. Треба створювати умови, щоб тут було краще, ніж будь-де. Це важко. І ми обмежені в певних ресурсах. Треба багато працювати. Наша команда буде для цього все робити, створювати умови, робочі місця. Я вважаю, що нам вдасться, і через років п'ять ми зможемо запропонувати якісні робочі місця та правильну регіональну політику.
Минулого року ви казали, що область показала в листопаді дуже хороші результати щодо мобілізації - майже 30 тис. людей було мобілізовано. Ми бачимо, яка зараз ситуація відбувається по всій Україні - дискредитація мобілізаційного процесу, довгий процес голосування за відповідний законопроєкт. Створюється така картинка, ніби ніхто не хоче в Україні воювати. Тим часом у Миколаївській області, з ваших слів, бачимо зовсім іншу ситуацію. Чому?
Багато областей показують хороші результати мобілізації, багато хлопців пішло воювати. Я казав про те, що в нас 34 тис. людей, які пішли добровольцями. Тому що нам тут трохи ближче бойові дії, сильніше болить, і ми бачимо, що це треба робити.
Але при цьому є люди, які кажуть: так, це потрібно; хто це буде робити, якщо не я? А є люди, які кажуть, що нехай хтось робить, але не я, я ж трохи кращий, ніж інші, чому я буду воювати?
Усі хочуть, щоб це закінчилось, ніхто не вмирав. Але коли немає вибору, і треба робити, тоді люди вже відкриваються насправді. Коли доведеться приймати складне рішення. Я пишаюся миколаївцями за те, що вони ставляться до захисту країни відповідально.
Досить часто у соцмережах з’являються дописи, де критикують владу за провальну комунікацію з українцями щодо мобілізації. Ви погоджуєтеся з цим твердженням?
Дивіться, не можна щось зробити ідеально, завжди можна зробити краще. Я погоджуюся з тим, що можна зробити краще щодо комунікації та взаємодії щодо мобілізації. Але при цьому треба розуміти, що з тої сторони ворог, який розгойдує суспільні настрої. Тому, на жаль, ми все одно реагуємо на подразники, які закидує нам Росія.
На початку війни ми були всі єдині в нашому пориві. Але втомлюються всі. Хлопцям на передовій потрібна заміна, їм треба відпочивати. Вони виїжджають за кордон із сім'єю, А вже через два тижні хочуть назад, бо відпочили. Ось так це має відбуватись.
Людині треба перезавантажуватися для того, щоб знайти сили і працювати далі. Саме для цього повинна бути мобілізація.
У 2022-му році вас дуже часто називали наступником Зеленського, наступним президентом України. Як ви ставились до таких заяв, і які у вас думки зараз?
Ніколи не було таких планів і амбіцій. Багато хто мене знає, каже, що я з Миколаївської області не поїду, і буду тут працювати.
Коли війна закінчиться, що ви зробите на наступний день?
Я б із сім’єю поїхав відпочити на місяць, але через два тижні кричав би, що хочу повернутися назад.
Тобто за ці два роки ви майже не відпочивали?
Відпочивав. Є вихідні, є зустрічі з друзями. Але так, щоб я відволікся від роботи, не було такого.
А як ви розслабляєтесь?
Іншими справами. Ось зараз з вами спілкуюся і розслабляюся.
За чим ви найбільше сумуєте, що було у довоєнному житті?
За спокоєм. Все одно все, що відбувається, воно впливає на нашу нервову систему. І тому люди змінюються, по-іншому ставляться до всіх питань. У людей змінилися пріоритети, цінності.
Коли ми переможемо, люди по-іншому будуть ставитися до свого життя. Наше покоління буде розуміти, що таке війна.
