Як спілкуватися з військовими: 5 порад

Люди, що пройшли через бойові дії, змінюються назавжди, вони вже ніколи не будуть такими, як раніше. Тому майже щоразу перед нами постає питання: як правильно спілкуватися з військовими, які пройшли через горнило війни чи воюють зараз? Що говорити, щоб висловити свою подяку та підтримку? Як почати розмову?

Спробуємо розібратися, на які моменти варто звернути увагу в спілкуванні з військовими. Це допоможе вам краще їх зрозуміти й налагодити спілкування.

1. Спочатку питайте

Часто люди хочуть допомогти або дати пораду, не запитуючи дозволу, бо думають, що так буде краще. Проте іноді ми можемо помилятися, коли думаємо, що знаємо, як краще для інших, і нав'язувати їм свою допомогу або думку. Це може призвести до негативних наслідків. Адже не весь наш досвід обов’язково може бути корисним іншим людям. Замість того, щоб нав'язувати свою думку, краще запитати людину, чи дійсно їй потрібна допомога.

Наприклад, ви зустріли військового в кафе і хочете пригостити його кавою, але спочатку спитайте, чи можете ви це зробити, чи буде це йому приємно. З вашого боку ви хочете віддячити йому хоч кавою, але з його - це може розцінюватися як жалість. Можна сказати так: «Добрий день, я хотів би вам подякувати за вашу службу. Чи можу я пригостити вас кавою?» або «Дякую вам за те, що ви захищаєте нашу країну. Чи можу я вам чимось допомогти?». Головне бути щирим у своїх діях і поважати тих, хто служить.

2. Емоційна стабільність

Коли люди бачать військового, вони можуть бути надмірно емоційними, особливо якщо це рідна людина. Радість від зустрічі може вилитися в сльози, гучні крики або навіть ступор. Звичайно, емоційна реакція на зустріч із близькою людиною - це нормально. Проте надмірний вияв емоцій може ускладнити спілкування. Військові, які не звикли до таких бурхливих проявів радості, можуть розцінювати їх як сигнал тривоги. Так само вони можуть просто не знати, як правильно реагувати на такі емоції. 

Наприклад, якщо ви плачете від радості, то можна сказати: "Не хвилюйся, це просто сльози радості." Якщо ви не знаєте, що сказати, то так і кажіть: "Я в шоці, я не знаю, що казати. Я так рада тебе бачити." Пояснення ваших емоцій дасть змогу військовому краще почуватися та розуміти, що відбувається.

Так само це стосується й ваших дій та жестів. Не варто підкрадатися до військового зі спини або надмірно жестикулювати. Військові постійно перебувають у стані готовності, тому можуть неадекватно реагувати на такі дії. Наприклад, різкий звук або несподіваний рух можуть призвести до того, що він (вона) мимоволі відреагує, як на загрозу.

Військові звикли до злагодженості. Фото: vikna.if.ua

3. Уникати тригерних тем

Люди часто цікавляться подробицями життя військових на передовій. Можуть почати розпитувати про місії та завдання, дислокацію чи побратимів. Проте важливо пам'ятати, що військові не завжди можуть розповісти вам про все, що вас цікавить. Надмірні розпитування можуть насторожити людину й змінити її ставлення до вас. Багато запитань про війну, про роль у ній цього військового та його побратимів можуть знову травмувати його. Можливо, він не хоче згадувати певні події, або емоційно йому важко і він досі не пережив їх.

Наприклад, не варто запитувати: «Чи ти вбивав кого?», «А скількох ти вбив?», «А чого ти взагалі пішов на війну?», «А тобі було страшно?», «А де ви зараз?», «А що плануєте робити на фронті?», «А коли контрнаступ?», «А коли перемога?» тощо. Такі запитання можуть бути травматичними для військових, адже вони змушують їх знову переживати складні емоції. І на певні запитання військові не можуть дати відповідь, адже це військова таємниця, та й самі вони можуть не знати певних подробиць.

Так само важливо уникати тем політики, провини, справедливості та інших, які можуть викликати бурхливу реакцію чи спровокувати негативні дії. Наприклад, не варто розпитувати про те, чи вважає військовий себе винним у загибелі побратимів, або про те, коли буде перемога. Деякі теми можуть бути для них дуже болючими, тому важливо бути уважними до їхніх почуттів. Перед тим, як щось спитати, подумайте, чи доречне це запитання та чи дійсно вам потрібна ця інформація.

Фото: Вечірній Київ.

4. Вислухати

Військові вміють говорити, іноді їм просто потрібно, щоб їх вислухали. Вони самі можуть поділитися певною інформацією, розуміючи, що можна казати, а що ні. Часто ми завалюємо їх запитаннями, забуваючи просто слухати. Замість того, щоб ставити запитання, дайте людині можливість розповісти те, що вона хоче і може. Іноді необхідно бути активним слухачем, а іноді просто посидіти в тиші. Необхідно дати час, щоб він звик до вас і зміг розкритися.

5. Конкретика 

Військові, які повернулися з фронту, звикли жити за чітким розпорядком і виконувати накази. Їм подобається конкретика та певна передбачуваність. Там, на фронті, командир віддавав накази, і вони їх виконували. Це давало їм відчуття безпеки та контролю над ситуацією. Повертаючись додому, вони часто переносять цю модель поведінки на свої стосунки з близькими. Іноді можна пояснити, що ви не звикли жити за наказом, і що у вашому житті, можливо, багато чого змінилося. Проте важливо дотримуватися своїх обіцянок: якщо ви домовилися про зустріч – прийдіть вчасно, якщо ви щось пообіцяли – виконайте. Дотримуйтесь свого слова. Будьте чіткими та конкретними. Це допоможе людині звикнути до мирного життя і знову відчути себе впевнено.

Бої за Бахмут. Фото: Голос України.

Завжди пам'ятайте, що військовий – це така ж людина, як і ви, з такими ж потребами та почуттями. У них також є свої кордони, до яких потрібно ставитися з повагою. Необхідно знайти підхід до спілкування з військовими, адже вони відчувають і щирість, і нещирість. Не існує універсальної схеми діалогу, але завжди необхідно пам'ятати про повагу, людяність і підтримку. Там, на фронті, у них був інший темп і умови життя, постійні обстріли та бойові дії. Те, що допомагало їм вижити там, тут може просто бути неефективним або навіть заважати. Щире спілкування та пояснення своїх почуттів та емоцій допоможе швидше налагодити контакт. Ми не повинні жаліти військових, ми маємо їх поважати за їхню мужність і самовідданість. Найкраща підтримка – це щире спілкування, повага, розуміння та допомога, якщо вона потрібна.