23 жовтня міністр оборони Росії Сергій Шойгу провів телефонні розмови з колегами з Франції, Великої Британії, США та Туреччини.
Він заявив чотирьом державам-членам НАТО, які мають власну ядерну зброю або розміщують ядерну зброю, що належить США, і відкрито підтримують Київ з початку повномасштабної війни, що Україна «планує застосувати брудну бомбу на своїй території, щоб згодом звинуватити Росію».
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Шойгу не навів жодних доказів, натомість висловив загальну стурбованість.
У відповідь президент Володимир Зеленський заявив, що звинувачення з боку Росії – це відображення того, що хоче зробити Москва.
«Якщо Росія телефонує і каже, що Україна нібито щось готує, це означає одне: Росія все це вже підготувала», – зазначив він.
Для забезпечення повної прозорості Київ запросив представників Міжнародного агентства з атомної енергії на об’єкти в Україні, де нібито розробляють цю бомбу.
Тим часом США, Франція та Велика Британія виступили із заявою про те, що «вони чітко дали зрозуміти, що відкидають відверто брехливі звинувачення Росії щодо можливого використання Україною брудної бомби на власній території».
«Світ розглядатиме будь-яку спробу використати це звинувачення як привід для ескалації. Ми також відкидаємо будь-яку підставу для ескалації з боку Росії», – йдеться в заяві.
Крім того, уряди країн додали, що «міністри закордонних справ також обговорили спільну рішучість продовжити підтримку України та українського народу у галузі безпеки, економічну та гуманітарну допомогу в умовах жорстокої війни, розв’язаної Путіним».
Однак Туреччина обмежилася обговоренням припинення вогню та необхідності бути «уважними та обережними».
Загадкові мотиви
Рішення Москви звернутися до США та Великої Британії, відносини з якими у Кремля найбільш зіпсовані, – зокрема через те, що росіяни постійно та відкрито просувають наратив про «злих англосаксів», яких потрібно перетворити на «ядерний попіл», – викликає здивування, особливо враховуючи фактичну відсутність таких контактів і той факт, що Вашингтон та Лондон прямо називають російські заяви брехнею.
Незважаючи на те, що Шойгу та міністр оборони США Ллойд Остін провели кілька переговорів з початку війни, а Москва підтримувала відносини з Францією та Туреччиною, Кремль ігнорував офіційний Лондон. Тож вчорашня розмова Шойгу з головою оборонного відомства Великої Британії Беном Воллесом фактично була першою.
Не дивно, що Шойгу не надав жодних доказів своїх тверджень, але той факт, що він вирішив зателефонувати країнам-членам НАТО, а не, наприклад, зробити публічну заяву, викликає незліченну кількість запитань.
Спроба використати цю ситуацію як привід для застосування ядерної зброї видається малоймовірною, оскільки це спровокує відповідну реакцію, про що Росію неодноразово попереджав Захід, – адже США може втратити терпіння через постійні погрози Росії ядерною зброєю.
Ймовірне використання Росією брудної бомби зумовить дуже сумнівні переваги на полі бою, якщо такі є, і, вірогідно, призведе лише до нових санкцій та ізоляції. Ця тема вже спонукала Францію, США та Велику Британію обговорити, як вони продовжуватимуть підтримувати Україну.
Створення ілюзії, нібито Україна буде винна у передбачуваному застосуванні цієї брудної бомби – якщо Росія розгортатиме цей сценарій – з погляду її авторитарних партнерів у південній частині світу також матиме сумнівні переваги, оскільки може підірвати їхній проросійський нейтралітет.
Незважаючи на переконання Москви, що вона має вплив у цих регіонах – а нещодавнє голосування в ООН щодо засудження фальшивої анексії українських територій показує, що вона не має такої підтримки, як хотілося б – економічні вигоди, які ці країни, ймовірно, отримають, допомагаючи Росії обходити санкції, не зможуть затьмарити неприпустимість ядерних погроз Росії. Попри те, що Москва видає бажане за дійсне, ці країни підтримують Кремль переважно заради своїх економічних інтересів, насправді усвідомлюючи, хто є головним винуватцем війни.
Коментуючи мотиви заяв Шойгу, в Інституті вивчення війни вважають, що головна мета – не застосувати бомбу, а «максимально збити з пантелику». З цією думкою погоджується ексголова Генштабу Великої Британії, генерал Річард Даннатт (Richard Dannatt).
Однак схильність Москви до інтриг та постійне бажання, щоб її слухали та про неї говорили, могли б зіграти більш значущу роль у цій історії.
Повномасштабна війна розкрила жалюгідний стан російської армії та її нібито найсучаснішого озброєння, що значно поступається західним аналогам. Ілюзія, що вони нібито володіють інформацією, доступ до якої не мають США та інші держави, підживлює їхнє егоїстичне уявлення про власну значущість. Це також знаходить відгук у внутрішньої аудиторії, якій притаманне подвійне сприйняття – російська армія програє, але держава все ще «дуже сильна» і «спроможна конкурувати».
Для Шойгу, чия репутація як у Росії, так і за її межами сильно постраждала внаслідок серйозних воєнних невдач, ця ілюзія є ключовою, оскільки стає все більш очевидним, що шанси Росії утримати єдиний її великий здобуток у війні – місто Херсон на півдні України – мізерні.
Російські Telegram-канали вже готують свою аудиторію до повідомлень про втрату Херсона, хоча нещодавно заявляли, що українська армія ніколи не зможе його звільнити. За таких умов воєнні поразки Росії вимагатимуть певної реакції, аби заспокоїти суспільство.
Оскільки прессекретар Кремля Дмитро Пєсков продовжує наполягати на тому, що «загроза застосування брудної бомби існує», і звинувачує Захід у недовірі до Росії, схоже на те, що Москва поки що воліє триматися своєї брехні.
Те, яким чином діятиме Росія, залежить від того, наскільки вона готова ізолювати себе, залишаючись зі своєю маргінальною групою підтримки – Північною Кореєю, Сирією, Нікарагуа та Білоруссю.
Оригінал англійською тут
