Чарівна бандура: як українка підкорила Ірландію та назбирала коштів для ЗСУ

Галина, уродженка села Молодятин, що на Івано-Франківщині, змушена була виїхати зі своєю донькою з України через війну. Втім, це не завадило їй співати українські пісні за кордоном. Бандура, любов до української музики та неймовірний талант допомагає Галині в Ірландії не лише відвести душу у тяжкі хвилини, але й збирати кошти на допомогу ЗСУ.

Коли почалась війна, Галина з донькою Йорданою спочатку не думали виїжджати з країни, адже сподівались, що захід України буде відносно безпечним місцем. Втім, тривога і непевність зростала, і наприкінці березня Галина дослухалась до пропозиції своєї знайомої, яка мешкає в ірландському місті Вотерфорд, на час війни переїхати з дочкою до Ірландії.
За декілька днів Галині допомогли знайти житло, і з квітня мати та донька оселились в місті Трамор у Джулії, ірландки, яка люб’язно прийняла їх.

“Виїжджали тільки з рюкзаками, лише з найнеобхіднішим. Навіть не брали засоби гігієни, а бандуру, звісно, також лишили вдома”, – розповідає переселенка.

Як музикант та вчитель за класом бандури у музичній школі з 20-річним стажем, Галина бажала знову грати та викладати. За два тижні після прибуття до Ірландії жінка випадково отримала бажаний інструмент: знайома українка, що також проживала у Вотерфорді, віддала свою бандуру Галині. Вона не вагаючись повернулась до музики. А 24 квітня Галина вже вийшла на вулиці Трамора з бандурою, щоб під її акомпанемент співати українських пісень.

Бандура — диво для ірландців

“Спілкуючись з місцевими, я зрозуміла, що вони сприймають нас як не дуже заможну націю. Натомість я хотіла показати ірландцям, що в нас, українців, є гарний інструмент, таланти, а люди, які приїхали сюди через війну – насправді творчі, комунікабельні”, – згадує Галина.

Відколи вона пішла за покликом серця і почала грати та співати на вулицях, музикантка отримала багато схвальних відгуків від пересічних ірландців. Популярність її наразі неймовірна. Галина каже, ірландці цікавляться нашим традиційним інструментом, його звучанням. Слухаючи пісні українки, вони захоплено вигукують: “Beautiful!” Ірландцям дуже сподобались наші веселі пісні, наприклад, ‘Марічка-Чічка’, ‘Ой, чорна я си чорна’, ‘Била мене мати’. Бо вони люблять запальну музику. У них самих музика переважно жвава.

Взагалі ірландців дуже здивувала українська бандура. На відміну від арфи — ірландського народного інструменту, яка є діатонічною (тон), наша бандура – хроматична (півтон). Ірландців дивує, що наша бандура може створювати дуже різноманітне звучання. “Через це ірландці підходять близько і намагаються дізнатись, звідки ж то в бандурі йде такий звук. Вони думають, що там щось заховане. Справді – наша бандура, як і наш народ – це своєрідне чудо!” – розповідає Галина.

Допомога ЗСУ

Українці, які вже давно живуть в Ірландії, з перших днів війни активно почали підтримувати українців-біженців. “Вони прийняли нас дуже добре: згуртувалися, відкрили гуманітарні магазини, допомагали з їжею або одягом”, – ділиться Галина.

Також діаспора організовувала благодійні концерти для збору допомогу українським військовим. У них брала участь і Галина.

“У нас з дівчатами, які тут проживають, створився місцевий ансамбль “Українські Смарагди” (“Ukrainian Emeralds”). З ними ми співали на вулицях Трамора та Вотерфорду. На кошти, які ми назбирали під час співу, вже придбано і надіслано в Україну два автомобілі для однієї військової бригади. Одного дня ми виступали в покер-клубі в Траморі та назбирали 890 євро на наступний автомобіль для фронту”, – розповідає музикантка.

14 серпня у церкві Saint Patrick’s Gateway у Вотерфорді був організований захід, під час якого учасники зібрали кошти на третє авто для ЗСУ, співаючи українських народних пісень, читаючи вірші, а також створивши невеличкий ярмарок саморобних смаколиків. Галина грала на бандурі та співала дуетом з донькою Йорданою.

Чари української бандури

“Коли ти виконуєш “Ще не вмерла України” або ж “Ой у лузі червона калина”, звук бандури одразу ж настільки гармонійно зливається з нашими жіночими голосами, що втішені перехожі мимоволі спиняються. Таке часто буває, і хоча ірландці не розуміють, про що ми співаємо, вони слухають, як зачаровані. Музика нашого народу усюди з нами, бо ми співаємо усі. У нас немає таких, що не співають, бо в нашої нації співає душа”, – захоплено каже бандуристка.

Галина з Йорданою прожили в Ірландії чотири місяці та 17 серпня повернулися в Україну.