У Білорусі, яка вже багато років перебуває під владою диктатора Лукашенка, кілька військових вищої ланки нещодавно заявили, що війська України та деяких країн НАТО накопичуються поблизу білоруського кордону. Ці заяви перервали мовчанку, яку офіційний Мінськ тримав майже рік.
Kyiv Post вирушив до україно-білоруського кордону в Чернігівській області, аби з’ясувати, якою нині є ситуація у прикордонні.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Значення лукашенківської Білорусі – головного союзника Путіна – останнім часом дещо зменшилось, особливо на тлі зближення РФ із Китаєм та нарощування постачань зброї до Росії з Північної Кореї. Втім, не слід забувати, що саме Білорусь протягом останніх десятиліть є головною військовою союзницею Росії, яка надала Москві свою територію, зокрема, для вторгнення на Київщину навесні 2022 року – без сприяння Білорусі не було б ані наступу росіян на Київ, ані руйнувань в Ірпіні, ані Бучанської різанини.
Багато чого тут залишилося незмінним із весни 2022-го. Цей міст, який довгий час був символом комунікації між двома державами, підірвали рано вранці 24 лютого 2022 року – до війни його щодня перетинали до кількох тисяч білорусів.
Ми стоїмо на ньому, дивлячись у бік Білорусі. Прикордонники розповідають, як вони завадили наступу росіян на Чернігів із заходу.
«У нас 100% ділянки державного кордону зараз заміновано, також починаючи з квітня 2022 року створюються інженерно-фортифікаційні споруди, протитанкові й протитранспортні рови, мінно-вибухові загородження, пастки, лісові завали», - розповідає Олег, офіцер Державної прикордонної служби України.
Ось такі споруди зводять силами прикордонників. Виключно оборонні.
Замінована територія, протитанковий рів, загородження з колючого дроту, а також секретні позиції на місцевості. Прикордонники кажуть: білоруси, такі близькі до українців мовно та культурно, їх дуже розчарували тим, що дали росіянам окупувати свою країну й використати її як плацдарм для нападу на Україну. Тепер їм соромно дивитися в очі українським прикордонникам.
«По той бік ми періодично спостерігаємо прикордонників Республіки Білорусь, які здійснюють патрулювання з використанням катерів, піші патрулювання, ми спостерігаємо також у них фортифікаційні облаштування, не в таких масштабах, як у нас. Коли вони бачать, що ми бачимо їх, вони намагаються з поля зору зникати», - каже Олег.
Зараз тут настільки тихо, що можна без каски вийти на берег Дніпра – річки, що розділяє дві країни – ось знак державного кордону, а на тому березі вже Білорусь.
Місцеві кажуть – російське вторгнення завдало прикордонним селам величезної шкоди.
«Родичі в кого там були, зі слів наших людей, вони перестали з ними спілкуватись. Тому що з того боку просто не розуміють, що тут відбувається. Колись були друзями, через річку човнами плавали, через міст їздили, по ягоди, в магазини – вони до нас, ми до них, тепер це все зупинилося», - каже голова Дніпровського старостинського округу Михайло-Коцюбинської громади Чернігівської області Валентина Деркач.
Втім, незважаючи ні на що, місцеві мешканці, користуючись затишшям, продовжують жити звичним життям. І сподіваються, що з Білорусі нападу не буде.
«Може Батька не такий дурень, як той маразматик (Путін). Та які там контакти, про що ви кажете? Там же прикордонники не такі, як в нас, розбиратися ніхто не буде, одразу розстріляють», - каже місцевий мешканець Микола.
Прикордонники також кажуть, що поки що на тому березі не спостерігається ані білоруської, ані російської військової активності.
« Станом на сьогоднішній день жодних угруповань військових та жодних підготовчих робіт масштабних нами не фіксується . Ми спостерігаємо за ними, вони за нами, провокацій станом на зараз немає», - каже Олег.
І поки з обох боків спостерігається затишшя, з боку Білорусі не летять ракети на Україну, а Україна, своєю чергою, не завдає ударів по білоруських нафтопереробних заводах, як це вона робить із російськими НПЗ. В чому причина такої взаємної напруженої нейтральності? Білоруський опозиційний політик Тетяна Мартинова пояснює: для Лукашенка, режим якого дуже нестабільний, вигідно тримати статус-кво й не йти назустріч усім забаганкам Путіна, особливо після того, як білоруські військові побачили, яких втрат зазнає російська армія в Україні.
« Все вкладається у логіку Лукашенка. 24 лютого 22 року в нас полетіли ракети з боку Білорусі. Чи була у нас нагода, щоб полетіло назад? Ні. І він це знав. А зараз є - і він це знає. Білоруський силовий блок може воювати лише з мирними людьми, але не тоді, коли навпаки, проти нього теж людина з вогнепальною зброєю. І Лукашенко знає, які настрої в армії. Він знає, що якщо він кине її у війну, це буде останній день його влади», - говорить Мартинова.
Україна також намагається не чіпати притихлого російського союзника, аби не відкрити ще один фронт. Адже кордон України з Білоруссю – це більше 1000 кілометрів.
«Лінія фронту на півночі для України – це дуже велике обтяження. І набагато більша проблема. Україна та її влада вчиняє мудро», - каже Мартинова.
На сьогодні на україно-білоруському прикордонні хоча й затишшя, але напружене. Багато територій тут заміновані, гуляти ними та збирати гриби заборонено, і це дуже засмучує місцевих мешканців
«На психологічний стан людей це все дуже впливає. Люди стали більш замкнуті, дуже переживають», - каже староста Валентина Деркач.
