Життя в країні, охопленій війною, супроводжується серйозними психологічними проблемами, але тепер ми з чоловіком емоційно навіть ближчі одне до одного, ніж раніше.

Трагічні події останніх двох із половиною років стали б випробуванням для будь-якого шлюбу: безпрецедентно жорстока війна, рішення про те, втікати тобі від війни чи залишатися вдома, від якого залежить, житимеш ти або загинеш, і згуртована раніше сім’я, якій тепер доводиться жити розділено.

Advertisement

Додайте до цього дуже непрості обов’язки президента та першої леді країни, на яку напала сусідня, значно більша й сильніша держава, і ви зрозумієте, що з початком війни шлюб Володимира та Олени Зеленських міг опинитися під серйозною загрозою.

Однак перша леді України пояснила мені під час інтерв'ю, що насправді все було зовсім не так.

Під час ексклюзивного інтерв’ю в Офісі президента в центрі Києва Олена Зеленська розповіла мені, що війна зробила їхній із Володимиром 20-річний шлюб ще міцнішим, ніж раніше.

«Я думаю, що ми стали ще ближчими тому, що ми підтримали одне одного саме в тому, в чому кожен із нас потребував підтримки. Думаю, що я ніколи не підводила його, а він ніколи не підводив мене, — сказала вона. — Ми бачимося не так часто, як нам хотілося б, тому кожна зустріч — це радість для нас. Ми ніколи не втомлюємося одне від одного, ми ніколи не набридаємо одне одному. І це також зміцнює сім’ю».

Advertisement

З початку війни перша леді України та їхні з Володимиром діти – 20-річна донька Олександра та 11-річний син Кирило – змушені жити окремо від президента.

Зараз вони можуть бачитись частіше, ніж на початку війни, але сімейне життя все ще пов'язане з певними труднощами, як і життя усіх сімей в охопленій війною країні.

Зеленська пояснила: «Це ненормальне життя для будь-якої людини — життя в країні, у якій точиться війна. Це постійне психологічне навантаження і тиск. Я сподіваюся, що коли після нашої перемоги цей тиск припиниться і ми повернемося до нормального життя, наше психічне здоров'я відновиться, й далі все у нас буде добре. Але я відчуваю, що зараз ми з чоловіком як ніколи близькі емоційно. І ми дуже добре розуміємо одне одного. Насправді це дуже важливо — поважати своїх рідних і близьких».

Advertisement

«Я впевнена, що однієї лише любові недостатньо. І я щаслива, що можу поважати свого чоловіка, тому що мені було б дуже важко залишатися з ним, навіть дуже кохаючи його, якби я не була впевнена в його чесності».

За кілька годин після початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року, коли російські ДРГ проривалися до української столиці, уряд США запропонував Зеленському вивезти його з Києва. Тоді він роздратовано відповів: «Мені потрібна зброя, а не таксі».

Advertisement

Перша леді, одягнена в стильний брючний костюм із чорним поясом, своїм м'яким голосом говорить: «Я можу відверто сказати: так, я пишаюся ним».

«Але для мене у цьому не було жодної несподіванки. Це був ще один доказ того, що я обрала правильну людину. У найстрашніші дні, тижні та місяці на початку війни я ні на мить не сумнівалася у тому, що він поводитиметься саме так. Але ще більше я пишаюся його стійкістю. Це довготривалий марафон».

Вона пояснила: «Можна проявити мужність один раз – іноді це може бути випадковістю. Але коли ви маєте постійно докладати максимум зусиль для досягнення спільної мети, це вимагає чогось більшого. Він справляється із цим, і я молюся, щоб він не втратив свою мужність і силу, тому що він нам потрібен таким, яким він є – сильним і непохитним».

Advertisement

Її гордість за свого чоловіка поєднується з турботою про його безпеку та безпеку сім’ї загалом.

Відомо, що росіяни готували кілька замахів на президента Зеленського.

«Я дуже сподіваюся, що все, що можна зробити для його безпеки, робиться, як і для безпеки нашої сім’ї… Я не хочу думати про погані речі. Я боюся про це думати», — сказала перша леді, яка, попри свою непогану англійську, воліла відповідати на мої запитання українською.

Так само, як пані Зеленська не може приховати свого щирого захоплення своїм чоловіком, вона не може приховати й своєї ненависті до Владіміра Путіна, який руками своєї армії чинить масові вбивства, руйнування та хаос у другій за величиною країні Європи.

Advertisement

Україна не оприлюднює дані про свої військові втрати, але відомо, що з початку війни загинули десятки тисяч українських військовослужбовців і мирних жителів.

Перша леді говорить про Путіна: «Більшість наших людей вже давно взагалі не вважають його людиною. Це якийсь монстр, який править країною».

Звірства, які коять росіяни в Україні, здаються нескінченними: минулого місяця російська ракета поцілила у дитячу лікарню в центрі Києва, убивши двох людей і поранивши ще 300, більшість із яких — діти.

Того ж дня щонайменше 46 українців, зокрема 33 киян, загинули по всій Україні внаслідок кількох ракетних і дронових атак.

«Хто ця людина, цей офіцер російської армії, який натиснув кнопку, знаючи, що запускає ракету по дитячій лікарні? І це 100 %, що він знав, куди саме запускає ракету. Це доведено, — говорить у розпачі перша леді.

Як і її чоловік та українські військові, вона рішучє відкидає мирну угоду, за якою Україна мала би поступитися Росії майже 20% своєї території. Зеленська пояснює, що це стало би зрадою всіх тих, хто загинув за Україну за два з половиною роки війни.

Вона також впевнена, що тимчасове перемир'я із припиненням вогню лише дасть Росії можливість перегрупувати свої сили, відновити військові ресурси і потім атакувати Україну із подвоєною силою. Перша леди пояснює: «У казках багатьох народів фігурує дракон, якому щороку згодовують дівчину, сподіваючись, що чудовисько таким чином вдасться задобрити й воно не спопелить місто. Але як довго ми будемо вигодовувати дракона? Хтось повинен це зупинити».

Я запитав, чи розглядає вона сценарій російської перемоги та ймовірні її наслідки? Зеленська відповіла, що намагається не думати про такий сценарій, і додала: «Я дуже сподіваюся, що цього не станеться. Я не можу з упевненістю сказати, що цього не станеться, але це стало би катастрофою не лише для України, а й для усього демократичного світу».

Перша леді наполягає на тому, що після перемоги України і встановлення миру її країна та міжнародне співтовариство повинні притягнути до відповідальності Росію та її військовослужбовців за воєнні злочини проти українців, зокрема тих, хто чинив зґвалтування, а також злочини проти дітей та людей похилого віку.

«Жертви вимагають відновлення справедливості», — твердо говорить вона.

Пані Зеленська зазначила, що різні етапи війни пов'язані з різними викликами: «Кожна людина втомлюється, кожна намагається зберегти надію в серці – а це вимагає значних зусиль».

Я дізнався, що як і я – автор семи книг про хоробрість  – перша леді України захоплюється мужністю військовослужбовців ЗСУ та цивільних громадян своєї країни.

Вона подякувала мені за те, що я розповідаю про мужність українців у своїх статтях, додавши: «Мені буває боляче, коли я дізнаюся про історії наших воїнів, особливо тих, хто загинув на самому початку війни. Це боляче, тому що це були найсміливіші – ті, хто пішов захищати нашу країну в перші дні війни. Ці люди почули заклик Батьківщини, у них було щире бажання захистити свою країну від ворога. На жаль, багатьох із них уже немає з нами. У цій війні ми втрачаємо найкращих».

Я розповів першій леді, що за останні два роки я брав інтерв’ю у багатьох українських жінок – від жінки-снайпера до волонтерки, яка постачає все необхідне героїчним бійцям на фронт, аби підтримати їх.

Вона відповіла: «Військова служба для українських жінок не є обов’язковою, і всі ті жінки, які взяли до рук зброю, зокрема й снайперські гвинтівки, зробили свідомий вибір. Це неймовірно сміливо та надихаюче».

Олена додала, що навіть у хвилини найбільшої втоми важливість її роботи надихає її продовжувати працювати: «Звичайно, у кожного з нас бувають моменти втоми, коли зранку важко починати все спочатку. І в такі моменти я маю сили продовжувати працювати, адже знаю, що є  важливі речі, які я повинна зробити. Є різні люди. Одні народжують ідеї, інші – розробляють відповідні процеси та планують, ще хтось ідею втілює в життя. Думаю, я належу до перших – я сповнена ідей».

Зеленська розповіла, що її зворушило те, як швидко й рішуче Велика Британія підтримала Україну: «Коли я відвідую Велику Британію, я відчуваю, наскільки сильною є підтримка британського народу на всіх рівнях – від королівської родини до звичайних громадян, яких я зустрічаю щоразу, коли буваю там».

Щодо мого припущення, що Дональд Трамп у разі переобрання президентом США може скоротити обсяг допомоги Україні, перша леді сказала: «Сподіваюся, що це лише спекуляції. Вибори у США – це те, що дійсно сильно впливає на більшість країн, особливо тих, які, як наша країна, розраховує на їхню підтримку».

Я був зворушений, коли вона назвала мене «великим другом України».

З початку повномасштабної війни я приїзджав до України вісім разів, зокрема, кілька разів побував на лінії фронту.

Через мої численні газетні статті на підтримку України, на початку цього року я потрапив до списку осіб, проти яких РФ запровадила персональні санкції.

Як і всі перші леді (чи перші джентльмени), Зеленська свого часу постала перед непростим вибором: або обрати тихе приватне життя поза суспільною увагою, або відігравати власну публічну роль.

Вона обрала останнє. І, звісно, ​​її обов'язки в рамках цієї ролі значно розширилися з початком війни.

За кілька місяців після цього вона заснувала Фонд Олени Зеленської — благодійну організацію, яка зібрала мільйони доларів на гуманітарну допомогу, освіту та охорону здоров’я.

Кілька проєктів фонду опікуються безпекою дітей, фінансуючи облаштування укриттів у школах і місць, де діти можуть навчатися поза шкільними стінами, а також відновлення зруйнованих будинків, лікарень тощо.

Перша леді розповіла: «Коли розпочалася війна, я зрозуміла, що через мої контакти, мої поїздки за кордон, те, що я можу спілкуватися з великою кількістю людей за межами нашої країни, я зможу спрямувати все це на допомогу українцям всередині країни».

Те, що її фонд так багато робить саме для дітей, не випадково. «Думаю, кожна свідома доросла людина розуміє, що діти – це найбільш незахищена категорія людей, які страждають від війни. Вони найменш захищені. І коли ти бачиш, як вони страждають, це розриває твоє серце», – говорить вона.

«Ми у боргу перед ними, тому що нам не вдалося зберегти мир у нашій країні. Як дорослі, ми маємо обов’язки перед ними, тому що вони не мають стартових можливостей, які мають їхні однолітки за кордоном. У них немає нормального дитинства. Тож зробити щось для того, щоб їхнє дитинство стало хоча б трішки кращим – нормальне бажання кожного дорослого. І те, що я сама мати, думаю, лише посилює все це».

Наступного місяця пані Зеленська проведе у Києві четвертий «Саміт перших леді та джентльменів», присвячений безпеці дітей.

Зеленська була гідно відзначена за свою благодійну та іншу діяльність – вона потрапила до списку 100 найвпливовіших людей світу 2023 року за версією журналу Time, де її назвали «воїном, що б'ється за українців».

Вона дещо скептично висловилася щодо того, що її можна вважати зразком для наслідування, але додала: «Я дуже сподіваюся, що моя діяльність, моя поведінка надихнуть когось, дадуть комусь надію».

Попри усі негаразди війни, перша леді зберігає почуття гумору. Я розповів їй, що якось журналіст запитав у її чоловіка, що би він найбільше хотів зробити одразу після перемоги, і той відповів: «Зловити коропа на Дніпрі». Я запитав Зеленську, чи є у неї подібні бажання.

«Це дуже цікава історія — про коропа. Дозвольте прокоментувати це так: я ненавиджу чистити рибу. У моїй сім’ї така традиція, що рибу чистить і смажить той, хто її зловив. Але тепер, коли Володимир спіймає коропа, я обіцяю власноруч почистити і приготувати цю рибу, тому що це означатиме, що ми здобули перемогу. А я поки відберу найкращі рецепти приготування коропа!»

Насамкінець я запитав пані Зеленську, чи іноді її життя не видається їй певним чином сюрреалістичним. Лише кілька років тому її чоловік був актором, а вона його сценаристкою. Тепер вона перша леді країни, яка бореться за своє виживання.

«Ну, ніхто ніколи не планував, що ми з чоловіком опинимося в такій ситуації, тим більше під час війни. Я ніколи не думала, що колись стану дружиною президента. Але, чесно кажучи, коли ми були молодими, я не очікувала навіть, що він стане зіркою телебачення, а потім і кіноактором».

Вона розповіла, що чоловік звертався до неї за підтримкою та практичною допомогою на кожному етапі своєї кар'єри.

«Кожен поворот нашої з ним спільної подорожі робив мене сильнішою, спонукав мене до розвитку. І я дякую йому за це».

Це інтерв’ю було опубліковане у The Mail On Sunday 18 серпня 2024 року й передруковане з дозволу автора. Дивіться оригінал тут.

Щоб зробити пожертву благодійному Фонду Олени Зеленської, відвідайте сайт zelenskafoundation.org

Побачити змонтоване у фільм інтерв’ю лорда Ешкрофта з Оленою Зеленською можна тут.