У 23-ту річницю проголошення незалежності України, у серпні 2014 року, російські війська вдерлися на територію України, перетнувши її східний кордон, аби запобігти розгрому підтримуваних Кремлем «сепаратистів» українським збройними силами.
Українські та навіть деякі міжнародні ЗМІ спостерігали тоді, як вантажівки із сотнями десантників елітної російської 76-ї повітряно-десантної дивізії перетинали міжнародний кордон і заїжджали у Донецьку область України. На чолі колон йшли пофарбовані у темно-зелений колір танки та БМП із білими смугами вторгнення.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Пізніше незалежні аналітики підрахували, що Росія перекинула тоді в Україну близько 10 тисяч озброєних до зубів військових і радників. Те російське вторгнення – яке прямо порушило два договори про повагу до спільних кордонів, підписані між Москвою та Києвом – нанесло величезної шкоди тоді ще погано оснащеній українській армії.
Зеленський розкрив деталі про ракету-дрон «Паляниця»
Кілька разів, коли українська оборона посилювалась і атаки сепаратистів захлинались, Кремль кидав в Україну ще більше військ, щоб зламати український опір. Епопея облоги Донецького аеропорту, який українські десантники, піхотинці та спецпризначенці мужньо тримали майже чотири місяці в умовах чи не щоденних російських штурмів, завершилася після того, як Москва відправила сюди елітний полк морської піхоти з Мурманська для штурму терміналів, перед штурмом розбивши їх вогнем артилерії.
Потужні системи озброєння росіян, наступ їхніх елітних сил за підтримки артилерії, зокрема РСЗВ «Град», що вели вогонь з російського боку кордону, призупинили наступ ЗСУ проти місцевих проросійських «ополченців», які до рішучого втручання росіян здавали українськими підрозділами одну позицію за одною.
До лютого 2015 року безстрашна Україна, яка на той час отримувала дуже обмежені поставки легкої зброї від деяких західних держав, зіткнулася на полі бою на Донеччині із куди краще оснашеними регулярними російськими підрозділами й змушена була підписати «мирні угоди», визнаючи фактичний контроль Кремля та військову окупацію частин Луганської та Донецької областей (територія розміром приблизно з Бельгію).
Під час цього вторгнення на український Донбас представники Кремля категорично заперечували факт вторгнення Росії в Україну. Згідно з офіційною лінією Москви на той час, російські військові, убиті або поранені в Україні, а також техніка російської армії, захоплена ЗСУ, опинились на території України через те, що солдати, які проводили навчання в Росії, заблукали й не помітили, як перетнули кордон.
Потік фото, відео і незалежних звітів, які засвідчили найбільше вторгнення однієї європейської держави на територію іншої з часів балканських воєн 1990-х років, згідно із цим путінським наративом, були фейковими новинами, сфабрикованими нелегітимним урядом у Києві, який у 2014-му скинув законний уряд України в ході перевороту. Фактично, заявляла тоді Москва, українська армія воює на Донбасі проти пригноблених шахтарів і власників крамничок, які власним коштом придбали у «Воєнторзі» й оснастили сотні танків і артилерійських систем.
А тисячі українських добровольців, які взяли до рук зброю та вирушили на схід, щоб воювати із російськими загарбниками, були, згідно із повідомленнями російських державних ЗМІ, правими бойовиками, мотивованими нацистською ідеологією та озброєними й оплачуваними спецслужбами країн НАТО.
З огляду на повномасштабне вторгнення Росії в Україну через вісім років, у лютому 2022 року, реакція Заходу на напад Кремля на Україну у День незалежності цієї країни у 2014 році виглядає невиправдано кволою й дуже необачною.
У 2014-2021 роках США надіслали Україні на близько 1,5 мільярда доларів військової допомоги, здебільшого не озброєнням. Це була крапля в морі, у порівняння з понад 75 мільярдами доларів США – зокрема на найсучасніші американські озброєння, як-от зенітна система Patriot і високоточна ракетна установка HIMARS – вже передані або пообіцяні Києву у 2022-24 роках.
У 2009 році американські топ-посадовці на чолі із президентом Бараком Обамою та держсекретарем Гілларі Клінтон оприлюднили політику «перезавантаження відносин із Росією», спрямовану на стримування російської агресії шляхом покращення економічних відносин і зменшення конфронтації.
Канцлерка Німеччини Ангела Меркель у другій половині 2010-х років також активно просувала політику тісніших економічних відносин з Росією та відповіла на російське вторгнення в Україну мовчазною згодою на захопленням Кремлем частини української території, час від часу м’яко критикуючи політику Путіна. Військова підтримка України з боку Німеччини, як і практично всіх інших європейських держав, була мізерною.
Але перше вторгнення Росії в Україну, у 23-й День її незалежності, також ознаменувало початок відродження ЗСУ, чиї солдати та офіцери із трагічних днів серпня 2014 року – на відміну від військових з Європі та США – почали готуватись до війни з російською армією, сподіваючись попри все, що ЗСУ зможуть ефективно протистояти агресії Кремля. Повільно, в міру того як рядові фронтовики та бойові офіцери, що воювали проти росіян у 2014-15 роках, підвищували свою професійну компетентність, підвищувалася і тактична спроможність підрозділів ЗСУ.
Уздовж визначеної Мінськими угодами лінії «припинення вогню» на Донбасі постійно відбувалися піхотні штурми та артилерійські дуелі, тому десятки тисяч українських військових здобули там незамінний бойовий досвід і відточили свої бойові навички. Професійним військовим ЗСУ вже після початку першого вторгнення Росії було зрозуміло, що широкомасшабна війна є лише питанням часу, що Росія не зупиниться на досягнутому і що ЗСУ потрібно серйозно підготуватися до ворожого нападу.
Коли Росія розпочала своє повномасштабне вторгнення у 2022 році, вона зіткнулась із добре навченим, вмотивованим супротивником, який дуже добре знає слабкі сторони російської армії та психологію російських вояків. У перші критичні тижні повномасштабної війни українці запекло билися з окупантами, незважаючи на їхню значну перевагу у живій силі та техніці. Росіяни наносили ракетно-авіаційні удари по українських аеродромах, з яких українці встигли перегнати літаки у більш безпечне місце. А російські вертольотники виявили, що на них скрізь чатують влучни українські зенитники із сучасними переносними ЗРК. Танкові колони, які за задумом Кремля мали увійти в Київ максимум за три дні, сунули, стрімко втрачаючи техніку й особовий склад, тижнями через те, що дороги часто проходили низиною, і українці, як виявилося, додумались їх затопити.
У цьому сенсі жорсткий та ефективний опір Збройних сил України широкомасштабному вторгненню Росії став прямим і, мабуть, найважливішим результатом першого збройного вторгнення Росії в Україну, розпочатого Кремлем у 23-й день народження України.
