Такої прем’єри в миколаївському театрі ще не було: цього тижня, вперше від початку війни, глядачі дивилися виставу в підземному укритті.
“Тут наш культурний фронт”, – каже художній керівник Артем Свистун.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
На цій крихітній підземній сцені з мінімумом декорацій проходить така собі “арт-терапія” для мешканців Миколаєва, які хочуть якоїсь розради від жахіть війни.
41-річний Артем Свистун особисто вітає глядачів, проводить екскурсії підземним театром і займається безліччю технічних питань. Він – серце цього театру, і саме завдяки йому театр відновив роботу у відносно безпечному підземному укритті.
З допомогою європейського благодійного фонду колектив за два місяці перетворив укриття на глибині 4 метри на театральний майданчик із глядацьким залом на 35 місць, прикрасивши нерівні побілені стіни фресками в стилі класичного театру.
До вторгнення Росії 24 лютого в цьому стратегічному портовому місті мешкало півмільйона людей. Зараз Миколаїв весь у шрамах від численних обстрілів, яких він вже півроку зазнає майже щодня.
У 300 метрах від красивої будівлі театру стоїть понівечений каркас будівлі обласної адміністрації, в якому 29 березня від удару російської ракети загинуло 37 людей.
– Зміна назви –
За інформацією міськради, з 24 лютого в місті було лише 25 днів без обстрілів.
Президент Володимир Зеленський сказав, що з усіх міст України найбільше від обстрілів потерпають Миколаїв і Харків, хоча лінія фронту проходить у 20 кілометрах від Миколаєва.
Руйнувань у місті зазнали не тільки військові об’єкти. Нещодавно були обстріляні три університети. За офіційними повідомленнями, від початку повномасштабної війни в області були зруйновані 123 культурні заклади.
Ще одним наслідком війни для миколаївського театру стала зміна його назви.
Колишній Миколаївський театр російської драми тепер називається “Миколаївський академічний художній драматичний театр”.
У крихітній гримерці з фотографіями радянських, українських і голлівудських зірок на стінах закінчує гримуватися 43-річна актриса Катерина Чернолішенко. Вона в доброму гуморі.
“Я дуже щаслива, що повертаюсь на сцену, повертаюсь додому, і я думаю, що важливо, щоб мистецтво було підтримкою для людей”, – каже актриса. Вона, як і всі її колеги, бере участь у прем’єрі на волонтерських засадах.
ЇЇ колега Марина Васильєва додає, прикрашаючи весільну сукню: “Актори в цих умовах – це лікарі людської душі. Зараз я бачу, заради чого маю працювати і жити. Я потрібна тут, у Миколаєві”.
– “Жити стає трохи легше” –
Коли розпочалася війна, троє акторів театру пішли на фронт, а до інших регіонів України і за кордон виїхало 20 відсотків трупи – дуже небагато для міста, населення якого, за даними міськради, скоротилося більше ніж наполовину.
Трупа звикла грати перед глядацьким залом на 450 місць.
Тепер спектаклі адаптували для маленької “сцени в укритті”, як її тут називають.
Хоча йде війна, театр дає не тільки патріотичні спектаклі. Перша постановка сезону – п’єса сучасного українського автора в жанрі абсурдизму. За словами Артема Свистуна, ця п’єса – про “усвідомлення і здійснення наших бажань”.
55-річна театралка Ольга Кручок дуже рада, що спектаклі в підземному театрі даватимуть двічі на день із четверга по суботу: “Сподіваюсь, що ходитиму сюди кожної суботи. Коли йде війна, театр дає емоції, і жити стає трохи легше”.
З нею погоджується інший глядач – 42-річний Олександр Скотніков: “Коли бомблять, як зараз, театр нам усміхається, людям хочеться жити”.