Як і в більшості поліцейських у світі, робота в Олександра Чорного з Миколаєва доволі проста: охорона громадського правопорядку, боротьба зі злочинністю та допомога громадянам, що потрапили в біду.
Російське вторгнення та війна мало що змінили. Жителі Миколаєва, які платять податки, та помешкання, в яких живуть їхні родини, так само потребують захисту 24/7. Служби, що першими реагують на виклики в Миколаєві, досі працюють, але для патрульних поліцейських, таких як Олександр, російські ракетні удари зробили її набагато важчою, особливо коли необхідно пересуватися вулицями пішки чи автомобілем.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Про це Олександр розказав Kyiv Post під час патрулювання Миколаєва на початку липня: “Наша робота складніша, ризик вище, і нам доводиться співпрацювати з набагато більшою кількістю установ, але наші головні завдання майже такі ж, як і в мирний час. Якщо десь у місті щось трапляється, зазвичай ми дізнаємося першими. Коли росіяни вдаряють ракетою по житловому будинку чи державній установі, зазвичай ми опиняємось там першими”.
Олександру Чорному 37 років. Він – співробітник Патрульної Поліції України, яка народилась на хвилі Майдану в 2014 році, коли був намір створити правоохоронну інституцію, яка була б чесною, забезпечувала дотримання законів і замінила такі пережитки радянських органів, як корупційна ДАІ.
Уродженець Миколаєва, син ветеринарки та робітника заводу, Олександр став військовим, в потім пішов у правоохоронні органи ще до того, як міліція була реформована в поліцію. Перш ніж стати новим українським поліцейським, він пройшов “атестацію”: незалежна комісія перевіряла офіцера на нечесність чи ознаки корупції. Олександр, якому подобалось охороняти закон не в кабінеті, не став одним із тих 10% правоохоронців, які не пройшли атестацію.
Коли почалася війна, Олександр, як і більшість офіцерів поліції в багатьох великих та малих містах України, став першою лінією оборони для громадян і їхнього майна. Разом з тим, як і переважній більшості його колег, йому довелося вивезти свою сім’ю в безпечніше місце. Дружина та сини Олександра (8 та 14 років) в перші дні війни виїхали якнайдалі від Миколаєва. Він сказав, що жодна російська ракета досі не влучила в їхній будинок.
Зараз Олександр командує одним із чотирьох батальйонів патрульної поліції Миколаєва (приблизно 150 чоловіків і жінок), але він і сам регулярно виїжджає на патрулювання. Патрульну поліцію загалом знають по зупинках на дорозі та викликах на побутові конфлікти. За словами Чорного, під час війни кількість порушень правил дорожнього руху різко зменшилася, почасти тому, що стало важче знайти бензин, а також через те, що громадяни прагнуть їздити обережніше, навіть якщо на дорозі набагато менше машин. За його словами, вулична злочинність також зменшилась, оскільки в місті, яке обстрілюють ракетами, на вулицях менше людей. Також стало менше сімейних сварок, але незрозуміло, чи пов’язано це з російськими обстрілами.
Чорний розповів, як патрульна поліція Миколаєва реагує на ракетний удар: побачивши чи почувши вибух, наряд сам негайно виїжджає на місце. Іноді його відправляє диспетчер, який отримує інформацію про вибух. Туди ж виїжджають екстрені служби.
За словами Чорного, для поліції Миколаєва мета війни очевидна: “Кремль прагне вбити чи поранити якомога більше українців. Також поліція добре усвідомлює тактику РФ, яка за кілька хвилин після артилерійського чи ракетного удару завдає ще одного по тому ж місцю, знаючи, що туди збігаються перехожі, прибувають рятівники й медики. Загроза реальна, але Патрульна Поліція приймає цей виклик, тому що потерпілі можуть бути у важкому стані, в них може бути сильна кровотеча, пошкодження внутрішніх органів. Майже завжди, якщо патрульний чи патрульна негайно не надає першу допомогу, людина гине”.
Неодноразово він одним із перших прибував на місце події після ракетного удару і надавав першу допомогу пораненим, рятуючи їхнє життя до приїзду швидкої. Він не сказав, як часто йому доводилось це робити, оскільки не хотів применшувати роботу всіх інших людей, які щоразу вирушають на допомогу, коли у місті вибухають російські ракети.
Місце вибуху оточують служби безпеки. Екіпажі швидкої допомоги стабілізують та евакуюють поранених. Іноді працюють вибухотехніки та службові собаки. Міське управління ДСНС надає екскаватори, бульдозери та крани. Тих, хто вижив, часто знаходять не одразу, бо спочатку завали розбирають вручну, по цеглині, і люди задихаються в пастці. Водночас, якщо діяти надто швидко, можна щось порушити, і людину просто розчавить.
Олександр сказав: “Якщо під завалами хтось є, то рятуємо ми всі”. Інколи він працює в складі оперативного штабу, який контролює роботу на місці вибуху. Робота триває доти, поки не будуть встановлені чи знайдені всі, хто міг бути в будинку на момент вибуху. Це може зайняти кілька днів, або й більше.
Війна не зупинила роботу поліції. Слідчі встановлюють причину вибуху і особи потерпілих, фіксують пошкодження. Ця інформація лягає в основу кримінального провадження, за висновками якого російським солдатам і офіцерам, відповідальним за ракетний удар, висуватимуть звинувачення у воєнних злочинах.
У перший день патрулювання Kyiv Post із Олександром Чорним по Миколаєву влучили шість крилатих ракет. На другий день по місту влучили 24 ракети “Смерч”. На щастя, ніхто не постраждав. Першою на місце прибула патрульна поліція.
Олександр сказав: “Щоразу, коли росіяни обстрілюють нас ракетами, працюємо ми – Патрульна Поліція. Це наша робота в ці дні”.
Оригінал англійською тут.
