Від редакції: До вашої уваги – останній бюлетень програми «Росія і Євразія» лондонського Королівського інституту міжнародних відносин Chatham House. Передмова Бена Ноубла. На його запитання відповідає Ніколай Петров.

У листопаді в Адміністрації президента Росії відбулася нарада з губернаторами, під час якої обговорювалося значення «перемоги» у війні Росії проти України.

Схоже, що російська влада готується до закінчення війни (навіть якщо воно не є неминучим) і мінімізувати труднощі, пов’язані з нею. Наприклад, ми вже говорили про програму «Час героїв» і спроби російської держави реінтегрувати учасників війни у цивільне життя з мінімальними перешкодами – це було однією з тем листопадового засідання.

Advertisement

Що час і зміст цього засідання можуть сказати нам – якщо взагалі можуть – про думки Кремля щодо того, коли і як може закінчитися війна в Україні?

США отримали від України докази використання західних технологій у зброї РФ
Більше по темі

США отримали від України докази використання західних технологій у зброї РФ

У російському “Орлан-10” знайшли іноземні системи наведення, навігаційні модулі та інше.

На Заході поширена думка, що метою військових дій Росії в Україні є забезпечення поясу безпеки між Росією і НАТО. Відповідно, на Заході з’являються пропозиції щодо припинення війни за умови збереження Росією захоплених українських територій з запрошенням решти України до ЄС і НАТО або, принаймні, з гарантіями безпеки і наданням більше західної зброї.

Advertisement

Жоден із цих варіантів не влаштовує Путіна. Його бажаний сценарій передбачає виконання вимог, висунутих Росією під час переговорів у Стамбулі у 2022 році. Вони включають роззброєння всієї України і визнання її входження у сферу контролю Росії.

Путін хоче продемонструвати існування життєво важливої для Росії зони інтересів з правом поводитися в ній на свій розсуд.

Водночас Путін не зацікавлений у повному припиненні війни. Це перетворило б його з верховного головнокомандувача на простого главу держави – і поставило би питання: чи варті результати колосальних витрат на війну? Натомість Путін зацікавлений у зниженні інтенсивності бойових дій і перетворенні повномасштабної війни на тліючий конфлікт.

Advertisement

 

Путін програв свою першу війну проти України – бліцкриг у 2022 році. Але зараз Захід програє другу війну

Кремль хоче принизити Захід і викрити його слабкість – показати, що НАТО не здатне надати гарантії безпеки від Росії, і що всі гарантії такого штибу на пострадянському просторі повинні узгоджуватися з Москвою.

Зрозуміло, що протистояння між путінською Росією і Заходом на цьому не закінчується, і що попереду третя війна, яку Захід не може собі дозволити програти, але до якої він не готовий.

Щодо листопадової зустрічі з заступниками губернаторів, то поки що рано робити висновки. Це був кивок громадській думці, яка (і в Росії, і на Заході) хоче, щоб війна закінчилася.

Advertisement

Але, як уже зазначалося, сам Путін не хоче закінчувати війну і не готовий іти на поступки. Навпаки, він демонструє готовність укласти мир, якщо Захід погодиться на всі його вимоги. Путін запропонує «мир», а Захід відмовиться.

Кремль також розраховує на те, що для нового президента США війна в Україні є чужою – війною Байдена, Європи, будь-кого. Трамп, очевидно, хотів би завершити конфлікт своєї країни з Росією, щоб мати кращі позиції для протистояння з Китаєм. Тому для нього може бути легше закінчити війну з Україною, прийнявши принизливі умови Путіна.

Як виглядає «перемога» в очах більшості росіян?

 

Багато хто стверджує, що Путін може продати будь-яке закінчення війни як «перемогу». Але я не думаю, що це так.

«Перемога» для Кремля і більшості росіян означає виправлення відчутної історичної несправедливості, а не лише мовчазну згоду Заходу. Якщо в очах керівництва країни і більшої частини її населення Росія в минулому була принижена Заходом, то тепер настала черга Росії принижувати.

Advertisement

Це не обов’язково означає повне захоплення України, але передбачає її повернення під контроль Кремля як нейтральної, неядерної держави, з роззброєнням і скороченням армії до мінімального рівня.

За будь-яке припинення вогню Захід попросять заплатити скасуванням санкцій, відкликанням справ проти Росії в міжнародних судах і виведенням деяких частин військової інфраструктури НАТО.

Що можуть зробити заступники губернаторів для формування регіонального ставлення до значення «перемоги» в Україні?

Advertisement

Небагато. Листопадову зустріч найкраще розглядати як частину підготовки Кремля до збільшення своєї політичної маневреності. Вивчаючи і формуючи громадську думку, навіть якщо це буде мінімально, Кремль може максимізувати кількість варіантів, які він матиме, коли оголосить про «перемогу», навіть якщо це навряд чи станеться найближчим часом.

Наскільки сильно різняться уявлення про «перемогу» різних верств російського суспільства, і наскільки ймовірно, що певні групи (наприклад, войовничі націоналісти-максималісти) влаштують заворушення, коли форма «перемоги» їх не влаштує?

Ані російське суспільство в цілому, ані окремі групи не здатні відігравати серйозну політичну роль.

Так звані військові блогери-турбопатріоти більш помітні, але не мають особливого впливу і, за необхідності, контролюються як Кремлем, так і Міністерством оборони.

Можна говорити як про мінімалістське, так і про максималістське розуміння «перемоги». У першому випадку – це міжнародне визнання територіальних здобутків Росії: Росія утримує, на додачу до Криму, який вона анексувала в 2014 році, частини чотирьох українських областей, окупованих у 2022 році; це символічний реванш за поразку в Холодній війні і розпад СРСР.

У другому, максималістському випадку, навіть виконання всіх вимог, висунутих Путіним наприкінці 2021 року, включно з широкими безпековими поступками з боку США та НАТО, буде недостатньо.

Проблема, однак, полягає в тому, що сьогоднішнє тлумачення «перемоги» не включає в себе ціни війни, які ще далеко не до кінця зрозумілі й відчутні.

 

Із закінченням дії анестезії війни біль і усвідомлення руйнівних наслідків військової «перемоги» будуть посилюватися

 

Ось чому Путін не зацікавлений у повному завершенні війни, незалежно від умов.

Ніколай Петров – консультант програми «Росія та Євразія» лондонського Королівського інституту міжнародних відносин Chatham House.

Д-р Бен Ноубл – асоційований науковий співробітник програми «Росія і Євразія» Chatham House.

Погляди, висловлені в цій статті, належать авторам і не обов’язково відображають позицію Kyiv Post.