Вчора ми опублікували першу частину нашого аналізу про наслідки зупинки проєктів USAID для України.
Ми торкнулися великої кількості економічних аспектів, адже більше 90% всього об’єму допомоги припадало саме на економічний та інфраструктурний сектори, що є критично важливим для української економіки під час повномасштабної війни з більш ресурсним і потужним супротивником.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Значно меншим за об’ємом виділених коштів та не менш важливим є культурно-політичний блок, зокрема, підтримка демократії, вільних ЗМІ, та головне – репутаційні втрати США та можливе включення прямих конкурентів США у світі у фінансування даних проектів, які потребують завершення.
Вільні ЗМІ – фундамент демократії
Виділення коштів на громадсько-політичну діяльність, просвітницьку, зокрема, медіа, прийнято критикувати через неможливість перевірити і наочно виміряти ефективність цих витрат, особливо ініціативи, до яких республіканці є опозиційні, такі як гендерні студії, ЛГБТ-тематика, фемінізм і таке інше. Натомість, це лише мала доля того, що включав в себе блок підтримки демократії в Україні.
Марк Рубіо в Україні побачив Армагеддон, якого насправді немає
З 10% всієї допомоги USAID, що виділялася на підтримку демократії, практично всі гроші йшли на фінансування вільних медіа. Серед тих, хто отримував підтримку – лідери антикорупційних розслідувань в Україні bihus.info, які опублікували за останні 10 років сотні розслідувань про чиновників, міністрів, депутатів різних рівнів і навіть родичів голів держав. Але головне – це регіональний рівень.
«Регіональні медіа завжди знаходились у невигідному становищі по відношенню до загальнодержавних. Просто хоча б тому, що на місцевому рівні значно складніше знайти фінансування, особливо якщо ти публікуєш речі, опозиційні до влади, або ж досягнути самоокупності за рахунок реклами, адже рекламодавці надають перевагу національним медіа, як медіа з більшими охопленнями», - каже Оксана Романюк, керівник вотчдогу українських ЗМІ Detector.media.
Проблема регіональних ЗМІ, про які каже Романюк, значно глибша. По-перше, у спадок від СРСР Україні дісталася мережа регіональних телеканалів і газет, які потім обзавелися сайтами, але їхня редакційна політика залишалася прихильною до місцевих органів влади, оскільки їх фінансування безпосередньо залежало від місцевих бюджетів. Як результат, дуже часто скандальні і проблемні теми в регіонах цими медіа не висвітлювалися. Грантове фінансування дозволило виникнути і розвиватися цілій плеяді молодих і незалежних від місцевих фінансово-політичних груп незалежних медіа, які, фактично, наче лампа, освітили те, що раніше багато українців не знали про життя в регіонах. І це не тільки розслідування про зв’язки та корупційні схеми на місцевому рівні, але і швидко і якісно зроблені матеріали про перебіг бойових дій, наслідки російських обстрілів тощо, навіть тому, що Україна – найбільша країна Європи за площею і часто місцеві журналісти, які добре знають свій регіон, можуть опинитися на місці події значно швидше, ніж представники центральних ЗМІ.
Зокрема, фінансування отримували “Миколаївський центр журналістських розслідувань”, “Бахмутська фортеця”, “Має сенс”, “Агенція журналістських розслідувань “Четверта влада”, “Слідство.Інфо”, “Звільнення Криму”, “Інтерньюз-Україна”, “Громадське телебачення”, Херсонська обласна агенція громадської журналістики “МІСТ”, “Центр публічних розслідувань”, “Українська правда”, “Харківський прес-клуб ринкових реформ”, “Інститут розвитку регіональної преси”, “Тернопільський прес-клуб”, “Громадське радіо”, “Волинський прес-клуб”, “Лігабізнесінформ”, “Українське Телебачення Торонто”, “Центр журналістських розслідувань “Сила правд”“, “Радіостанція “Великий Луг”, “Слобідський край”, “Бабель”, “Українська медійна ініціатива”, “Трибун”, “Медіа-Погляд”, Асоціація “Незалежні Регіональні Видавці України”, “Фронтир”, “Николаевские новости”, “ЗМІ-НИ Кривий ріг”, “ІА “Біляївка.Інфо”, “Черкаська інформаційна агенція 18000”, “Видавництво “Є”, “Харківський кризовий інфоцентр”, “Служба мобільних новин”, “Краматорськ пост”, “Телерадіокомпанія “ТВА”, “Захід.нет”, “Сєвєродонецьк онлайн”, “Криголам”, “Медіа спільнота Запоріжжя”, “Ми – Репортери”, “Вінницький прес-клуб”, “Україна молода”, “Східний варіант”, “Хмарочос”, “Ґвара медіа”, “Українер” – і це неповний список.
Втрата довіри і поразка у soft power
Та найголовніше, що вбачають наші співрозмовники, це – втрата для США. В першу чергу, всіх вкрай розчарувало те, що були зупинені програми, які вже працюють і контракти по яких вже були підписані.
«Всі звикли, що американське договірне право є дуже сильним. Що Америка і американці – це ті, на кого можна покладатися. Якщо вони вже все узгодили і підписали договір або контракт – він буде виконуватись. Якщо ми підписали контракт на рік в грудні, я можу розраховувати, що все працюватиме до грудня. Але тепер – все не так», - каже нам директор однієї з компаній, яка працювала контрагентом проектів USAID.
«Доходить до смішного – деякі фонди пошкребли свої бюджети, знайшли якісь свої вільні гроші і готові їх виділити невеликими грантами на підтримку тих медіа, які втратили фінансування за програмами USAID. І знаєте, що вони пишуть? Вони пишуть прямо, щоб медіа не лякалися – «увага, це не американські гранти!». Тобто, довіра впала дуже швидко», - каже Романюк.
Ще одна проблема – це «виховання друзів Америки». Активна участь програм USAID, використання досвіду Сполучених штатів, спілкування з американськими представниками, швидко ламали у багатьох українців, особливо на місцевому рівні, погане уявлення про США, яке пропагувала радянська, а потім російська пропаганда. Це призводило до зміни ставлення до США і спрямовувало Україну до реформ і демократизації.
Тепер же, як повідомляють ряд джерел, в певні інфраструктурні проекти, які залишилися без фінансування USAID, готовий зайти Китай.
«Я ніколи в житті не отримував жодних грантів. Але, я сотні разів бачив на власні очі той величезний внесок,, який робить USAID на рівні розбудови двосторонніх відносин низового рівня. Багаторазово бачив зміну ставлення звичайного населення до “мирового жандарма” через відновлені школи, лікарні, дитячі садочки, через новітні комп’ютерні класи в сільських школах, через відремонтовані мости, через запровадження величезної кількості соціальних проектів... Китай та Росія вже радо потирають рученята!.. Якщо у багатьох стоїть перед очима “вихід” США з Афганістану, як зразок “кошмару та позору”, то нинішня безглузда атака на найефективнішого провідника власної “м’якої сили” - це сто “афганістанів», - каже екс-заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій Георгій Тука.
Перспектива участі російських (через європейські фірми-прокладки) та китайських компаній не така ефемерна. Зокрема, як відомо Kyiv Post, таку загрозу розглядають як потенційну керівники українських компаній в галузі енергетики.
«Китайські гроші в Україні – це було б дуже погано як для США, так і для України, і не тільки політично. Я працював в Африці, і я бачив, до чого призводить прихід китайських грошей. Це велика залежність, і, як результат, бідність і проблеми. Це було б значно гіршим сценарієм», - каже один з авторів реформи децентралізації в Україні, екс-радник президента України Анатолій Ткачук.
