22 лютого, за два дні до третіх роковин повномасштабного вторгнення Росії в Україну, українські активісти організували марш у Лондоні. Зібравшись біля пам’ятника Cвятому Володимиру, група розпочала марш протесту до російського посольства, зупинивши рух транспорту через заможний район Ноттінг-Гілл. Для мене було величезним привілеєм пройти з ними, зробити кілька знімків і послухати, що говорили лондонські українці.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Ми скандуємо: “Зупиніть Росію! Зупиніть війну!”.
Тисячі людей прийшли на марш, який перетворився на жовто-блакитне море, яке розквітчало сірий лондонський день. Поруч із групами української молоді, яка часто координує подібні заходи, йшли цілі українські родини, деякі з собаками. Серед різноманітного спектру учасників можна було побачити литовські та польські прапори. Найважливіше, що серед них були британські громадяни різного віку – на знак підтримки, яку Сполучене Королівство може, а може й не захотіти надати Україні.
Франція пропонує короткострокове перемир’я в Україні для перевірки Росії
Британська сім’я стоїть – у буквальному сенсі – за Україну навпроти російського посольства.
Зважаючи на стрімкий розвиток подій цього тижня, напередодні зустрічі прем’єр-міністра Стармера з президентом Трампом, спостерігається нервова нерішучість. Багато британців продовжують демонструвати солідарність з Україною і сподіваються на позитивне завершення війни в певний момент. Але залишається незрозумілим, чи готові британці збільшити оборонний бюджет на тлі триваючої кризи вартості життя та наслідків Брекзиту. На одному з плакатів було написано: «Окупація – це не мир!». Ми сподіваємося на таку ж ясність у будь-якому впливі, який може мати Сполучене Королівство. Зараз, можливо, настав час повернутися до духу Черчилля, в якому Джонсонюк принципово підтримував свободу. Сер Кір Стармер ще може проявити певне лідерство.
Яким має бути мир? Напис на плакаті: “Окупація – це не мир! Не зраджуйте Україну!”.
Те, що для багатьох із нас є очевидним, потрібно пояснити нашим політичним лідерам. Не можна очікувати, що Росія запропонує мир. Майбутнє України мають вирішувати самі українці. Європейська єдність – це те, що може врятувати Україну. Після нещодавніх виборів у Німеччині подивимось, як вони співпрацюватимуть з Францією та Великою Британією. Чи дослухаємося ми до пропозиції Зеленського про створення європейської армії? Можливо, Велика Британія колись навіть розгляне можливість приєднання до якоїсь форми Європейського Союзу...
Саме ті і там, де треба
А як вважають українські лондонці?
Віка і Марина біля пам’ятника Св. Володимира
Марина і Віка прийшли на акцію протесту раніше за мене і стали першими українцями, з якими я заговорив. Марина має змішані почуття. «Три роки здаються вічністю, – каже вона. – Це настільки дико, що ми навіть не можемо просунутися до якогось миру, який би хотіла мати Україна. Зараз ми чомусь повинні домовлятися про те, чого хоче наш ворог. Це просто смішно».
Віка погоджується: «Так, смішно, що ми досі маємо виходити на ці протести і мітинги, щоб вимагати одного й того ж: миру на умовах України, деокупації, притягнення до відповідальності за всі воєнні злочини. Це виглядає так, ніби всі вбивства і всі тортури, які чинить Росія, замітають під килим».
«Це не тільки наша війна, – продовжує Марина. – Спроби якось відмежуватися від неї не допоможуть вам у довгостроковій перспективі. Захищаючи український суверенітет і наші кордони, ми захищаємо Європу і її кордони – і демократію в цілому». Марина дуже розчарована тим, що нагальна боротьба з російською пропагандою зараз переросла в боротьбу з американською пропагандою: «Нам весь час доводиться повторювати, що не ми почали цю війну. Повторювати правду».
Віка вважає огидним, що є світові лідери, які досі вважають, що США повинні очолити мирний процес, але вона сподівається, що американці самі викриють фальш. «Трамп дестабілізує власну партію – адже там завжди була опозиція, просто недостатньо гучна. А Європі пора усвідомити, що вона має велику силу. У нас більше надії на Європу, ніж на НАТО, бо ми ще не в НАТО!».
Вона каже, що все це – антиутопія, і що стає все гірше: «Вчора я плакала. Слова Трампа нічого не означають, але вони все одно впливають». Слова, очевидно, мають значення.
Член парламенту, колишній радник тіньового кабінету Джон МакДоннелл виступає з пристрасною промовою.
Нас переривають промови під пам’ятником Святому Володимиру, в тому числі пристрасна промова члена британського парламенту від лейбористів, колишнього радника тіньового кабінету Джона МакДоннелла. Нагадавши, що Лондон колись вважався великою російською пральнею, він віддав належне героям і героїням України, які вже три роки воюють проти загарбників.
«Ми стоїмо на порозі того, що Трамп та інші світові лідери продадуть український народ, якщо ми не проявимо солідарність, – заявив він. – Ми не дозволимо росіянам укласти угоду з Трампом, яка нав’язує не мирне врегулювання, а окупацію української території. Ми не будемо мовчати, коли Трамп відбирає в України її природні багатства».
Мені пригадується, що цей останній пункт може бути більшим рушійним фактором для президента США, ніж хоче визнати пан Трамп – «майстер укладання угод».
Джон МакДоннелл сказав всі правильні слова в потрібний час. Я просто молюся, щоб цей член парламенту, однопартієць прем’єр-міністра, дотримувався лідерства, яке він так палко обіцяє, згуртовуючи натовп: «І тому наш заклик сьогодні в цьому місті, в цій країні – до уряду. Будьте твердими в підтримці українського народу. Не може бути миру без згоди самих українців. Не може бути миру, нав’язаного Трампом чи Путіним... Велика Британія ніколи не продасть український народ. Слава Україні!».
Героям Слава.
Дарія, засновниця “Громади”, тримає мегафон навпроти російського посольства.
Невдовзі після промов яскрава група молодих людей у повстанських червоно-чорних кольорах стає у коло і починає співати. Це колектив «Громада», хоча те, що здалеку звучить як традиційні спокійні народні наспіви, насправді є багатим і витонченим перформансом під назвою «Мостів немає». Слова дослівно повторюють те, що звучало 25 лютого 2022 року в реальній розмові між містами Буча і Черкаси і було задокументоване в 11-му номері журналу «Телеграми» іншої учасниці, Ксенії. Слухаючи моторошний вокал, я навіть не підозрював, що співаються такі фрази, як «Ховаюся всередині», «Як стемніє, буде ще страшніше» або «Для Бучі Києва більше не існує». Можу лише уявити, наскільки пронизливо і потужно це звучало для україномовних людей у натовпі, особливо для тих, хто, як і більшість членів «Громади», був в Україні на початку повномасштабного вторгнення і досі пам’ятає такі розмови.
Потім професійна народна співачка Дарія потім повела свою «Громаду» і весь марш вулицями Лондона до російського посольства [на першому фото]. Вона сказала мені, що, побачивши силу-силенну людей з таким різним походженням, вона відчула солідарність, яку зазвичай досить важко осягнути в повсякденному лондонському житті. За її словами, вона організовувала таку акцію вперше і не могла знати, скільки людей прийде, і хто саме це буде. Про перформанс вона каже: «Для мене було за честь працювати з моєю «Громадою» над чимось таким цінним, а потім поділитися цим із стількома людьми. Ми готувалися до цього два місяці».
Що стосується поточного стану справ, то Дарія почувається «дуже спокійно» і пояснює: «Тому що у своєму гніві я відчуваю вдячність. Ніхто з нас не є вільним, поки ми всі не будемо вільними, і не повинно бути ніяких переговорів про Україну без України. Imperium delenda est!» Вона нічого не сказала про адміністрацію Трампа, але додала: «Все, що ми думали, що буде відбуватися, відбувається – але, можливо, трохи швидше, ніж ми очікували».
Жовто-блакитне, червоно-чорне
Учасниця маршу Марія в червоно-чорному
Я також мав задоволення поспілкуватися з Марією, засновницею лондонського колективу солідарності з Україною «Всесвіт» – ще однієї ключової організації, що бере участь у сьогоднішніх виступах і протестах. Вона народилася в Херсоні, виросла і жила в Києві до 2016 року, а це означає, що вона мала безпосередній досвід участі в Євромайдані до того, як стала свідком анексії Криму та вторгнення на Донбас.
«Ми скликали мітинг у суботу, щоб виступити проти безглуздого наративу, який зараз підхопив Трамп, про те, що Україна якимось чином винна у цій війні, – пояснює Марія. – Аргументи на кшталт «Дайте Путіну те, що він хоче, щоб припинити війну» я вважаю просто невіглаством. До повномасштабного вторгнення Росія вже окупувала майже 27% території України. Крим і Донбас відбулися з мінімальними наслідками для Росії. Зараз, через 11 років, ми бачимо, що дехто так нічого й не навчився!».
Ми також поговорили про те, чим закінчився протест. Марія кілька місяців спілкувалася зі столичною поліцією, але незважаючи на це, і незважаючи на дотримання протоколу, вона була трохи здивована тим, як швидко все закінчилося. Безумовним фактом було те, що людей прийшло більше, ніж очікувалося, що, можливо, заскочило поліцію зненацька. Я особисто чув, як поліцейські кричали протестувальникам, якими бічними вулицями їм іти – здавалося, що у них не було чіткого плану. «Ну, принаймні, нікого не заарештували!» – казали ми напівжартома, згадуючи нещодавні про-палестинські протести в центрі Лондона...
Гена на своєму автомобілі; його батько Володимир з військовими шевронами...
Коли колона наближалася до російського посольства, я натрапив на чоловіка, який стояв на своєму автомобілі. Я подумав: він що, не може проїхати, бо вулиця перекрита? Виявилося, що це був Гена з Полтави, а свою машину він розмалював спеціально для таких акцій. Їдучи містом повз перехожих, які махають йому рукою, чи підвозячи автостопників у Франції, він підвищує обізнаність – у дзеркалі заднього виду видно слова «Ukraine Support» (підтримка України). «Волонтермобіль», як він називає свою машину, – це власний знак протесту Гени!
«Я взагалі дуже розлючений останніми новинами, – каже він. – Не те, щоб я багато чого очікував від Трампа, але це дуже розчаровує. Але сьогоднішня подія дає мені надію, бо я бачу так багато людей, не тільки українців. Це наповнює нас надією, що ми не самі». Гена зауважує, що після 2022 року увага ЗМІ до повномасштабного вторгнення зменшилася.
«Але зараз це знову гаряча тема. Люди краще розуміють, що відбувається, і, можливо, усвідомлюють, що незабаром їм доведеться втрутитися. Наприклад, якщо Британія відправить війська. Можливо, навіть буде призов, адже британська армія дуже маленька».
Наша розмова переходить до колишнього прем’єр-міністра, великого шанувальника Черчилля – Джонсонюка. Я зауважую, що середньостатистичний британець, можливо, не поспішатиме воювати в Україні, якщо тільки Борис не зможе якось використати свій шарм, щоб продати мобілізацію як «британський вчинок у нашу найтемнішу годину».
Ми згодні з тим, що якщо США справді залишають Україну, то допомогу треба шукати в Європі. Гена вважає, що уряд Байдена підвів Зеленського: «Який висновок? Американці не хотіли, щоб Україна перемогла, і не хотіли, щоб Росія зазнала поразки. Якби був величезний хаос, було б дуже важко давати раду всім ядерним зарядам. Дуже багато людей загинуло через те, що американці були нерішучими, їхня стратегія не була спрямована на створення миру». Мені це нагадує запізніле надання літаків F-16...
Тим часом з’являється дідусь із низкою військових шевронів. Це батько Гени, Володимир, якого евакуювали з Полтави у 2022 році. «Батальйон, батальйон!» – пропонує він з блиском в очах, бажаючи продати мені шеврон, щоб зібрати кошти для захисників України. Вдень Гена працює у фінтеху, а у вільний від роботи час активно займається збором коштів, збираючи від 500 до 1000 фунтів стерлінгів на місяць (з яких значна частина – його особистий внесок). Ці гроші йдуть на нову форму для солдатів, безпілотники та інше необхідне обладнання. Наша розмова переривається, коли Володимир просить зробити селфі.
Саша у своєму вінку
Звернувши увагу на неймовірно красивий квітковий вінок Саші, я ввічливо запитую, чи не могла б вона попозувати. Незабаром я дізнаюся, що вона живе тут уже понад 12 років, а її сім’я залишилася в Херсоні, який страждає від майже безперервних обстрілів. На щастя, з ними все гаразд, хоча Саша нагадує мені, що нещодавно там загинула мати маленьких двійнят внаслідок влучання безпілотника.
«Дуже важко бачити несправедливість у новинах, чути, що Україна спровокувала... Це важко читати, – зізнається вона. – Але ж ми українці, ми оптимісти, правда? Думаю, головне, що Трамп і ті, хто на його боці, не розуміють, що ми ніколи не здамося. Ми будемо боротися попри все, навіть якщо стане набагато важче».
Ми обидва погоджуємося з тим, наскільки тривожно бачити, як Трамп насправді стає на бік Путіна – наприклад, не визнаючи його воєнним злочинцем. «Хоч би якими емоційними ми зараз не були, ми повинні знайти збалансований підхід, щоб змусити США зрозуміти, що стоїть на кону, – пояснює Саша. – В іншому випадку Європа повинна зайняти місце Америки, збільшити військові витрати і дійсно зрозуміти, що це в пріоритеті. Зараз я громадянка Великої Британії, у мене маленький син, і я не хочу, щоб за 10 років він воював у Третій світовій війні! Підтримайте Україну зараз, бо в майбутньому може бути занадто пізно».
Соняшник Оксани символізує боротьбу і незламність українців
Мені пощастило впіймати в об’єктив Оксану з її соняшником у променях сонця. Вона приїхала до Лондона як біженка у 2022 році, але ніколи не мала наміру залишати Україну. У Львові вона вивчала журналістику, а потім право, потім 17 років пропрацювала у сфері маркетингу.
Оксана буквально випромінює сонячне світло, але зізнається, що їй дуже сумно, і не лише через війну в Україні. «Завтра це буде інша країна, – каже вона. – Я не підтримую слова Трампа, але я знаю, чому це відбувається. І Росія, і США дуже зацікавлені в наших природних ресурсах. Тим більше, якщо Трамп співпрацює з Маском, щоб мати резерви для технологій. І особисто для себе».
Оксана також зазначає, що Україна є дуже важливою країною з точки зору певних видів експорту, таких як пшениця або добрива. Вона хотіла би, щоб інші держави поважали це і пам’ятали про це в добрі часи, а не лише тоді, коли їх змушує до цього спричинена війною інфляція.
Саша і Кася!
І наостанок я приємно поговорив із Сашею та Касею зі Школи слов’янських і східноєвропейських студій. Вони навіть люб’язно запросили мене на спеціальний захід, який відбудеться там цього тижня, щоб відновити зв’язок із Суперлюдьми, яких я дуже добре знаю зі Львова. Я поцікавився їхніми думками про останні події.
«Наразі все здається дуже хаотичним. Цього тижня ми бачили багато новин з-за кордону, з США. Відчуття дуже непевне, – відповідає Саша. – Американський народ з нами, але, на жаль, ми не можемо сказати того ж про адміністрацію. Це нас дуже засмучує». Але вона, як оптимістка, зауважує, що зараз у США відбуваються численні протести. «Надія вмирає останньою» – каже Саша.
Кася – полька – вважає, що попри непорозумінь щодо зерна та різні суспільні настрої Польща за замовчуванням стоїть на боці України. «Останнім часом у польські ЗМІ було багато втручання Росії, що підтвердив мій професор Ендрю Вілсон, світовий авторитет у сфері російської дезінформації. Вона намагається нас розділити, але коли у вас є історія переслідувань у Польщі, ми вважаємо за краще не довіряти Росії. У мене є родичі, які загинули під час Варшавського повстання, яке Радянський Союз вирішив ігнорувати, а не допомагати».
Сподіваюся, що це так. Польща і країни Балтії допомагають Україні з 2022 року, про що я згадую щоразу, коли проїжджаю через Перемишль. Як я сказав на зібранні з литовськими прапорами, я вважаю, що Вільнюс або Таллінн цілком можуть очолити атаку на об’єднаному європейському фронті, якщо сер Кір Стармер виявиться занадто сором’язливим.
Ця синиця – справжній боєць
Ольга емоційно протестує перед російським посольством. Дякую, Ольго, за те, що насмілилася поділитися своєю історією.
Рішення, яке пропонує Свєта. Напис на плакаті: “Дайте Україні ядерну зброю”.
М’яка сила
Щодо трендових мемів, нас захищає цей малюк: #NAFO. Напис на плакаті: “Ми танцюватимемо на могилі Путіна”. Гумор завжди був секретною зброєю України...
Зворушливі моменти
Віруємо в щит Святого Володимира
Особлива подяка @CampaignforUkraine, @Ukraine_Solidarity_Campaign і @Vsesvit.uk за активну участь в організації акції протесту і @Hromada_Collective за їхній вдумливий і зворушливий виступ.
