Курська операція, яку зараз проводять Збройні сили України, може мати вирішальний вплив на перебіг російсько-української війни та визначити її підсумки.
Українці повинні продовжувати чинити тиск на країну-агресорку усіма доступними засобами. З точки зору воєнної тактики вони досягли великої військової перемоги – цього ніхто не може заперечувати. Але йдеться також про більш далекосяжний стратегічний та психологічний успіх операції, який вплинув на тих, хто приймає рішення як у Вашингтоні, так і в Москві.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
«Сміливо, блискуче, красиво», — так американський сенатор-республіканець Ліндсі Грем описав у понеділок транскордонний рейд збройних сил України під час візиту двопартійної делегації Сенату до Києва. А сенатор-демократ Річард Блюменталь назвав цю операцію «історичним» і «сейсмічним проривом».
«Нам нудно, коли все спокійно»: на пресконференції Путін назвав війну «двіжухою»
Але сенатори пішли значно далі схвальних висловлювань щодо Курського рейду. Уявіть собі мою радість, коли я дізнався, що ці двоє джентльменів у своєму підсумковому комюніке фактично проартикулювали «Мою теорію здобуття перемоги Україною», яку я представив читачам Kyiv Post у серії статей.
Після завершення візиту до Києва сенатори Блюменталь і Грем опублікували спільне двопартійне комюніке:
«Ми вислухали президента Зеленського і закликаємо адміністрацію Байдена зняти обмеження на використавння зброї, наданої Сполученими Штатами, щоб українці могли більш ефективно чинити спротив російським загарбникам».
«Крім того, президент Зеленський сказав нам, що він намагатиметься поповнити особовий склад своїх ВПС, запровадивши програму для набору пілотів винищувачів F-16 у відставці з країн НАТО. Ми підтримуємо ці зусилля. Україна вже використовує підрозділи добровольців-борців за свободу у сухопутних боях, і ці добровольчі сили повинні бути відтворені також і у повітрі».
Надто обережний, малодушний Захід останнім часом явно набрався сміливості, і це ще без Макрона, який тільки зараз виходить із неофіційного перемир'я, запровадженого на час Олімпійських ігор у Парижі.
Зараз найбільшу загрозу для Путіна та його прибічників усередині Росії становлять не антивоєнні ліберали (їхніх лідерів або вбили, або ув'язнили, або змусили покинути країну), а покидьки Z-патріоти, які вимагають від свого вождя продовження кривавого балету. Останнім часом Z-спільнотою ширяться підозри – стривожений шепіт «Цар не справжній!» стає все голоснішим. Поразки путінської армії в Курській області можуть перетворити ці підозри на впевненість.
Поціновувачі «русского мира», які так довго співали захоплені оди кремлівському фюреру, вже розуміють, що Світова війна, яку він розв’язав проти Заходу 24 лютого 2022 року, виголошуючи: «Забирайте свої речі та геть звідси, геть зі сторінок світової історії», програна. Він програв її в битві під Гостомелем і ніколи вже не одягне мантію Володаря Всесвіту.
Головна проблема Путіна зараз екзистенційна – як залишитися при владі (а отже, і вижити) у країні, яка програла війну. Намагаючись вирішити цю проблему, він звільняє та арештовує своїх генералів, яких називає винуватцями своїх поразок у війні проти України.
Усі ми нещодавно спостерігали за тим, як бідолашний Герасимов, сидячи у якомусь підвалі, клявся своєму диктатору, що до кінця робочого дня вижене українських окупантів з Курщини. Боюся, бачили ми його востаннє.
Курська операція змусила мене внести деякі корективи у мій план перемоги України. Початковий його варіант, підтриманий делегацією Конгресу США до Києва 12 серпня, передбачав, що Україна отримує 150-200 найсучасніших західних літаків і дальніми ударами знищує воєнні об'єкти росіян у Криму. З практичної точки зору реалізація цього плану потребує двох-трьох місяців. Але здається, що події останніх десяти днів можуть суттєво скоротити тривалість існування путінського режиму.
В України вже є десять винищувачів F-16, які можуть бути оснащені ракетами Storm Shadow і SCALP. Також ми маємо ATACMS із радіусом дії 300 км. Я вважаю, що цих засобів вистачає для того, щоб рознести Кримський міст на друзки, і на планування такої операції знадобиться всього два-три тижні. Можливо, ми навіть зможемо зробити це до кінця серпня, традиційного місяця краху російських режимів.
Знищення головного символу рашистського експансіонізму у поєднанні з ганьбою в Курській області здатні у свідомості росіян спопелити цю легкозаймисту суміш другосортного фюрера, другосортного війська та другосортних патріотів. І тоді озброєні до зубів покидьки Z-патріоти разом із колишніми зеками у військовій формі зі зброєю в руках втечуть із курських і донбаських окопів і вирушать прямо за адресою, вказаною вбитим Путіним Пригожиним у його останніх зверненнях – до рубльовських маєтків ситих російських олігархів та генералів, які розв'язали цю безглузду війну.
Розпад російського суспільства вже почався і його вже неможливо зупинити. Ціною тисяч і тисяч життів своїх громадян Україні вдалося не дати отруйній рашистській магмі затопити процвітаючу Європу. Окремі політики та організації й установи, які претендують на роль «Лідера вільного світу», можуть і повинні негайно допомогти Україні в очищенні її суверенної території від токсичних побічних продуктів розпаду російської державності.
Погляди, висловлені автором у цій статті, можуть не поділятися Kyiv Post.
