У міру активізації дискусій про майбутнє України в дипломатичних колах постійно звучить думка, що Дональд Трамп хоче отримати Нобелівську премію миру за припинення війни. Однак, якщо він не впорається з цим делікатним процесом, цієї премії йому не бачити, як своїх вух.
Якщо запропонована ним угода залишить Україну вразливою, розколе НАТО чи заохотить Росію до подальшої агресії, то його спадщиною буде не мир, а умиротворення.
Як показало моє нещодавнє опитування, більшість українців вважають, що обрання Трампа означатиме швидке завершення війни, але багато хто також побоюється, що це станеться на менш сприятливих для України умовах. Нещодавні заяви міністра оборони США Піта Хеґсета не вселяють оптимізму. Він недвозначно заявив, що про повернення України до кордонів 2014 року, не може бути й мови. Чи означає це, що США готові знехтувати Біловезькими угодами 1991 року, які підтвердили суверенітет України в межах міжнародно визнаних кордонів?
Конгресмени-республіканці критикують позицію Трампа щодо України
Ще тривожнішим є те, що США порушать ще одне своє зобов’язання перед Україною, яке взяли на себе в Будапештському меморандумі 1994 року, гарантуючи їй безпеку в обмін на відмову від третього в світі ядерного арсеналу. Недотримання цих домовленостей є катастрофічно чітким сигналом не лише для Росії, а й для потенційних агресорів у всьому світі.
Президент України Володимир Зеленський чітко дав зрозуміти, що жодна угода не буде прийнята без участі України. Він також натякнув, що більше не можна повністю покладатися на те, що США дотримуватимуться європейських інтересів у регіоні. Нещодавно головний посланник Трампа з питань безпеки генерал Кіт Келлоґґ повторив, що Україна має бути за столом переговорів, але висловився досить туманно щодо участі Європи. Виключення Європи з процесу врегулювання питання європейської безпеки було би серйозною і дорогою помилкою.
Для того, щоб мирна угода була легітимною, вона повинна відповідати кільком ключовим умовам.
Єдиною реальною гарантією тривалого миру для України є членство в НАТО
По-перше, вона не може залишити Україну беззахисною буферною державою, вразливою до нового російського вторгнення в найближчі роки. Припинення вогню, яке лише заморозить конфлікт без надійних гарантій безпеки, стане повторенням провальних Мінських угод 2014 і 2015 років, які Москва систематично порушувала. Єдиною реальною гарантією тривалого миру для України є членство в НАТО. Будь-що інше залишає двері відчиненими для подальшої російської агресії.
По-друге, будь-яка мирна угода повинна враховувати реальний стан справ на місцях. Російська економіка, незважаючи на західні санкції, тримається на плаву завдяки здатності обходити обмеження – зокрема, за рахунок продажу нафти Індії та іншим третім сторонам. Якщо Трамп серйозно налаштований чинити тиск на Москву, він повинен закрити ці лазівки, а не примушувати Україну до невигідної для себе угоди. Він також повинен розуміти, що саме виживання України як суверенної держави залежить від продовження військової та економічної підтримки.
Тим часом, поки йдуть ці переговори, Європа повинна активізуватися. Довгий час вона покладалася на американську військову підтримку, але тепер, коли Вашингтон може змінити свою позицію, європейські країни повинні взяти на себе відповідальність за власну безпеку. Трамп вже дав зрозуміти, що очікує від Європи більших витрат на оборону, і це справедливо. Польща показала приклад, виділивши на оборону 5% свого ВВП, а країни Балтії мають намір досягти цього показника до наступного року. Але інші, в тому числі ключові західноєвропейські держави, відстають. Якщо Європа хоче мати реальний вплив на формування майбутнього України і забезпечення довгострокової стабільності на континенті, вона повинна підкріплювати свої слова ділом.
Цю напруженість відобразила нещодавня Мюнхенська конференція з безпеки. Хоча європейські лідери висловили незмінну підтримку Україні, реальність така, що рішучі зобов’язання щодо збільшення оборонних витрат і військової допомоги залишаються недостатніми. Тим часом, як повідомляється, у Саудівській Аравії відбуваються переговори між високопосадовцями адміністрації Трампа і представниками Росії. Очікується, що радник з національної безпеки Майк Волтц, державний секретар Марко Рубіо і посол на Близькому Сході Стів Віткофф наполягатимуть на досягненні угоди в найближчі дні.
Ми повинні відкинути уявлення про те, що поспішна, непродумана угода – це єдиний шлях вперед.
Однак Зеленський налаштований глибоко скептично щодо намірів Путіна, і небезпідставно. Росія ніколи не дотримувалася режиму припинення вогню і дипломатичних угод, ігноруючи моніторингові місії ОБСЄ, які виявилися безсилими. Отже, залишається критично важливе питання: хто буде забезпечувати дотримання нового перемир’я? Чи будуть задіяні миротворчі війська? Якщо так, то які країни будуть готові їх відправити? І що станеться, якщо – коли – Росія знову порушить умови?
Це фундаментальні питання, які мають бути вирішені до підписання будь-якої угоди. Недосконала угода, яка не забезпечить безпеку України, може призвести до внутрішньої кризи, можливо навіть до громадянських заворушень. Тисячі загартованих у боях українських солдатів, які так багато пожертвували, не погодяться на врегулювання, яке перекреслює їхню справу. Будь-яка угода, яка залишає Росії можливість завдати нового удару або змушує Україну поступитися своїм суверенітетом, не принесе миру – вона просто створить підґрунтя для наступної війни.
Ставки високі як ніколи. Ми повинні відкинути уявлення про те, що поспішна, непродумана угода – це єдиний шлях вперед. Справедливий мир має бути таким, що гарантує довгострокову безпеку України, притягнення Росії до відповідальності і зміцнення західних альянсів. Будь-яка інша угода була би зрадою всього, за що боролася Україна, і практично гарантувала би повторення історії.
Лорд Ешкрофт KCMG PC – міжнародний бізнесмен, філантроп, письменник і соціолог. Для отримання додаткової інформації про його роботу відвідайте lordashcroft.com. Слідкуйте за ним на X/Facebook @LordAshcroft.
Погляди, висловлені в цій статті, належать автору і не обов’язково відображають точку зору Kyiv Post.
