У мене був чудовий план трирічної ретроспективи, в якій я подякував би вам за підтримку, а потім повернувся б до своїх прогнозів за ці роки і спробував би з’ясувати, наскільки вони справдилися.
Але цей задум перекреслила неприємна суперечка в прямому ефірі між Дональдом Трампом і Володимиром Олександровичем Зеленським. Тепер усі розмірковують над тим, як вона вплине на хід війни.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
До речі, про війну. Цього дня рівно три роки тому я був у селі, розташованому приблизно за 15 кілометрів на південь від місця, де російська армія намагалася прорватися до Києва.
Моя дружина і дочка проводили більшу частину часу в підвалі, бо над нашими головами літали снаряди і ракети. Першою доброю новиною для нас стала колона української бронетехніки, вантажівок, автобусів і легкових авто, що їхала на північ. Це була 95-та Десантно-штурмова бригада, яка рухалась Житомирською трасою. Чесно кажучи, вигляд бійців був доволі похмурий.
Хроніка війни в Україні. 5 березня: РФ вдарила по Одещині, Херсонщині та Дніпропетровщині
Але я знав цих хлопців ще з часів моєї роботи на Донбасі. Я не знав, що росіяни кинуть проти них, але був абсолютно впевнений, що 95-та буде битися, і битися жорстко, і що загине багато росіян, перш ніж дістануться до моєї дружини і доньки. І так, я чудово розумів, що керівництво США заявляло, що Україна приречена і що оборона Києва впаде.
У певному сенсі я ставив майбутнє своєї сім’ї на те, що «розумники» у Вашингтоні помилялися, бо знав українців краще, ніж вони.
Наше село недалеко від Бучі. Добре, що я тоді не мав жодного уявлення про ті масові вбивства, які коїли там російські війська. Але все минулося.
Якщо хочете прочитати мій допис про прес-конференцію Трампа і Зеленського, перейдіть у самий низ і знайдіть частину про Джей Ді Венса і Бучу.
Щодо решти, то про 95-ту бригаду в цьому огляді трохи вище. Цього тижня було більше хороших новин, ніж зазвичай. Серед них – про житомирських десантників.
Втрати росіян
Гаразд, ця новина не потрапила в мейнстрім, але це саме те, що варто відзначити і за чим слід уважно стежити.
Як ви можете здогадатися, треті роковини російського вторгнення були великою подією в Україні. Уряд, серед інших заходів, організував велику презентацію, на якій високопосадовці говорили про ці три роки і зазирали в майбутнє – у 2025 рік. Загальний меседж був таким: «Ми все ще стоїмо на ногах і дивимось у майбутнє з обережним оптимізмом».
Був присутній навіть улюбленець народу – керівник української військової розвідки (ГУР) Кирило Буданов. Він, як завжди, тримався досить стримано і загадково. Але він прохопився, майже мимохідь, сказавши, що українська воєнна розвідка має достовірну інформацію про те, що Російська Федерація зменшить планові показники набору до армії на 2025 рік на 100 000 чоловік. Для порівняння: у 2024 році Росія набрала близько 450 000 чоловік. Мем про Буданова додається – один із приблизно мільярда мемів, пов’язаних із ним.
Якщо розвіддані ГУР точні, то, враховуючи рівень втрат – а у нас є гігантські масиви даних з відкритих джерел – результат неминучий.
Якщо вони продовжуватимуть наступати, а українська тактична ефективність не погіршиться, ситуація з російською живою силою має погіршитися протягом решти року.
Якщо ж українська тактична ефективність підвищиться (наприклад, за рахунок більшої кількості безпілотників), то боєздатність росіян знизиться ще швидше.
Ось огляд KP/Chuck Pfarrer щодо прогресу російських втрат за останні роки, в якому чітко викладені цифри:
Зараз російська армія, яка налічує близько 600 000 чоловік на 1000-кілометровому фронті в Україні, намагається здійснити п’ять атак силами роти на день. У деякі дні взагалі не відбувається жодної атаки. Вчора по всьому фронту Збройні сили України нарахували 83 атаки.
Коли російська армія штурмувала Авдіївку, ця цифра становила близько 150, а іноді доходила до 200.
Що ще гірше для наступальної спроможності росіян, їхнє командування може кидати на штурми не більше, ніж невеликі піхотні підрозділи. Ці атаки залежать від постійного постачання заміни. Теоретично цей потік заміни зменшиться приблизно на 20%.
Оскільки в усіх арміях солдати шукають способів уникнути бою і відсидітися в тилу, якщо це можливо, то фактичне навантаження на російську передову буде ще гіршим. І це ще до скорочення призову.
Існує лише два можливих варіанти розвитку подій. Перший: росіяни атакуватимуть ще менше. Другий: Кремль посилить тиск на армію, змушуючи її продовжувати наступати меншими силами.
Як я бачу, якщо постачання російської живої сили на фронт скоротиться, то або ЗСУ повністю зупинять росіян і перехоплять ініціативу в наземних боях, або ми побачимо, як російські роти і навіть батальйони розвалюватимуться чи бунтуватимуть, коли їх змушуватимуть наступати. Логічно це неминуче. Ми можемо побачити це вже наприкінці весни, а потім шанси зростатимуть з кожним днем.
Звісно, на війні немає такого поняття, як неминучість.
Щоб бути зрозумілим, це не означає, що я очікую на другу російську революцію до Хелловіну. Найкращим сценарієм для України/найгіршим для Росії буде деградація достатньої кількості російських підрозділів, щоб Україна могла розпочати успішний контрнаступ і завдати Росії реальної оперативної поразки. Це не буде кінцем війни, але це буде політичною і стратегічною катастрофою для Росії.
Але більш розумні, консервативні очікування полягають у тому, що в якийсь момент після весни російська армія втратить стратегічну ініціативу по всьому фронту. Це покладе край заявам Кремля для власного населення і решти світу про те, що його армія перемагає.
Вести війну, загрузнувши в трясовині, набагато важче, ніж тоді, коли у вас є підстави стверджувати, що досягаєте прогресу.
Повторюю, це базується на прогнозі ГУР/Буданова. Але у них відмінна репутація щодо точності.
95-та Десантно-штурмова бригада, битва за Котлине та контратаки
Про те, як можуть виглядати українські контратаки в майбутньому, виходячи з того, що відбувається зараз, можна прочитати в цій статті.
Якщо не хочете читати статтю (або дивитися відео, яке є в ній), є простіший варіант: завдяки 95-й ДШБ ми маємо чудову картину того, як має виглядати штурмова операція батальйонного рівня. Додаю рекламне фото від бригади.
Сталося так: у січні росіяни захопили село, а українці замість того, щоб негайно контратакувати, виставили рубежі, запустили безпілотники і почали збирати інформацію про те, де знаходяться росіяни – будівля за будівлею, позиція за позицією.
Росіяни, які опинялися на відкритій місцевості, діставали поранення або гинули.
Дорогу до села, якою росіяни отримували припаси і підкріплення, вдень і вночі патрулювали безпілотники. Все, що рухалося, накривалося вогнем. Це послабило як фізичну боєздатність, так і моральний дух росіян.
Приблизно три тижні по тому кілька рот штурмової піхоти вночі (припускаю, що після кількох розвідок боєм) підійшли до села, взяли на приціл розвідані російські позиції і відкрили вогонь з усього, що в них було. Потім зайшла піхота і зачистила будівлі одну за одною, використовуючи багато гранат. Над головою патрулювали безпілотники.
Шлях для втечі росіян залишився відкритим. Це не було добротою, це був найпростіший спосіб вивести вцілілих росіян на відкриту місцевість, а там по них вдарили безпілотники. Один із піхотинців розповів, що вся операція була досить простою, і що були російські військовополонені.
Жодна з цих тактик не є особливо оригінальною. Вже не перший рік військові на місцях зазначають, що ЗСУ проводять такі атаки, але вони потребують підготовки і ретельного планування.
Такі речі є стандартною оперативною процедурою (СОП) для найбільш підготовлених українських військ – бійців Сил спеціальних операцій (ССО).
Цього тижня бійці ССО здійснили рейд у Курській області. Вони увірвалися на командний пункт 3-ї роти 419-го полку 19-ї мотострілецької дивізії армії РФ.
Росіяни спали. Деяким проломили черепи. Є достовірне відео, але воно дуже відверте, тому шукайте його самі.
Але такі операції мають стати прикладом якості для офіцерського складу бригад, які ведуть бойові дії на передовій. Погано, що лише зараз ми отримуємо відео, яке документує «правильну» тактику загальновійськового бою – і це не доктрина, а те, що придумав окремий підрозділ (нехай і відмінний).
Але, з іншого боку, ефективна маленька контратака відбулася, і це був не єдиний випадок.
Цього тижня ЗСУ провели успішні контратаки приблизно такого ж масштабу на Торецькому напрямку і в районі Часового Яру. Не всі новини добрі – схоже, що були втрати території на Покровському напрямку і в Курській області, можливо, і в інших місцях. Я хочу сказати, що ще місяць тому українці просто відступали, втрачаючи позиції, а зараз є достовірні докази успішних локальних контратак.
Ось відео, на якому розвідники 12-ї бригади «Азов» під час контратаки взяли в полон росіянина на Торецькому напрямку. Це ще один сильний підрозділ, який не є репрезентативним для всіх формувань ЗСУ. Але знову ж таки, ми маємо той самий розрив – ті з нас, хто спостерігає за бойовими діями зблизька, бачать набагато більше, ніж ті, хто перебуває далі.
Vulcanus Germanus Est, Et Malleolum Magnum Habet (Лат.: “Вулкан – німець, і в нього є великий молот” – ред.)
Як відомо багатьом із вас, цього тижня Макрон, Стармер і Зеленський відвідали Вашингтон, а в Стамбулі зустрілися росіяни і американці. Було й ганебне видовище – Сполучені Штати Америки відмовилися, разом із Північною Кореєю та Іраном, підписати резолюцію ООН, яка визначає Росію (знову ж таки, вже третій рік поспіль) як державу-агресора, яка вторглася в Україну.
У засобах масової інформації здійнявся шквал коментарів на кшталт “Рузвельт перевертається у своїй могилі”, “адміністрація Трампа продає ідеали Лафайєта і Лінкольна” тощо. Писали й про те, що Макрон, можливо, щось нашіптував Трампу. Були всілякі вигадки про те, як весело було Стармеру в компанії Трампа.
От якби мені давали п’ять центів щоразу, коли я читав про позицію Дональда Трампа щодо НАТО, про витрати на оборону, про Україну, про пріоритети національної безпеки, про захоплення суверенних земель Канади чи Данії...
Але це неважливо, оскільки подібні речі є геополітичним арахісом, і я сподіваюся, що ви, як і я, просто швидко прокручували стрічки новин.
Тому що геополітичні новини цього тижня справді серйозні та історичні. Цього тижня ми стали свідками того, як Німеччина зробила свій перший реальний крок до повернення собі стратегічного домінування на європейському континенті, а разом із тим, можливо, і фінального акорду 80-річної німецької пісні про те, що європейська безпека і стратегія ведення війни – це справа інших, не Німеччини.
Я маю на увазі, звичайно, перемогу Християнсько-демократичного союзу (ХДС) на недільних виборах і перерозподіл голосів, який, схоже, зробить топ-політика ХДС, колишнього члена правління BlackRock Germany Фрідріха Мерца наступним канцлером Німеччини. Він був старшим корпоративним юристом, і його клієнти в списку «хто є хто» серед найбільших німецьких корпорацій.
Одразу після виборів і задовго до коаліційних переговорів Мерц заявив, що (1) зробить головним пріоритетом звільнення Німеччини від стратегічної залежності від США; (2) швидше дасть більше зброї Україні як «свій внесок» (це означає, що Німеччина, ймовірно, буде лідером у грошовому вимірі); (3) головним внутрішнім пріоритетом є повернення компанії «Німеччина» (GMBH?) у бізнес; (4) Росія є прямою загрозою безпеці Німеччини та Європи, і з нею слід поводитися саме як із такою.
Цей хлопець усе своє політичне життя був атлантистом і прихильником НАТО, і знову ж таки, роками працював на BlackRock, а це трансатлантичні капіталовкладення у величезних масштабах.
Мерц говорить словами Шарля де Голля, і адміністрація Трампа досі не дійшла гіркого усвідомлення своєї відповідальності за те, що найбільша економіка Європи налаштована проти них, лише тому, що вони, безсумнівно, ніколи не чули про Шарля де Голля.
Був час, і багато хто з нас його пам’ятає, коли всі накинулися б на нього, як на тих клятих німців-прусаків. Але то було тоді. Зараз – і мені важко повірити, що я дожив до такого – німецький мілітаризм готовий повернутися.
Це тому, що Мерц збирається протиставити себе Трампу. Він (Мерц), як корпоративний юрист BlackRock, витратив роки на те, щоб вирішити, чи варто його компанії – інституційному інвестору високого класу – фінансувати великі бізнес-проєкти, в тому числі в сфері житлового будівництва, чи ні.
Є всі підстави вважати, що наступний канцлер Німеччини бачитиме в Трампі американського торговця нерухомістю, який багато говорить, але часто не приносить прибутку. Якщо я хоч трохи розбираюся в минулому, Мерц збирається залякати Трампа, тому що вся бізнес-кар’єра Трампа зводиться до укладання хитромудрих угод із непевними партнерами, тому що великі інституційні інвестори з такими юристами, як Мерц, не залишили б його в спокої і дня.
Вони знають один одного. Вони робитимуть вигляд, що подобаються один одному, але за своїм професійним бекграундом вони – природні вороги.
6 березня відбудеться велика загальноєвропейська конференція з питань безпеки, участь у якій візьме Зеленський. Єдине, що ви побачите, це те, що Зеленський буде виглядати як лідер вільного світу. Хтось вже зробив мем «Зеленський – новий лідер вільного світу».
Безумовно, варто очікувати більшого. Але також готуйтеся до того, що буде оголошено про масовану підтримку України та європейські оборонні витрати.
Ще одна річ, яку ви побачите, – це Фрідріх Мерц. Він буде там у консервативному костюмі (ризикну припустити, що в темно-синьому), розмовлятиме бездоганною англійською, і всім своїм виглядом демонструватиме повернення до лідерства в Європі. Ніхто не говоритиме про це відкрито, але ви побачите, що Німеччина повертається до своєї традиційної ролі провідної європейської держави і зброяра континенту. Звідси і образ Густава Круппа.
Доповнення: Міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок щойно закликала Європу мобілізуватися на підтримку України, зайняти місце Америки, стримати і повернути Росію назад. (Можливо, вона хоче отримати роботу в наступному уряді?)
Інше
Покінчити з «Шахедами» – Командувач Сил безпілотних систем ЗСУ сказав в інтерв’ю, що українці винайшли новий спосіб боротьби з дронами-камікадзе «Шахед», а саме виявляти й таранити їх FPV-дронами. Він стверджує, що це працює.
Боротьба з російськими КАБами – ЗМІ з обох сторін повідомляють, що українці знайшли спосіб відводити від цілі російські керовані авіабомби – здебільшого за допомогою кращого придушення сигналу GPS під час їхнього польоту. Це вимагає хороших знань про траєкторії польоту бомб, але, очевидно, українці мають такі знання. Російські військові блогери стверджують, що якщо раніше для ураження цілі було достатньо однієї-двох таких бомб, то тепер для цього потрібно 8-16. Втім, обидві сторони заявляють, що це рішення не діятиме вічно, і що технології будуть розвиватися.
Активність над Чорним морем – За даними з відкритих джерел, протягом останнього тижня спостерігалася значна активізація авіації НАТО. Є переконливі докази того, що французькі «Міражі» виконують розвідувальні місії в напрямку Криму. Є й менш переконливі, але все ж таки переконливі докази того, що один, а можливо і два літаки-розвідники пролетіли над Чорним морем і наблизились до Кубані. Найбільш помітними були літаки Королівських ВПС Великої Битанії, а також французів, турків та італійців.
У четвер чи п’ятницю над дельтою Дунаю з’явився американський B-52, але вся інша авіація – не американська.
У середу українські дрони завдали досить ефективного удару по Криму і Краснодарському краю. Цілями були об’єкти протиповітряної оборони і нафтопереробки, і цим ударам протягом трьох днів передували щоденні розвідувальні польоти НАТО. Це є дуже переконливим доказом того, що НАТО продовжує збирати розвідувальну інформацію і давати Україні цілевказання для далекобійних ударів.
Це означає, що або НАТО ігнорує кроки США на зближення з Росією, або команда Трампа гарно розмовляє з Росією, але продовжує чинити військовий тиск. Ось два скріншоти активності авіації над Чорним морем цього тижня, з відкритих джерел.
Люди Трампа змусили президента Польщі чекати півтори години – 23 лютого президент Польщі (як вам відомо, чисельність її сухопутних військ у Східній Європі приблизно у вісім разів більша за чисельність американських) прилетів до Вашингтона на зустріч із Трампом у Білому домі, а команда Трампа змусила Анджея Дуду чекати цілих півтори години. Ніяких пояснень, 15 хвилин особистої розмови, двері он там. Сумніваюся, що це була навмисна образа, але поляки були розлючені. Справа в тому, що люди Трампа ображають не лише українців.
Швейцарський гумор – Це просто смішно. Минулими вихідними, коли угода про припинення вогню ще здавалася близькою, Швейцарська Конфедерація оголосила про готовність узяти участь у миротворчих силах в Україні і надати 200 своїх солдатів. Важко передати, наскільки безглуздо звучить така пропозиція – 200 солдатів на фронті довжиною понад 1500 кілометрів. Тих, хто воює, завжди дивує, наскільки необізнані у війні люди, які живуть у мирі.
Колоритний швейцарський гвардієць.
Чорт забирай, ворота знову пересунули – У середу Трамп оголосив, що не впевнений, що зможе припинити війну до кінця року, але він спробує. У п’ятницю перед прес-конференцією він сказав, що сподівається, що угода все ще можлива, але не сказав, коли. А після великого вибуху заявив, що перемир’я не може бути, оскільки Зеленський занадто вороже налаштований до Путіна.
Сьогодні субота, і мені байдуже, яким чином Білий дім обіцяє досягти припинення вогню в Україні. Чесно кажучи, ці люди говорять так, як свого часу говорив Багдадський Боб (речник Саддама Хусейна Мухаммад Саєд аль-Саххаф. Під час війни в Перській Затоці 1991 року він брехав по телебаченню про перемоги іракської армії – ред.). Мені є чим зайнятися.
Міністри оборони об’єднуються – П’ять колишніх міністрів оборони США – Вільям Перрі, Леон Панетта, Чак Хейґел, Джим Меттіс і Ллойд Остін, які представляють обидві партії, опублікували лист до Конгресу з вимогою розслідувати чистки, проведені адміністрацією Трампа у верхівці Пентагону, зокрема, серед військових суддів, які визначають законність дій військовослужбовців. Вони стверджують, що аполітичність американської армії та конституційна стабільність перебувають під загрозою. Навіть якби я не мав власної думки, я би сказав, що Конгресу краще прислухатися до цієї поради, тому що Меттіс практично ніколи не помилявся. Існують тисячі мемів про Меттіса, і він не та людина, яку я хотів би розлютити, тому подаю його шанобливий образ.
Більше озброєнь для України та в Україні – Цього тижня Фінляндія оголосила, що поставить Україні нову військову техніку на суму 660 млн євро та координуватиме з українцями поставки майбутніх замовлень. Норвезька компанія Kongsberg Defence & Aerospace оголосила про плани відкрити в Україні завод з виробництва ракет для NASMS – провідної зенітної системи середньої дальності. Франція заявила, що європейська безпека потребує стратегічного резерву боєприпасів і резервних потужностей з їх виробництва, і найкращий спосіб отримати їх – це залучити українську зброю до ланцюгів постачання.
Знищено великий склад боєприпасів – Цього тижня українці виявили та знищили російський склад термобаричних боєприпасів поблизу Селидового в Донецькій області. Схоже, що бункери були переповнені ракетами ТОС розміром із телеграфний стовп.
Віце-президент США Джей Ді Венс заперечує незаперечне – Для тих із вас, кого все ж цікавить моя думка щодо сварки між Трампом і Зеленським, ось вона.
Спершу зазначу, що вважаю українські війська ефективною силою добра, бо якщо на те пішло, у мене була красива дружина і 14-річна дочка в селі приблизно в 25 кілометрах від Бучі, і між моєю сім’єю і росіянами стояла 95-та десантно-штурмова бригада. Я щасливий, що жоден російський солдат не торкнувся цих двох хоробрих жінок.
Є ще один вартий уваги момент – те, що робив Білий дім протягом тижня до п’ятничного вибуху: (1) Проголосував (разом із росіянами та Північною Кореєю) проти резолюції ООН, що засуджує вторгнення Росії в Україну; (2) Запросив Росію назад до G7, звідки її виключили за анексію Криму в 2014 році; (3) Перезавантажив дипломатичні відносини з Росією і затвердив нового російського посла в США; (4) Оголосив, що США розглядають можливість зняття санкцій з Росії за масові вбивства та зґвалтування українців; (5) Сказав Україні, що вона має віддати Росії окуповані нею території – до біса національний суверенітет; (6) Оголосив про скорочення сил США в Європі.
Тож якщо до п’ятниці Зеленський і був на короткому дроті з американцями, то все це було однією з причин того, що сталося.
Але, нарешті, є ось що: під час словесної перепалки між Трампом і Зеленським віцепрезидент Венс втрутився зі своїм зауваженням щодо України, погрожуючи пальцем, на що Зеленський сказав, що Венсу слід було би побувати в Україні, щоб говорити про неї.
Венс відповів (цитую):
«Я насправді дивився і бачив історії, і я знаю, що відбувається – ви привозите людей, привозите їх у пропагандистський тур, пане президенте».
Венс мав на увазі іноземних високопосадовців, таких як Венс: коли вони вперше відвідують Україну, їх знайомлять із постраждалими від війни та ветеранами війни, а потім везуть до Бучі, щоб показати їм місця розстрілів і масові поховання.
Підкреслю, що масові вбивства коїли російські війська – це є незаперечним фактом. Переважно це були військовослужбовці 64-ї (нині гвардійської) мотострілецької бригади з Хабаровська. Встановлені особи майже всіх загиблих цивільних і деяких із убивць. Труп зі зв’язаними за спиною руками і кульовим отвором у потилиці є досить переконливим свідченням.
ООН і сила-силенна незалежних ЗМІ, в тому числі і я, підтвердили це.
Те, що Венс назвав відвідування іноземними високопосадовцями місць масових вбивств і масових поховань українських цивільних осіб, вбитих російськими солдатами в Бучі «пропагандою», є майже хрестоматійним прикладом заперечення воєнних злочинів.
В Україні, якщо ви лише заїкнетеся про Бучу так, як Венс, вас просто поб’ють. У кращому випадку. Це все одно, що вийти на вулицю в Тель-Авіві і заявити кожному, хто відвідує Аушвіц, що його вигадали євреї задля пропаганди.
Те, що зробив Венс, було одіозним, підлим вчинком боягуза. Зображення Бучі додається. Ось як це виглядало.
Фотографія одного з місць масових поховань у Бучі. Віцепрезидент США заявив, що їхати туди, де були скоєні воєнні злочини, – це піддавати себе пропаганді.
Передрук з блогу спеціального військового кореспондента Kyiv Post Стефана Коршака. З оригіналом можна ознайомитися тут.
Погляди, висловлені в цій статті, належать автору і не обов’язково відображають точку зору Kyiv Post.
