Владімір Путін, який править Росією з 1999 року, послідовно діє як авторитарний агресор, якого Міжнародний кримінальний суд у Гаазі визнав воєнним злочинцем. Під його керівництвом Росія неодноразово нападала на своїх демократичних сусідів, і найбільш руйнівним був (і залишається) напад на Україну. Вимоги Путіна не повинні впливати на рішення НАТО – особливо щодо членства України.
Від 1998 року НАТО розширився вдвічі – з 16 демократичних країн- членів до 32 – без згоди Росії, чітко продемонструвавши, що вона не заслуговує і не отримує права вето на прийняття нових членів до НАТО. Це були Чехія, Угорщина і Польща (1999); Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина і Словенія (2004); Албанія і Хорватія (2009); Чорногорія (2017); Північна Македонія (2020); Фінляндія (2023); Швеція (2024).
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Спецпредставник Трампа оскандалився заявою про “помилку” в Будапештському меморандумі
З 1998 року НАТО розширився з 16 членів до 32 демократичних країн без згоди Росії.
Польща, Латвія, Литва, Естонія, Фінляндія та інші країни, що стали членами НАТО після розширення, розташовані географічно ближче до таких ключових російських міст, як Москва і Санкт-Петербург, ніж Україна. Риторика Кремля про те, що вторгнення в Україну було «захистом» від посягань НАТО – це навмисна дезінформація, яку занадто часто і безпідставно повторюють на Заході. НАТО за своєю суттю є оборонною організацією, чітко призначеною для стримування агресії, а не для її провокування.
Прийняття України до Альянсу суттєво зміцнить його, укріпивши його оборону однією з найбільших і найбільш перевірених у боях армій Європи. Наразі в Україні налічується близько 1 000 000 досвідчених військовослужбовців – її Збройні сили значно більші, ніж у Польщі (200 000), Литві (100 000), Латвії (25 000), Естонії (25 000), Великій Британії (100 000), і навіть перевершують грізну армію Туреччини, яка налічує 800 000 чоловік. Окрім чисельності, Збройні сили України мають безпрецедентний досвід, набутий у безперервній сучасній боротьбі проти російської агресії, що негайно посилює потенціал стримування НАТО.
Прийняття України суттєво зміцнить НАТО, посилюючи його обороноздатність.
Історично, стратегічне значення України для Росії неможливо переоцінити. Після розпаду Радянського Союзу в 1991 році Україна поступалася лише самій Росії за економічною потужністю, чисельністю населення і стратегічними ресурсами. Географічне розташування України на Чорному морі в поєднанні з 37-мільйонним населенням, великими площами орних земель (третина від загальної площі Європи) і покладами критично важливих стратегічних корисних копалин, таких як уран, титан і літій, зробили Україну найбажанішим призом для Росії. Ця важливість пояснює запеклий опір Путіна вступу України до НАТО протягом останньої чверті століття.
Вторгнення Путіна – спочатку в Грузію в 2008 році, а потім в Україну в 2014-му і знову в 2022-му – підкреслюють, чому Україна так прагне членства в НАТО. За останнє десятиліття Вона заплатила величезну ціну – понад 500 000 жертв, захищаючи свою демократію і суверенітет від російської агресії. Героїчна стійкість і жертовність українських громадян вимагають від НАТО рішучих дій.
Продовження політики умиротворення лише заохочує російську агресію
Критики прийняття України в НАТО стверджують, що воно може спровокувати ескалацію у відносинах з Росією. Однак історія чітко демонструє, що Путін пішов на ескалацію незалежно від дій НАТО і все одно вторгся в Україну. Продовження політики умиротворення лише заохочує російську агресію.
Чіткий шлях до членства в НАТО для України зменшує довгострокову нестабільність, встановлюючи чіткі червоні лінії, що стримають майбутні російські авантюри. Ядерні сили стримування НАТО і гарантії безпеки за статтею 5 збільшать ціну подальшої агресії для Москви до непомірно високого рівня, стабілізуючи, а не ставлячи під загрозу регіон.
Саміт НАТО в Гаазі в червні 2025 року надає історичну можливість. Попри наполегливі заперечення Росії та різний рівень підтримки серед західних лідерів, європейські члени НАТО повинні визнати, що їхні інтереси є критично важливими. Інтеграція військової сили та стратегічного положення України значно посилить безпеку НАТО, незалежно від потенційних політичних коливань у США. Відмова Україні в членстві через страх перед Путіним надає йому надмірний вплив, заохочуючи агресію.
НАТО має рішуче продемонструвати силу, єдність і відданість демократичному суверенітету, прийнявши Україну як свого нового члена. Україна заслужила це право кров’ю і жертвами. Настав час для НАТО рішуче відкинути втручання Путіна і прийняти Україну, зміцнивши спадщину НАТО як найуспішнішого оборонного альянсу в історії.
Ця публіцистична стаття передрукована з Укрінформу. З оригіналом можна ознайомитися тут.
Погляди автора не обов’язково збігаються з думкою редколегії Укрінформу і Kyiv Post.
