Психологічно важко, сидячи за комп’ютером за декілька сотень кілометрів від фронту, аналізувати події, коли твої товариші захищають Україну зі зброєю в руках, коли рашистські агресори завдають удару за ударом по мирних домівках українців, коли ми платимо за свою свободу та незалежність долями наших співгромадян.
Емоції зашкалюють, і ти підсвідомо намагаєшся підіграти своїм. Але професійність аналітика й полягає саме в тому, щоб під час виконання своєї роботи «вимкнути» власні симпатії та антипатії.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Спробуймо максимально неупереджено проаналізувати: які базові сценарії розвитку подій очікують Україну в 2023 році?
Зрозуміло, що нас хвилює відповідь на головне для переважної більшості українців питання – чи переможе Україна у війні в цьому, 2023 році?
Отже, на сьогодні вимальовуються чотири теоретично можливі варіанти розвитку подій.
Варіант перший. Україна переможе у війні та відновить свою територіальну цілісність у межах міжнародно визнаних кордонів 1991 року.
Зараз це публічно проголошена офіційна мета України в російсько-українській війні. Саме її досягнення сприймається більшістю українців як перемога.
Хоча чималенька частина наших співгромадян розуміють під перемогою лише нищівну поразку Росії та її розпад на окремі «удільні» князівства. Неабиякий сенс у такій думці існує, оскільки Росія є екзистенційною загрозою для існування України як незалежної, суверенної держави, а українців – як самостійної політичної нації.
Наведений варіант «перемоги в кордонах 1991 року» є найбільш бажаним для наших західних партнерів, особливо зі «старої Європи», які досі не можуть позбавитися частини проросійських ілюзій.
Варіант другий. Жодна зі сторін – ані Україна, ані країна-агресор Росія – не зможуть отримати вирішальної переваги, фронт стабілізується на позиціях осені 2022 року.
За таким сценарієм війна поступово перейде у фазу напівзамороженого конфлікту на кшталт ситуації на Сході України зразка 2018-2021 років. Водночас «замороження» військових дій навряд чи матиме тривалий характер. Умовна «перерва» буде використана сторонами – Україною та країною-агресором – для накачування своїх військових м’язів.
Воєнні дії відновляться за деякий час із новою руйнівною силою і відбуватимуться до остаточної перемоги однієї зі сторін.
Варіант третій. Росія зазнає поразки у війні і припиняє своє існування як суверенна держава.
Цей варіант, напевне, найбільш бажаним для українців з огляду на ті страждання, які принесли російські війська на територію України.
Таким чином, начебто остаточно ліквідовується загроза Україні з боку агресивного північного сусіда. Водночас у такому разі нам необхідно постійно враховувати реваншистські настрої, які будуть культивуватися «за порєбриком».
Варіант четвертий. Україна зазнає поразки у війні і припиняє своє існування як суверенна держава.
Важко писати про такий варіант розвитку подій, але ми не можемо відкидати його, з огляду на професійні завдання аналітиків.
Навряд чи наведені вище варіанти розвитку подій буде реалізовано у «чистому» вигляді. Завжди будуть існувати окремі нюанси, але обсяг газетної публікації дозволяє нам зупинитися лише на аналізі базових сценаріїв.
Ще раз підкреслю, вище були наведені всі теоретично можливі варіанти, однак вірогідність їх реалізації іноді відрізняється на порядок.
Зовнішня допомога США та їхніх союзників – один із ключових факторів перемоги України
Останні два варіанти, які передбачають нищівну поразку або України, або Росії, ми в цій статті аналізувати не будемо. Практична їх реалізація пов’язана з кардинальною зміною зовнішньої політики США та їхніх союзників Китаю та Індії стосовно України та Росії, а вірогідність таких змін наближається до нуля.
Тобто нищівна поразка Росії можлива лише за умови «включення» на повну військового потенціалу США та їхніх союзників, прямого військового конфлікту між НАТО та Росією. Це навряд чи можливо, оскільки за таким сценарієм критично небезпечним стає ризик загальносвітового термоядерного конфлікту.
Навпаки, нищівна поразка Україна стає більш імовірною лише за умови припинення будь-якої військово-технічної та фінансової допомоги США, Великої Британії та ЄС. Погодьтеся, що це натепер виглядає вкрай малоймовірним.
Разом із тим, критичне зменшення західної підтримки може призвести до неможливості проведення наступальних операцій ЗСУ. Тобто, зовнішня військово-технічна та фінансова допомога України від США та інших західних союзників є одним із ключових факторів забезпечення перемоги у 2023 році.
Інші фактори впливу на бойові дії
На хід воєнних дій впливатимуть і інші обставини, адже саме завдяки високій боєздатності ЗСУ, оперативному мистецтву українського командування, героїзму українських воїнів ми взагалі можемо вести цю дискусію.
Зокрема, не на користь України, безумовно, буде грати можлива «втома західного суспільства від війни», яка вже зараз культивується підконтрольними Росії ЗМІ та їхніми агентами впливу на Заході, внутрішньопартійна боротьба у США між республіканцями та демократами, вичерпання складських запасів сучасної зброї та неможливість її виготовлення в стислі терміни.
Проти України можуть зіграти завищені очікування, коли будь-яка тимчасова невдача буде сприйматися як катастрофа і супроводжуватися пошуком цапа-відбувайла, а також внутрішньополітична боротьба та недооцінка супротивника.
Росія, завдяки попередній нещадній експлуатації своїх природних ресурсів, ще зберігає достатній запас фінансової міцності. До того ж «зазомбоване» російське суспільство, попри численні людські втрати, продовжує підтримувати путінський режим та агресивну війну проти України.
Ще один фактор, який безумовно впливає на ситуацію – це наявність у Росії ядерної зброї. І справа не лише в «ядерному блефі», який лунає з вуст колишнього президента Медведєва.
Річ у тім, що у жодного світового політика, громадського діяча чи аналітика на сьогодні не має і не може бути відповіді – чи піде російський диктатор Путін на застосування ядерної зброї, коли його поразка у війні буде неминучою, коли він буде загнаний у глухий кут фізичного виживання, або коли він постане перед реальною перспективою кримінального суду в Гаазі.
І чи дозволить йому зробити цей божевільний крок російська еліта, офіцери, які відповідають за практичне застосування ядерної зброї, та його особиста охорона.
Що нас очікує в 2023 році?
Однак реальна ситуація поки що далека від таких песимістичних прогнозів. Візит Президента України Володимира Зеленського до США засвідчив якісний злам у питання постачання Україні сучасної зброї.
Забезпечена нехай і крихка (через позицію трампівської меншості), але реальна двопартійна підтримка України, про що ще раз засвідчила стаття впливових республіканців – колишньої держсекретарки США Кондолізи Райс та ексміністра оборони Роберта Ґейтса.
США оголосили про надання чергового траншу військової допомоги на рекордні 3,75 млрд доларів і на цьому зупинятися не збираються. Найближчим часом ми очікуємо постачання таких видів та типів озброєння, які до останнього взагалі не розглядалися як щось можливе – зокрема, двох батарей ППО "Патріот" (і не лише від США, а й від Німеччини), французьких колісних танків, американських БМП "Бредлі" та німецьких "Мардер".
Проведений аналіз факторів «за» і «проти», їхнього балансу та ваги доводить, що все ж найбільш вірогідним варіантом у 2023 році є відновлення територіальної цілісності України в межах міжнародно визнаних кордонів 1991 року, або принаймні такий розвиток подій на фронті, коли перемога стане неминучою в найближчій перспективі.
Висловлені в статті погляди автора можуть не поділятися редакцією Kyiv Post.
