Черговою крадіжкою Росії став митець Архип Куїнджі, який народився у передмісті українського Маріуполя, який наразі стерла з обличчя землі російська армія.
Як і багатьох видатних українців, росіяни привласнили художника Архипа Куїнджі собі, вказуючи відповідну інформацію про «російські корені» у відкритих джерелах інформації, як то у Вікіпедії. Втім, Архип Куїнджі — український пейзажист грецького походження. Своїх пращурів він називав греками, які ще з часів античності населяли Причорноморське узбережжя Криму. У родині Куїнджі розмовляли кримськотатарською мовою. І хоча греки не були потурчені, багато з них засвоїли татарську мову і прийняли турецькі прізвища. Тому прізвище «Куїнджі» з турецької перекладається, як «золотих справ майстер».
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
«Куїнджі ніколи не забував про те, що він був приазовським греком і, навіть, знав грецьку мову, а у колах митців його називали «Греком». Куїнджі створив картини, які стали відомим українськими архетипами. «Місячна ніч на Дніпрі», серія картин про чумаків та інші — це все золотий фонд української національної ідеї. Оскільки він звертався до сюжетів із українського життям того часу», — розповів Kyiv Post директор Маріупольської культурної громадської організації «Архі-Місто» Андрій Марусов.
Попри те, що Куїнджі не мав освіти, він став одним із найвідоміших художників свого часу. А таємничої популярності йому додала творча аскеза та відмова від виставок на піку слави, яку йому принесли картини «Місячна ніч на Дніпрі» та «Українська ніч». Відкриттям Куїнджі стало поєднання яскравих кольорів і створення ефекту «сяяння», через що його називають художником світла.
«Коли говорять про Куїнджі, то частіше за все називають його «майстром світла». Адже коли він презентував першу роботу «Місячна ніч на Дніпрі» з використанням унікальної техніки, то тоді зібралося на неї подивитися половина Санкт-Петербургу. І деякі люди, навіть, намагалися за картиною знайти лампочку, яка б надавала таке сяяння картині», — підкреслив Марусов.
Народився великий пейзажист у родині грека-шевця 15 січня, але достеменно встановити рік неможливо. Адже в архівах зберігається відразу три паспорти, у них вказано роки 1841, 1842 та 1843.
Жила родина дуже бідно, тому Куїнджі з раннього дитинства наймався на роботу — пас гусей, служив у підрядника на будівництві церкви, а згодом працював помічником у хліботорговця. Він одного разу помітив малюнки Архипа та порадив поїхати в Крим до відомого живописця Івана Айвазовського (Ованеса Айвазяна).
Куїнджі пішки добирався із Маріуполя на Азовському морі до Феодосії на Чорному морі. Втомлений та схудлий митець прибув до Феодосії влітку 1855 року, але Айвазовського не застав. Через місяць Айвазовський повернувся з Італії й одразу доручив Куїнджі фарбувати паркан. Але він прагнув стати справжнім художником і створювати власні картини, а не копіювати чужі. Тому митець покинув Айвазовського і знову пішки вирушив до Маріуполя, де став ретушером у місцевого фотографа.
Із 1860 по 1865 рік Куїнджі працював ретушером у фотостудії в Таганрозі. Тією самою діяльністю він займався і в Одесі протягом декількох років. Втім, одним із головних його бажань було вступити до Академії мистецтв у Петербурзі. Але через слабку підготовку майбутнього живописця туди не взяли, тому юнак почав працювати самостійно.
Куїнджі швидко удосконалювався, тому у 1868 році його допустили на академічну виставку з картиною «Татарська сакля». За яку він отримав звання некласного художника і став вільним слухачем Академії. Однак отримати диплом можна було тільки після складання іспитів, що було складним завданням, оскільки художник не мав жодної освіти. Тому 30 серпня 1869 року він подав до Академічної Ради прохання про присвоєння звання класного художника. Вже через рік, у травні 1870 року, Куїнджі склав відповідні іспити.
У 1873 та 1875 роках Куїнджі мав творчі подорожі до Берліна, Дюссельдорфа, Мюнхена, Парижа, Відня та Лондона. У Парижі він зустрівся з Рєпіним і розповів йому про свій намір одружитися. Звідти він вирушив до Маріуполя, де обвінчався з дочкою багатого купця Вірою Кетчерджі-Шаповаловою, вона була зросійщеною грекинею.
Повернувшись до Петербурга у серпні 1875 року художник взяв участь у виставці Товариства пересувних художніх виставок з картиною «Степи». А наступного — з полотном «Українська ніч», яке викликало загальне захоплення в публіки. Із цієї роботи розпочався «романтичний період» у творчості художника, який ознаменувався активними творчими пошуками Куїнджі. Він впровадив яскравий колір, заснований на системі додаткових кольорів. Таким чином ця картина принесла йому популярність. Після неї про пейзажиста говорили більше, ніж про царя, складали вірші та пісні, йому присвячували музику. Одна з тогочасних газет назвала картину, попри відсутність соціальних мотивів, «великим суспільним явищем».
Вже у 1878 році картини Куїнджі експонували на Всесвітній виставці в Парижі. А за картини «На острові Валаамі», «Чумацький шлях у Маріуполі», «Українська ніч» і картину «Степ. Нива» він отримав звання художника 1-го ступеня.
У 1880 році Куїнджі влаштовував виставку картини «Місячна ніч на Дніпрі», рід час створення якої Куїнджі майже не виходив із майстерні. Крім того, він експонував її у незвичайних умовах. Приміщення було повністю затемнене, лише штучне бічне освітлення падало на полотно, що створювало ілюзію сутінок. Це дало свій результат і твір мав небувалий успіх, викликавши справжній ажіотаж серед публіки. Картина вражала новою колористикою, для досягнення якої художник проводив експерименти з барвистими пігментами й інтенсивно застосовував бітум. Згодом виявилося, що асфальтові фарби неміцні й під впливом світла і повітря розкладаються і тьмяніють.
Місячна ніч на Дніпрі, 1880
Проте не всі подальші роботи мали такий успіх. Так, у 1882 році Архипович Куїнджі презентував нову картину «Дніпро вранці», яку публіка сприйняла досить синкретично та прохолодно. Після цього художник влаштував виставку двох картин — «Березовий гай» та «Місячна ніч на Дніпрі» і після цього до кінця життя упродовж 30 років він не презентував публіці жодного твору.
Дніпро вранці, 1882
Публіка та критики вважали, що Куїнджі вичерпав себе, але живописець навпаки продовжував працювати в різних стилях. Одночасно з цим він шукав нові пігменти і ґрунтові основи для фарб, аби вони були стійкі до впливу повітряного середовища і зберігали свою первісну яскравість. Таким чином митець створив близько 500 ескізів і повноцінних мальовничих творів, а також близько 300 графічних робіт. Багато з цих творів об’єднувалися у тематичні серії. Свій відхід від публічності він пояснив тим, що хотів розлучитися з глядачами, бувши в повній творчій силі, а не чекати, поки його талант і майстерність почнуть слабшати.
«Але ця дискусія насправді вічна. І має ще декілька версій. Деякі вважають, що Куїнджі усвідомив, що вже досяг стелі своєї майстерності, тому зупинився, розуміючи, що вже краще нічого не зробить. А інші кажуть, що через те, що митець добре орієнтувався у тому, що відбувалося у світі мистецтва, а це як раз був період, коли у Франції розквітнув імпресіонізм. То він розумів, що його стиль відрізняється від того, що популярно. У той час, як у своєму стилі він зробив все, що міг, а французький імпресіонізм не був його стилем творчості», — прокоментував Марусов.
Всупереч великим статкам, Куїнджі жив скромно. Коли до нього прийшли визнання і слава, а його картини стали продаватися за великі гроші, то він купив у Санкт-Петербурзі будинок, у якому відремонтував квартири для здачі в оренду. А останні роки свого життя художник присвятив меценатству. Він пожертвував Академії капітал, відсотки з якого йшли щорічно на виплату премій молодим художникам. У 1909 році в Петербурзі на його кошти було засноване Товариство імені А. І. Куїнджі, яке підтримувало молодих талановитих художників.
Окрім цього, в Петербурзі на його кошти було засноване Товариство імені Архипа Куїнджі, яке підтримувало молодих талановитих художників. Він пожертвував цьому Товариству всі свої картини, гроші та ділянки земля у Криму. Товариство проіснувало до 1930 року. Імператор Микола II взяв його під своє заступництво.
Помер великий пейзажист 11 липня 1910 року у Петербурзі. Адже у Криму він захворів на запалення легенів, через що був перевезений на лікування до Петербурга, втім, його хворе серце все ж таки не впоралося з хворобою.
Музей українського художника-пейзажиста розташований у Маріуполі. Втім, під час російського вторгнення будівля музею була зруйнована ворожими військами. Але картин Куїнджі та інших українських митців, за повідомленнями Маріупольської міської ради, на той час там не було – їх встигли врятувати.
