Ще 10 червня у парку Шевченка в Києві жінки, брати, сестри, діти полонених мирних жителів України провели мітинг “Цивільні у полоні”. Вони прагнули гучно нагадати про своїх рідних і близьких у заручниках росіян і прокричати світу, що час бранців спливає.
Більшість учасників прийшли з фото, плакатами, транспарантами та у футболках із зображенням своїх родичів та друзів, незаконно ув'язнених у тюрмах і концтаборах російських окупантів.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Акція "Цивільні у полоні", Київ, 10 червня. Фото надані Аркадієм Довженком
На заході був присутній Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець. Він наголошував, що держава має створити окремий орган, який буде займатись поверненням саме цивільних осіб із російського полону.
Херсонський активіст та активний учасник минулорічних протестів у місті Аркадій Довженко провів у полоні окупантів тиждень, протягом якого його катували, зламавши йому ребра й розбивши коліно.
Що потрібно знати про останні ракетні удари України по Росії
"Прийшов на мітинг, аби нагадати світу і владі про полонену землячку Ірину Горобцову, яка вже понад рік у полоні росіян. Для мого рідного стражденного Херсона це зовсім не рідкість, коли під час окупації озброєна юрба орків вдиралася в житло і забирала в катівню", - зауважив Довженко у коментарі Kyiv Post.
Інша учасниця акції - Зоя Щербініна - також брала участь в антиросійських мітингах у Херсоні. Понад рік у заручниках в окупантів перебуває хороший друг дівчини Сергій Арефʼєв, разом з яким вона навчалась в університеті. Росіяни викрали його 23 березня 2022 року в центрі міста.
"Він пішов скупитися. Вийшов з магазину, під'їхала автівка, звідти вийшли кілька російських військових. Мішок на голову і забрали", - згадує Щербініна в розмові з Kyiv Post.
"Лицо находится в условиях, исключающих опасность для жизни и здоровья" - таку звістку дружина Арефʼєва Поліна отримала від росіян через рік після викрадення чоловіка. Наразі Сергія утримують в окупованому Сімферополі.
"У нього залишилася дитина - 4-річний син. Другий день народження він зустрічає без батька. Сергій - абсолютно цивільна особа. Він вийшов купити хліба і якоїсь їжі для сина, якому на той момент не було й 3 років", - додає Зоя.
У російському полоні утримують ще одного знайомого Аркадія - 75-річного Маріо. Маріано Гарсіа Калатаюд - громадянин Іспанії, який активно волонтерив на Донбасі з 2014 року.
Маріано Гарсіа Калатаюд, фото надане цивільною дружиною Тетяною
"На наших херсонських мітингах в окупованому місті то був найбезстрашніший чоловік, який своїм прикладом надихав і мене, й інших. Він з прапором Іспанії стояв зі мною на самому передньому краї, біля орків. Бо йому небайдуже на Україну", - згадує Аркадій.
"Я люблю Україну. Я нікуди звідси не поїду"
Маріано Гарсіа Калатаюд перебуває у російському полоні вже рік і 4 місяці. Його викрали 19 березня 2022 року.
Цивільна дружина Маріано Тетяна розповіла Kyiv Post, що за цей час від нього не було жодного листа, як і жодного підтвердження від росіян, де саме вони його утримують. За словами Тетяни, його якийсь час утримували в Херсоні, але дуже швидко вивезли на територію Криму. Спочатку помістили в СІЗО №1, потім - у СІЗО №2 Сімферополя.
Маріано Гарсіа Калатаюд, фото надані цивільною дружиною Тетяною
"У нього був шанс евакуюватися. Іспанія організувала евакуацію своїх громадян з Херсонщини до 24 лютого. І до самого моменту викрадення у нього був шанс поїхати. Він волонтер, сім років присвятив поїздкам у сіру зону на Донбас. Маріано возив туди речі, харчі, допомагав дитячим будинкам. Часто приїздив до дитячого садочку “Червона шапочка” у Мар'їнці. Привозив туди харчі, одяг, - розповідає Тетяна. - Він не хотів виїжджати з Херсону. Натомість казав: "Я люблю Україну. Я нікуди звідси не поїду".
Маріо брав активну участь у херсонських мітингах. Попри те, що він не говорив ані українською, ані російською, чоловік стояв у перших рядах. Іспанець мав службову квартиру поруч із Херсонською держобладміністрацією, де він збирав гуманітарну допомогу.
Тетяна згадує, що того дня, коли росіяни когось викрадали, в місті глушили інтернет. Маріано полонили, коли він повертався з чергового мітингу проти російської окупації.
"Свідків викрадення Маріо немає. Просто так трапилося, що він прийшов додому, подзвонив, сказав "вийди, відчини мені". Я вийшла - його немає, інтернету й телефонного зв'язку немає. І на вулиці нікого не було. І я нікого навіть не могла сповістити".
Вже згодом цивільна дружина дізналася, що до їхнього будинку під'їхав темно-синій фургон, з якого вийшли двоє людей у балаклавах, які й викрали активіста. Тетяна наголошує, що часто бачила, як ця автівка їздила містом.
"Маріо намагався визволяти іспанський Червоний Хрест. Але росіяни збрехали організації, що активіста відпустили", - каже вона.
Крім того, один із представників Червоного Хреста заявив в інтерв'ю телебаченню, що активіста нібито звільнили, що він вдома і навіть встиг погодувати собаку. Про його звільнення тоді написало багато іспанських ЗМІ, хоча від посольства цьому не було жодного підтвердження. Тетяна спілкувалася з багатьма родичами викрадених і дійшла висновку, що росіяни нерідко вдаються до брехні щодо звільнення з полону, аби ускладнити ситуацію як для бранців, так і для їхніх родичів.
Увесь цей час 75-річного полоненого піддавали тортурам. Його цивільна дружина зазначає, що найбільше його катували саме в Херсоні. Росіяни знайшли у Маріо картку, яку на той момент вже заблокував банк, однак вони сподівалися отримати від чоловіка пін-код, аби вкрасти з неї гроші. Окупанти вимагали такі бажані для них цифри, катуючи Маріано струмом.
Чоловік, який найдовше сидів в одній камері з іспанцем у СІЗО №1 Сімферополя, розповів про скарги Маріо на те, що окупанти кололи йому якісь наркотики.
"На одному з шикувань полонених йому в коліно вчепилася службова собака. Наглядач не вдався до жодних заходів, щоб це припинити. Він дивився на Маріо і казав: "Ну что, фашистская сволочь, тебе больно?". Маріо не витерпів і вдарив собаку в ніс кулаком. І за це ще отримав зверху від того наглядача. У нього лишився шрам на нозі", - додає Тетяна.
Наразі Маріано сидить в одній камері разом з викраденим мером Голої Пристані Олександром Бабичем. Олександр за цей час добре вивчив іспанську мову, може спілкуватися на побутовому рівні й виступає для Маріо перекладачем.
"Луганський партизан": треба міняти цивільних на цивільних
На мітингу був присутній і Володимир Жемчугов, більше відомий у ЗМІ як “Луганський партизан". До початку війни на Донбасі в 2014 році він був успішним підприємцем, але полишив мирне життя в Грузії та пішов у підпілля на Луганщині. На його рахунку - десятки успішних диверсій та бойових операцій, проведених за підтримки української влади й силових структур.
"Луганський партизан" Володимир Жемчугов, фото надане Аркадієм Довженком
Жемчугов наразі представляє волонтерську організацію, яка з 2014 року займається звільненням політв'язнів. За його словами, волонтери успішно звільняли бранців без допомоги держави. Тоді серед ув'язнених в Україні вистачало цивільних проросійських колаборантів, яких успішно обмінювали на наших полонених. На думку "Луганського партизана", коректно міняти саме цивільних на цивільних, так само як коректно міняти військових на військових. Він нарікає, що українська влада наразі стала нехтувати цим механізмом.
Жемчугов також переконаний, що зараз слід створювати інформаційний шум не навколо власних полонених громадян, а робити акцент на росіянах. На його думку, таким чином ініціатива в питанні обмінів перейде на бік України. "Луганський партизан" додав, що владі слід взяти такий метод на озброєння, адже вона має доступ до списків полонених та їхніх особистих даних.
Аркадій Довженко не приховує свого незадоволення діями влади: "З початку повномасштабного вторгнення, скількох цивільних повернула додому влада? Декілька осіб. А лише за офіційними даними, у полоні їх - 27 тисяч. І всі розуміють, що по факту - більше".
Він не вважає дієвою пораду омбудсмана частіше збиратися й мітингувати біля іноземних посольств.
"Дуже шкода, що чомусь не використовуються ці механізми (про які розповів "Луганський партизан", - ред.), які вже рятували наших з полону. Час іде, а наші поступово згасають в орківських концтаборах під звуки "глибокої занепокоєності" ООН, ОБСЄ, Червоного Хреста і навіть Папи Римського", - зауважує активіст.
Що кажуть у Червоному Хресті?
Речник делегації Міжнародного комітету Червоного Хреста в Україні Олександр Власенко у розмові з Kyiv Post пояснив, що організація не може жодним чином прямо впливати на обмін цивільних.
"У нас немає механізму впливу. Інші держави мають вплинути на ту державу, яка не виконує свої зобов’язання згідно з Женевськими конвенціями, аби вона їх почала виконувати", - зауважує Власенко.
"Коли держави між собою розмовляють - то це ніби рівний діалог, а ми - гуманітарна організація. У нас немає такої ваги, аби змусити. Навіть в іншої держави немає механізму змусити - тільки переконати. Ми теж переконуємо, у нас є зустрічі на найвищому рівні, але вони (росіяни, - ред.) можуть дослухатись до наших слів, а можуть і не дослухатись", - додає речник.
За словами Власенка, у процесі повернення як військовополонених, так і цивільних заручників Червоний Хрест виконує чітко прописані в Женевських конвенціях функції. У Женеві діє Центральне пошукове агентство. Україна та РФ своєю чергою створили Національні інформаційні бюро (НІБ) у Києві та Москві відповідно. НІБ має акумулювати інформацію про будь-яких затриманих людей - неважливо, цивільних чи військових. Коли українська сторона спрямовує запит до НІБ іншої країни щодо певної утримуваної особи, воно зобов'язане надати про неї інформацію.
Наприклад, родичі отримали від Міноборони України повідомлення про те, що особа зникла безвісти. Вони можуть звернутися до Червоного Хреста і заповнити детальну форму - чим більше інформації, тим простіше буде знайти людину. Однак головне - правильно написані прізвище, ім’я, по батькові та дата народження зниклого. Відповідні дані передають у Центральне пошукове агентство, де відкривають справу. Їй автоматично присвоюється номер, за яким потім можна відстежувати наявну інформацію.
"Правило таке: до нас звертаються родичі, ми відкриваємо справу в Національному пошуковому агентстві, цю інформацію спрямовуємо до Національного інформаційного бюро Росії й просимо з’ясувати долю такої людини. Якщо ми отримуємо відповідь від них, то відразу повідомляємо родичів. Буквально тижні три тому отримали кілька сотень повідомлень від НІБ Росії щодо долі людей, яких розшукують. Ймовірно, там все-таки більше військовополонених, але, напевно, є й цивільні також", - каже речник делегації МКЧХ в Україні.
Після з'ясування місця перебування полоненого Червоний Хрест повідомляє дані родичам, які відкрили цю справу, та НІБ України. Наступний крок - ЧХ надсилає запит російському інформбюро з проханням відвідати утримуваного. Однак запит на відвідини росіяни можуть і не затвердити, чи взагалі проігнорувати. В той же час, згідно з Женевськими конвенціями, волонтерів Червоного Хреста не мають права обмежувати в доступі до бранців без поважних причин.
"Цивільні громадяни - це заручники. РФ повинна повернути їх без жодних умов"
Kyiv Post звернувся по коментар до Уповноваженого ВР з прав людини Дмитра Лубінця. Омбудсман вчергове зауважив, що IV Женевська конвенція забороняє брати в заручники цивільних осіб.
"Загалом поняття обміну цивільних на цивільних бути не може. Українська сторона дотримується Женевських конвенцій і норм міжнародного гуманітарного права та не бере в заручники цивільних осіб", - звертає увагу Лубінець.
Омбудсман закликає розрізняти статус військовополонених і цивільних.
"Це дві зовсім різні категорії людей. Наголошую: цивільні громадяни - це заручники. РФ повинна повернути їх без жодних умов, а не залучати до процесу обміну військовополоненими! "Обміни" відбуваються і повинні відбуватися у форматі "військових на військових", - каже він.
Водночас Уповноважений ВР запевняє, що його Офіс розглядає всі можливі механізми, які допоможуть повернути громадян, постраждалих від військової агресії РФ проти України. За даними Офісу, з початку повномасштабного вторгнення РФ Україна змогла визволити 140 цивільних громадян.
"Зараз розпочав функціонувати Єдиний реєстр зниклих безвісти за особливих обставин, який налічує приблизно 25 тисяч осіб. Однак, беручи до уваги, що рідні цивільних заручників могли не повідомити державні органи щодо затримання їхніх близьких, або перебувають на окупованій території й не мають такої можливості, вказане число може бути й більшим", - розповідає Лубінець.
За його словами, повернення цивільних осіб та пошук безвісти зниклих перебуває на порядку денному його переговорів з Уповноваженою РФ з прав людини Тетяною Москальковою. Постійні перемовини ведуться і щодо звільнення осіб, захоплених Росією після 2014 року.
За словами Лубінця, Офіс Уповноваженого всіма силами намагається бодай якимось способом верифікувати та повернути додому наших громадян. Навесні цього року Офіс разом із представниками Держдуми РФ розпочав моніторингові візити до місць утримання цивільних осіб з обох сторін та передачу їм наборів речей найпершої потреби.
У рамках таких домовленостей 23 квітня росіяни відвідали 17 наших громадян у місцях несвободи в Луганській області. На підтвердження дійсності вказаних моніторингових візитів обидві сторони обмінялися списками зазначених осіб та відео, які засвідчують факт спілкування. Про візит повідомили родичів утримуваних українських в’язнів.
"У середині травня на Росії заговорили про обміни цивільних громадян. Нині там озвучили питання необхідності обміну/повернення цивільних громадян та навіть попросили у їхнього президента надати доручення, аби компетентні органи сприяли обміну цивільних", - зауважує Лубінець.
Своєю чергою Україна наголошує, що готова віддати російських громадян для відбування покарання у РФ, та надала список українських громадян літнього віку, які незаконно утримуються російською стороною.
"Про досягнуті результати повідомлятимемо публічно", - підсумував омбудсман.
