Видання The Economist нещодавно назвало Австрію «корисним ідіотом Путіна». Попри те, що ця держава знаходиться в Європейському Союзі та публічно заявляє про підтримку суверенітету України, вона тісно пов’язана з путінським режимом. І цей зв’язок сформувався ще в минулому столітті, коли Австрія була звільнена від нацистів, але потрапила під вплив СРСР.
Відтоді австрійський народ визначив для себе, що у воєнних питаннях краще зберігати нейтралітет, що зафіксували і своєму Основному законі. Сучасна Росія багаторазово використовувала це у своїх інтересах і продовжує це робити.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Але після повномасштабного вторгнення Австрія опинилась між двох вогнів. Партнери з Євросоюзу вимагають чітко позиції від австрійців, натомість вони не хочуть остаточно втратити зв’язок з Росією. Про те чому так відбувається та чи можливі зміни в геополітиці Австрії, Kyiv Post розпитав колишнього посла Україні в Австрії Олександра Щербу.
10 тисяч солдатів із КНДР скоро можуть вступити в бій у Курській області
Ви 6,5 років пропрацювали в Австрії. Розкажіть про ваші враження від співпраці з австрійцями та їх ставлення до України.
Австрія – це найбільш комфортна, одна з найбільш красивих в світі країн і одна з найбільш складних в плані дипломатичної роботи, звичайно. Там було все - і нові друзі, і вороги. Коли я приїхав туди, то на кожному кроці говорили про Україну, як про неофашистську державу у 2014-2015 рр., як державу олігархів і т. д. І про Путіна, який просто хоче добитися врахування своїх інтересів. Слава Богу, коли я залишав Австрію, тон змінився. Початок повномасштабного вторгнення став моментом істини.
Більшість австрійців підтримували Україну. Австрія дала притулок тисячам наших громадян. Вона завжди підтримує Україну в усіх міжнародних інстанціях. Хоча проблем ще багато.
Ви особисто вважаєте Австрію проросійською? Коли ви працювали, ви відчули, що там дійсно панують проросійські наративи?
Я не скажу, що це проросійська країна, але ілюзії щодо Росії були великі. Австрія, якщо ви подивитесь на герб цієї країни, це остання країна в Європі, яка має серп і молот на своєму гербі. Для мене він завжди був символом нації, заснованої на імперському та соціалістичному минулому. Хіба це не стосується і Росії?
Велика була симпатія щодо російської культури, звичайно, вона скрізь є.
І найголовніше, Австрія заробила величезні гроші і стала дуже успішно в період після Холодної війни, за рахунок того, що вона була мостом між Сходом і Заходом. В тому числі і між Україною і Заходом, але в основному між Росією. Їм дуже подобалася ця позиція, вона працювала для них – і вони хочуть бути на цій позиції й надалі.
Хоча вже стало абсолютно зрозуміло, що Росії ніякі мости не потрібні. Усе, що їй потрібно, це корисні ідіоти та циніки на Заході, яких можна використати на користь російської імперської програми.
Австрію неодноразово підозрювали у надто тісних зв’язках з Росією. Навіть були розмови про те, російські агенти проникли в служби безпеки країни. Непоміченими не залишились часті візити екс-канцлера Себастьяна Курца до РФ, його корупційний скандал пов’язаний з росіянами. Окрім цього російські бізнесмени та олігархи також знайшли для себе плюси від Австрії. Чому ця країна стала комфортною для росіян?
Австрія комфортна для всіх. Просто Росія близька. Відень - це місто, яке вже 10 років поспіль отримує звання найкращого для життя міста у світі. Тобто Австрія притягує всіх - і олігархів, і туристів, і кримінальнийх авторитетів, і художників. Це те місце, де і багатому, і бідному знайдеться свій куточок.
Те, що приваблює поганих хлопців, це, звичайно, австрійська концепція нейтралітету. Хоча трагічні події 2022-23 років дуже яскраво показали: нейтралітет – це в кращому випадку омана, а в гіршому – лицемірство. І багато австрійців визнають це, принаймні за лаштунками. Але факт залишається фактом: це приваблює Росію, для якої Австрія поєднує в собі західний комфорт, але насправді не є 100% командним гравцем на Заході.
Ви вважаєте Австрію зручною для росіян у питаннях відмивання грошей?
Зараз вже набагато менше. Ця зміна відбулася, коли я був послом, десь у 2018 році, коли збули опубліковані Panama Papers. Тоді були прийняті серйозні рішення Європейським центральним банком, і величезна кількість російських і, на жаль, українських бізнесів були, по суті, викинуті на вулицю. Сама приналежність до країн пострадянського простору вважалася в цій банківській сфері підставою для підозри.
Крім того, неабиякий резонанс привернув скандал навколо «Meinl Bank», який нібито використовувався для масового виведення грошей з України. Вони вжили необхідних заходів, щоб цього не повторилося.
Як Ви вважаєте, як змінилася політика Австрії щодо Росії після 24 лютого? Австрія хоче залишатися цим містком між Сходом та Заходом?
До 2022 р. в Австрії були тисячі людей, які були готові дати Росії кредит довіри і закрити очі на певні її гріхи. І ця війна стала шоком не тільки для нас, вона стала, в принципі, шоком і зрадою для тих, хто волів давати Росії цій кредит довіри. І знадобиться, я не знаю скільки, десятиліть, щоб відновити довіру з боку цих людей. Тому це найголовніше.
Я говорю в першу чергу про бізнес. 24 лютого 2022 р. бізнесмени побачили, що застереження України – не пропаганда, а правда. Росія ненадійна. Вона кинула весь європейський бізнес, який зазнає величезних збитків у цій війні.
У перші тижні та місяці війни ми бачили, як різко змінилася австрійська політична риторика. А слова, як відомо, мають значення. Президент Австрії, відкриваючи торік щорічний музичний фестиваль у Брегенці, більшу частину свого виступу присвятив Україні та Росії. І я рідко чув таке чітке засудження від європейських лідерів. Це з одного боку.
А з іншого – ми бачимо, що певні підприємства все ще залишаються в Росії. Ми бачимо, як одна з головних політичних сил Австрії повторює російські наративи. Отже, щось змінюється, а щось – ні.
Так, риторика проукраїнська, антивоєнна, проти Росії, але маємо й іншу сторону. Австрія надалі залишається найбільшим покупцем російського газу, її Райффайзен Банк продовжує працювати в РФ, бо він потрібний росіянам для міжнародних фінансових операцій. Через це The Economist назвав Австрію «корисним ідіотом» для путінського режиму. Чи можна казати, що Австрія фінансує війну проти України?
Райффайзен Банк і OMV (головна нафтогазова компанія в Австрії) точно так. Коли почалася війна, Австрія скоротила закупівлю російського газу з 80% до 50% і пообіцяла ще скоротити його щонайменше до 20%, але зараз повернулася до 70-80%. Що це, як не фінансування війни? Можна констатувати, що за австрійські гроші ведеться злочинна і варварська політика Путіна. У цьому немає сумнівів. Чому Австрія це робить, а Німеччина скоротила закупівлю газу майже до нуля? Бо це був моральний вибір австрійського уряду.
А щодо Райффайзен Банк … Це розчарування. Я з ними спілкувався з початку війни. Знаю, що в перші дні вони вирішили поступово піти з російського ринку. Але потім у Росії був прийнятий закон, який дозволяв експропріацію активів банків, які пішли. Тому вони також зробили свій моральний вибір. Банк уклав угоду з дияволом.
А ви б назвали Австрію фінансово залежною від Росії?
Багато країн Європи були фінансово залежними від Росії, але більше не залежать. Німеччина, наприклад. Вона прийняла рішення, яким би болючим воно не було – і припинила купувати російський газ, змусила фінансові установи залишити країну, переглянула десятирічну заборону на експорт зброї в зони бойових дій.
Чому Австрія не може прийняти цього морального рішення? Чому риторика є, а практичних рішень часто нема? Чому, я не розумію, міністр оборони Австрії каже, що вони не можуть допомагати нам в розмінуванні територій, оскільки це може бути використано у військових цілях? В яких військових цілях? Щоб виграти війну Україні? Так невже Австрія не зацікавлена в тому, щоб ми виграли війну? Що це за лицемірний нейтралітет?
У вас є відповіді на ці питання?
У них нейтралітет записаний в законі. Але закон можна змінити, Конституцію можна змінити, як це зробили Швеція і Фінляндія.
Австрія звикла жити в цій ілюзії, що вона знає секрет щастя в житті. І секрет щастя в житті називається нейтралітет – «я не чіпаю тебе, ти не чіпаєш мене». І так, це чудово працювало в них протягом усієї їхньої новітньої історії. Але з тих пір, як вони увійшли в ЄС, стає все більш очевидним, яка це брехня. Ви не можете бути нейтральними і в той же час проводити спільну зовнішню політику та політику безпеки ЄС.
Австрія в безпеці не тому, що нікого не турбує, а тому, що оточена НАТО. Іншими словами, хоча вони критикують НАТО і гордо заявляють про свій нейтралітет, вони добре живуть під парасолькою НАТО.
Швеція і Фінляндія вже багато років не згадують по відношенню до себе слово «нейтралітет», хоча, звісно, це було передбачено в їхніх основоположних документах. Чому? Бо було зрозуміло, наскільки це було неправильно. З іншого боку, Австрія все ще дотримується цієї концепції. Серед іншого – тому, що нейтралітет – це лазівка совісті, лазівка для неправильних рішень. Ви можете робити погані вчинки (наприклад, наживатися на цій війні), не почуваючи себе погано. Ви просто скажете: «У мене нейтральна позиція!»
Це все відбувається через російський вплив?
Думаю, це відбувається за звичкою. Австрія не хоче прощатися зі світом, який зробив її багатою країною. Вони тримаються за світ, якого більше не існує. Якщо вони «міст» – це міст в нікуди, у чорну діру, яка породжує лише війни, корупцію та людські страждання.
Зараз в Австрії набирає популярність проросійська Партія свободи і навіть є побоювання, що вона може перемогти на наступних виборах в Австрії у 2024 році. То до чого це може призвести, якщо вони отримають більшість?
Австрійська партія свободи є наступницею двох політичних проєктів, створених після Другої світової війни для колишніх нацистських функціонерів. Вони – спадкоємці тих, хто спалив Україну дотла 80 років тому.
Не дивно, що зараз ці люди виступають і діють як агенти тих, хто намагається спалити Україну дотла. Має бути очевидно, наскільки це історично неправильно. Сподіваюся, австрійці зрозуміють і врахують це під час голосування наступного року.
Як треба діяти зараз Україні та світові, аби не допустити перетворення Австрії на другу Угорщину?
Це не наше рішення, а рішення австрійських виборців. Я не бачу бажання австрійців перетворюватися на Угорщину. Я не бачу їхнього бажання бути ізгоєм на європейському континенті. Для Австрії важливо бути в мейнстримі Європи. А Угорщина явно не є мейнстримом. Тому я сподіваюся, що побоювання, що вони стануть новою Угорщиною, перебільшені.
