Російська система для роїв дронів “Цербер” – геніальна розробка чи бутафорія?

4 лютого російська державна інформагенція “Известия” повідомила, що конструкторське бюро “Реаніматор” (Старий Оскол, РФ) розробляє мобільну систему, яка дозволить одному оператору управляти роєм дронів через оптоволоконний зв’язок.

Як повідомляється, колісна платформа (військова вантажівка)  нестиме «ангари» для розміщення до 12 дронів зі штучним інтелектом (ШІ) і буде таким собі центром управління дронами, з’єднаними оптоволоконним кабелем, які працюватимуть поодинці або роєм для проведення розвідки, спостереження або камікадзе-атак.

Розробники оголосили, що система буде готова до демонстрації на щорічному російському «Міжнародному військово-технічному форумі» в серпні і до оперативного розгортання незабаром після цього.

Більше по темі

Кремль заявив, що «значна частина України хоче бути Росією»

Речник Кремля заявив, ситуація в Україні «багато в чому відповідає словам президента Трампа».

Виконавчий директор КБ “Реаніматор” Михаїл Климчук стверджує, що “Цербер” – це набагато більше, ніж просто пускова платформа, бо він містить усе необхідне обладнання для того, щоб виступати як комплексний центр управління своїми безпілотниками – він діє і як логістична база, і як тактичний командний пункт.

“Це їхня їжа, мозок і ангар”.

Він додав, що всі безпілотники взаємопов’язані та взаємозамінні. Якщо вони діятимуть у парі, один із них проводитиме розвідку і наводитиме на ціль другий.

Згідно з опублікованим описом системи, модуль штучного інтелекту в кожному безпілотнику можна буде запрограмувати на роботу в автономному режимі, оператор буде займатися переважно моніторингом, оновленням даних про цілі і внесенням технічних коректив, а не безпосереднім управлінням.

Концепція безпілотників, що діють роєм, стає дедалі популярнішою серед розробників військової техніки, тактиків і стратегів. Об’єднання численних безпілотників для роботи як колективної одиниці значно ускладнить перехоплення і при цьому забезпечить більшу точність влучання в ціль.

Використання складних алгоритмів штучного інтелекту теоретично дозволить кожному дрону адаптуватися до мінливих умов поля бою і спілкуватися з іншими в рої, що забезпечить успіх колективної місії і зведе до мінімуму втрати окремих дронів або навіть центру управління.

Вразливі місця “Цербера”

Аналітики, вказують на те, що хоча ця концепція є багатообіцяючою, оскільки дрони на оптоволокні майже невразливі до засобів радіоелектронної боротьби, використання на полі бою може бути обмеженим, а вся система – більш вразливою.

Хоча оптоволоконні лінії зв’язку зменшили вплив РЕБ на безпілотники, технології протидії безпілотникам значно розвиваються – 30 січня бійцям 414-го батальйону «Птахи Мадяра» вдалося виявити і знищити “невразливий” російський оптоволоконний безпілотник.

Оптоволоконна прив’язка сама по собі обмежує дальність (залежно від розміру безпілотника, максимальна дальність, ймовірно, не перевищуватиме 10-20 кілометрів), і вагу корисного навантаження, яке він може нести. До того ж, кабель може заплутатися в деревах чи лініях електропередач, що може призвести до його втрати, а його відновлення в бойових умовах надто ризиковане.

Деякі коментатори запитують: якщо безпілотники, оснащені штучним інтелектом, працюватимуть автономно, навіщо потрібні оптоволоконні кабелі? – Адже після запуску вони теоретично виконуватимуть свою місію без втручання оператора.

Ще одне питання – вартість самої платформи, яка буде дорогою у виробництві і, будучи технічно складною, потребуватиме значної технічної підтримки. Однією з привабливих сторін безпілотника є співвідношення між його вартістю (від кількасот до кількох тисяч доларів) і вартістю цілі, яка часто вимірюється сотнями тисяч або мільйонами.

Деякі аналітики вважають, що найслабшою ланкою буде сама платформа управління, особливо якщо вона встановлена на вантажівці, навіть багатоколісній. Очевидно, що вона стане мішенню для ворожої розвідки, і її набагато легше виявити, ніж безпілотники під час роботи. Хоча ця система й мобільна, наскільки легко вона зможе пересуватися в умовах поля бою, де страждають навіть гусеничні машини, і якщо станеться збій, що буде з прив’язаними до нього безпілотниками?

Хоча дослідження і розробки в галузі керування роями тривають як у цивільній, так і в оборонній сферах, практичне застосування теорії ще належить випробувати в умовах численних можливостей і сценаріїв, з якими можна стикнутися на полі бою.

Корисність одиночних дронів на оптоволокні вже доведена на полі бою, але кілька дронів, фізично прив’язаних до однієї точки старту, – це зовсім інша справа. Для точного наведення на ціль необхідне врахування  метеорологічних і географічних даних, а це, навіть з використанням штучного інтелекту, дуже складно.

На папері “Цербер” видається логічним наступним кроком у розвитку безпілотних технологій і, безсумнівно, приверне увагу Кремля, якому потрібне те, що змінить правила гри на полі бою, але більшість експертів скептично ставляться до того, що він досягне бажаного результату в найближчому майбутньому – якщо взагалі досягне.